§ 3. Класифікація видатків та кредитування бюджету

Видатки бюджету та кредитування є інструментом досягнення вищого критерію справедливості у розподілі державних благ з метою досягнення граничного рівня добробуту для кожного члена суспільства. Матеріальну основу видатків бюджету та кредитування становлять грошові кошти, що спрямовуються урядом та іншими ад­міністративними органами влади на фінансування економічної діяльності, соціаль­ної сфери і соціальних потреб населення, на державне управління, оборону та інші загальнодержавні потреби.

У видатках бюджету та кредитуванні виявляється фінансова політика держави у сферах регулювання і стимулювання виробництва, фінансового забезпечення соці­ального захисту населення, розвитку науково-технічного прогресу, міжнародної ді­яльності. Перелік витрат, їх склад і структура постійно змінюються залежно від кон­кретної економічної ситуації.

Вивчення історичних особливостей використання бюджетних коштів дає підста­ви стверджувати, що в XX столітті зростання бюджетних видатків відбувалось прак­тично в усіх країнах світу, що в першу чергу пов'язано з: розширенням функцій дер­жави щодо надання соціальних послуг, тобто створенням соціальної інфраструктури та фінансуванням відповідних послуг; розширенням військових асигнувань; участю держав у створенні об'єктів житлового фонду; збільшенням видатків на освіту, охо­рону здоров'я тощо.

Для забезпечення управління процесами розподілу і використанням бюджетних коштів видатки бюджету систематизують і групують.

У зв'язку з переходом на міжнародні стандарти статистики державних фінансів створена нова бюджетна класифікація України, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. №604 «Про бюджетну класифікацію та її запровад­ження» (із змінами).

Нова класифікація видатків бюджету розроблена на основі класифікації функцій управління (КФУ), опублікованої статистичним відділом Організації Об'єднаних Націй.

З метою приведення законодавства України у відповідність до міжнародних стан­дартів статистики фінансів, згідно з методологією ООН у Бюджетному кодексі Укра­їни видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

• бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

• ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація ви­датків та кредитування бюджету);

• функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

Класифікація видатків та кредитування бюджету подана на рис. 2.11.

Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету відповідно до вимог ч. 1 ст. 38 Бюджетного кодексу України щорічно визначається у законі про Держав­ний бюджет України.

Рис. 2.11. Бюджетна класифікація видатків бюджету та кредитування

Формування програмної класифікації видатків та кредитування державного бюдже­ту (місцевого бюджету) здійснюється Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) по структурі кодування, що наведена у п. 5 розділу II Бюджет­ної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. №604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» (із змінами), за пропозиція­ми головних розпорядників бюджетних коштів під час складання проекту Закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.

Програмна класифікація видатків та кредитування місцевого бюджету формуєть­ся з урахуванням типової програмної класифікації видатків та кредитування місце­вого бюджету, що затверджується Міністерством фінансів України.

До застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі на рівні міс­цевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків і кредитування місцевих бюджетів, що затверджується Міністерством фінансів України.

Відомча класифікація видатків та кредитування відображає розподіл бюджетних коштів між головними розпорядниками коштів згідно з п. 2 ст. 22 Бюджетного ко­дексу України.

На підставі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державне казначейство України складає й веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних кош­тів та одержувачів бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів ви­значають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів.

До відомчої класифікації видатків Державного бюджету України входять видатки на фінансування Апарату Верховної Ради України, Державного управління справами, Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Верховного Суду України, Вищого госпо­дарського суду України; Вищого адміністративного суду України, Конституційного Суду України, Генеральної прокуратури України, міністерств, Вищої ради юстиції, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Ради націо­нальної безпеки і оборони України, Рахункової палати України, Служби безпеки України, Національної академії наук України, державних комітетів, служб, управлінь і комісій, Ради Міністрів АРК, обласних державних адміністрацій тощо. Відомча кла­сифікація видатків місцевих бюджетів визначається відповідно до рішення про місце­вий бюджет (ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України).

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету становить групу­вання видатків бюджетів усіх рівнів і відображає напрями використання бюджетних коштів на виконання основних функцій держави. Вона складається з розділів, під­розділів і груп. У розділах систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцево­го самоврядування, а у підрозділах і групах конкретизуються ці видатки та кредиту­вання бюджету.

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету включає видатки

на:

а) загальнодержавні функції (вищі органи державного управління, органи місце­вої влади та місцевого самоврядування; фінансова та зовнішньоекономічна діяль­ність; економічна допомога зарубіжним країнам; інші функції державного управлін­ня; фундаментальні дослідження; дослідження і розробки у сфері державного управління; проведення виборів та референдумів; обслуговування боргу; міжбюджет- ні трансферти);

б) оборону (військова оборона; цивільна оборона; військова допомога зарубіжним країнам; військова освіта; дослідження і розробки у сфері оборони; інша діяльність у сфері оборони);

в) функції охорони громадського порядку, безпеки та судової влади (діяльність із забезпечення громадського порядку; боротьба зі злочинністю та охорона державного кордону; протипожежний захист і рятування; судова влада; діяльність у сфері безпе­ки держави; кримінально-виконавча система та виправні заходи; нагляд за дотри­манням законів та представницькі функції в суді; дослідження і розробки у сфері громадського порядку, безпеки та судової влади; інша діяльність у сфері громадсько­го порядку, безпеки та судової влади);

г) економічну діяльність (загальна економічна, торговельна та трудова діяльність; сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство; па­ливно-енергетичний комплекс; інша промисловість і будівництво; транспорт; зв'язок, телекомунікації та інформатика; інші галузі економіки; інша економічна ді­яльність);

