§ 4. Бюджетний період

Бюджетний період — важлива бюджетно-правова категорія, яка є визначальною для бюджетного процесу, та з якою безпосередньо пов'язані всі інші бюджетні по­няття. У практиці бюджетної діяльності використовується також такий термін як бюджетний цикл. Бюджетний цикл — це строк діяльності учасників бюджетного процесу та бюджетного контролю, який охоплює планування бюджету, тобто скла­дання прогнозу проекту і основних напрямів бюджетної політики на визначений бюджетний рік, розгляд проекту та затвердження акту про бюджет, виконання бюд­жету і актів про бюджет, здійснення контролю за його виконанням протягом року, а також процес складання, розгляду та затвердження звітів про виконання кожного з бюджетів, що приймався на визначений бюджетний період. Після затвердження зві­ту про виконання бюджету завершується бюджетний цикл щодо бюджету одного бюджетного періоду. Загалом бюджетний період триває понад три роки.

Так, в ст. 96 Конституції України встановлено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а в ст. 92 закріплено, що виключно законами України встановлюється: Державний бюджет України і бюджетна система України, тобто норми Конституції України встановили тривалість бюджетного періоду і періодичність закону про Державний бюджет. Отже, в Україні бюджетний період триває календарний рік і розпочинаєть­ся 1 січня, в той час як в ряді інших країн він розпочинається 1 квітня (Данія, Ве­ликобританія, Японія), 1 червня (Австрія, Норвегія), а також 1 жовтня (США).

Згідно з ст. 3 БК України, безпосередньо присвячена регулюванню бюджетно­го періоду. Згідно з її положеннями бюджетний період для всіх бюджетів, що скла­дають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починаєть­ся 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Затвердження закону про Державний бюджет та рішень про місцеві бюджети на бюджетний період призводить до того, що і положення підзаконних актів, які за­тверджують органи виконавчої влади та місцевого самоврядування на їх забезпечен­ня також містять норми, що мають періодичний характер.

Оскільки акти про бюджет (Закон про Державний бюджет України та рішення місцевих рад) діють лише протягом бюджетного періоду, тобто з 1 січня по 31 груд­ня, бюджетні правовідносини також обмежують свою дію виключно зазначеними ме­жами. 31 грудня установи Державного казначейства України закривають рахунки бюджетним установам, що фінансуються за рахунок відповідного бюджету, і відкри­вають їх з 1 січня у межах бюджетних призначень, встановлених черговим актом про бюджет, тобто на новий бюджетний період.

Згідно з ч. 1 ст. 3 БК України неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для вста­новлення іншого бюджетного періоду. В разі неприйняття закону про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет продовжується, згідно з ст. 79 не сам бюд­жетний період, а лише дія нормативно-правових актів: закону про Державний бюд­жет та рішень про місцевий бюджет згідно з ст. 41 та ст. 79 БК України.

На бюджетний період затверджуються бюджетні призначення, бюджетні асиг­нування, на бюджетний період затверджується паспорт бюджетної програми, кошто­риси та плани використання бюджетних коштів, лише в межах визначеного бюджет­ного періоду відповідно до обсягу одержаних бюджетних асигнувань можна брати бюджетні зобов'язання. Зокрема, і граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України (рішенням про місце­вий бюджет) (ч. 1 ст. 18 БК України). Проте, бюджетне законодавство допускає скла­дання фінансових документів і на довший час. Але в такому випадку вони мають плановий, стратегічний характер, пов'язані з необхідністю належного контролю за виконанням бюджетних програм на протязі усього періоду їх виконання. Так, про­грамно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання прогнозу бюд­жету на наступні за плановим два бюджетні періоди відповідно до статті 21 БК Укра­їни. Якщо реалізація бюджетної програми продовжується у наступних бюджетних пе­ріодах, дія порядку використання бюджетних коштів за такою бюджетною програ­мою (з урахуванням змін до цього порядку, внесених у разі необхідності) продовжу­ється до завершення її реалізації (ч. 7 ст. 20 БК України). Разом з тим, продовжуєть­ся знову ж таки не сам бюджетний період, а лише дія бюджетної програми. На рі­шення щодо продовження дії програми впливають результати оцінки ефективності бюджетних програм, у тому числі висновки органів виконавчої влади, уповноваже­них на здійснення фінансового контролю за дотриманням бюджетного законодавст­ва, є підставою для прийняття рішень про внесення в установленому порядку змін до бюджетних призначень поточного бюджетного періоду, відповідних пропозицій до проекту бюджету на плановий бюджетний період та до прогнозу бюджету на на­ступні за плановим два бюджетні періоди, включаючи зупинення реалізації відповід­них бюджетних програм (ч. 6 ст. 20 БК України).

Відповідно до Конституції України та ч. 2 ст. 3 БК України бюджетний період для Державного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж пе­редбачено частиною першою цієї статті. Такими особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено ч.1 ст. 2 БК України, бюджетний період, є:

1. введення воєнного стану;

2. оголошення надзвичайного стану в Україні.

Отже, БК України містить виключний перелік випадків продовження бюджетно­го періоду. Це можливе лише за умови реалізації повноважень Верховної Ради та Президента України, встановлених в Конституції України. Згідно зі ст. 85 Конститу­ції України до повноважень Верховної Ради України належить оголошення за подан­ням Президента України стану війни та укладення миру, схвалення рішення Прези­дента України про використання Збройних сил України та інших військових форму­вань у разі збройної агресії проти України; затвердження протягом двох днів із мо­менту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайно­го стану в Україні або окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації. В свою чергу згідно з ст. 106 Конституції України Президент України вносить до Вер­ховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних сил України в разі збройної агресії проти України; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення во­єнного стану в Україні або окремих її місцевостях у разі загрози нападу, державній незалежності України; приймає за потреби рішення про введення в Україні або окре­мих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує за потреби окремі місце­вості України зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним затверджен­ням цих рішень Верховною Радою України. Питання правового регулювання у си­туації надзвичайного стану врегульоване Законами України «Про правовий режим надзвичайного стану".

Слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 3 БК України у разі затвердження Державно­го бюджету України на інший, ніж передбачено частиною першою цієї статті, бюд­жетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Отже, вбачається і в даній ситуації певна кореспонденція, зв'язок показників Дер­жавного бюджету України й місцевих бюджетів, які залежать від Державного бюдже­ту та не можуть бути прийняті без затвердження Державного бюджету.