д) охорону навколишнього природного середовища (запобігання та ліквідація за­бруднення навколишнього природного середовища; збереження природно-заповід­ного фонду; дослідження і розробки у сфері охорони навколишнього природного се­редовища; інша діяльність у цій сфері);

є) житлово-комунальне господарство (житлове господарство; комунальне госпо­дарство; дослідження і розробки у сфері житлово-комунального господарства; інша діяльність у цій сфері);

ж) охорону здоров'я (медична продукція та обладнання; поліклініки і амбулато­рії, швидка та невідкладна допомога; лікарні та санаторно-курортні заклади; санатор­но-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади; дослідження і розробки у сфе­рі охорони здоров'я; інша діяльність у цій сфері);

з) духовний та фізичний розвиток (фізична культура і спорт; культура та мистец­тво; засоби масової інформації; дослідження і розробки у сфері духовного та фізич­ного розвитку; інша діяльність у цій сфері);

і) освіту (дошкільна освіта; загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; вища освіта; післядипломна освіта; позашкільна освіта та заходи з позашкільної ро­боти з дітьми; програми матеріального забезпечення навчальних закладів; досліджен­ня і розробки у сфері освіти; інші заклади та заходи у сфері освіти);

к) соціальний захист та соціальне забезпечення (соціальний захист на випадок непрацездатності; соціальний захист пенсіонерів; соціальний захист ветеранів війни та праці; соціальний захист сім'ї, дітей та молоді; соціальний захист безробітних; до­помога у вирішенні житлового питання; соціальний захист інших категорій населен­ня; дослідження і розробки у сфері соціального захисту; інша діяльність у цій сфе­рі).

Економічна класифікація видатків бюджету застосовується для чіткого розмежу­вання видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічни­ми ознаками з детальним розподілом за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, усі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню, та інші категорії). Економічна класифікація видатків бюд­жету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу по виконанню бюджету.

За економічною класифікацією видатків бюджету видатки поділяються на поточ­ні та капітальні.

Поточні видатки включають:

а) видатки на товари і послуги (оплата праці працівників бюджетних установ; на­рахування на заробітну плату, придбання товарів і послуг; видатки на відрядження;

матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призна­чення, що мають загальнодержавне значення; оплата комунальних послуг та енерго­носіїв; дослідження і розробки, видатки державного (регіонального) значення);

б) виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями;

в) субсидії і поточні трансферти (субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям); поточні трансферти органам державного управління ін­ших рівнів; поточні трансферти населенню; поточні трансферти за кордон).

До складу капітальних видатків входять:

а) придбання основного капіталу (придбання обладнання і предметів довгостро­кового користування; капітальне будівництво (придбання); капітальний ремонт, ре­конструкція та реставрація);

б) створення державних запасів і резервів;

в) придбання землі і нематеріальних активів;

г) капітальні трансферти (капітальні трансферти підприємствам (установам, ор­ганізаціям); капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів; ка­пітальні трансферти населенню; капітальні трансферти за кордон, капітальні транс­ферти до бюджету розвитку);

д) нерозподілені видатки.

Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування бюджету за ти­пом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюдже­ту і повернення кредитів до бюджету. До категорії «кредитування» належать платежі бюджетів усіх рівнів, у результаті яких з'являються фінансові вимоги до позичальни­ків, які передбачають обов'язкове повернення коштів, у тому числі резервного фон­ду державного та місцевих бюджетів, асигнування за якими відкриті на умовах повер­нення.

Перелік видатків кредитування бюджету визначається Міністерством фінансів України, до якого входять:

а) внутрішнє кредитування (надання внутрішніх кредитів і повернення внутріш­ніх кредитів);

б) зовнішнє кредитування (надання зовнішніх кредитів і повернення зовнішніх кредитів).

У складі витрат (видатків) бюджету виділяються витрати (видатки) споживання і витрати (видатки) розвитку відповідно до бюджетної класифікації.

Витрати розвитку — видатки розвитку та надання кредитів з бюджету.

Видатки розвитку — це видатки бюджетів на фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансове забезпечення капіталь­них вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансове забезпечення структурної перебудови економіки; інші видатки, пов'язані з розширеним відтворен­ням.

Відповідно до економічної класифікації видатків бюджету, видатки розвитку фор­муються за рахунок: капітальних видатків; досліджень і розробок, окремих заходів роз­витку та реалізації державних (регіональних) програм; матеріалів, інвентарю, будівниц­тва, капітального ремонту та заходів спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення; субсидій та поточних трансфертів підприємствам, устано­вам, організаціям, які відповідно до функціональної класифікації видатків бюджету та кредитування відносяться до наукових досліджень; економічної діяльності.

Витрати споживання — видатки споживання та погашення боргу.

Видатки споживання — частина видатків бюджету, які забезпечують поточне функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування, бюджетних установ, поточні міжбюджетні трансферти й видатки на фінансове забезпечення за­ходів соціального захисту населення та соціально-культурної сфери, а також інші ви­датки, не внесені до видатків розвитку та нерозподілених видатків.

Відповідно до економічної класифікації видатків бюджету, видатки споживання формуються за рахунок: поточних видатків, субсидій та поточних трансфертів під­приємствам, установам, організаціям, які відповідно до функціональної класифікації видатків та кредитування відносяться до загальнодержавних функцій, оборони, гро­мадського порядку, безпеки та судової влади, охорони навколишнього природного середовища, охорони здоров'я, духовного і фізичного розвитку, освіти, соціального захисту та соціального забезпечення.