43.Кабінет Міністрів України і публічна адміністрація

44. Касаційна інстанція в адміністративному судочинстві Судом касаційної інстанції в  адміністративних  справах  є Вищий адміністративний суд України. 1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої  інстанції  після їх  перегляду в апеляційному порядку,  а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково. 2. Ухвали  суду  першої  інстанції  після  їх   перегляду   в апеляційному  порядку,  а  також ухвали суду апеляційної інстанції можуть  бути  оскаржені   в   касаційному   порядку,   якщо   вони перешкоджають  подальшому провадженню у справі.  Заперечення протии інших ухвал можуть бути включені до касаційної  скарги на  судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження. 3. Підставами  касаційного  оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

45 Компетенція адміністративних судів 1.Компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи  юридичних  осіб  із  суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу,  її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори   між   суб'єктами  владних  повноважень  з  приводу реалізації їхньої компетенції у сфері  управління,  у  тому  числі делегованих  повноважень,  а також спори,  які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори  за  зверненням  суб'єкта  владних   повноважень   у випадках, встановлених законом; 5) спори  щодо правовідносин,  пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму. 2. Компетенція  адміністративних  судів  не  поширюється   на публічно-правові справи:      1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;      2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;      3)про накладення адміністративних стягнень;      4) щодо  відносин,  які   відповідно   до   закону,   статуту (положення)  об'єднання  громадян  віднесені  до  його внутрішньої діяльності або виключної компетенції. 46. Контроль в публічному адмініструванні

47.Легалізація обєднань громадян

48.Мета, завдання і напрями адміністративної реформи

49. Метод адміністративного права Метод адміністративного права – це сукупність прийомів та засобів, з допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет галузі адміністративного права. Загальні: Імперативний і диспозитивний Спеціальні: Метод субординації – формує централізоване, імперативне регулювання, яке зверху до низу проводиться на владно – імперативних засадах. Юридична енергія надходить тільки зверху, від компетентних  суб’єктів. Тому статус сторін, їхнє становище у правовідносинах насамперед характеризується субординацією чи підпорядкованістю. Метод координації – формує децентралізоване, диспозитивне регулювання, що проводиться на паритетних засадах. Джерелом юридичної енергії за такого регулювання є будь – які суб’єкти правовідносин. Тому статус суб’єктів характеризується в першу чергу їх рівноправним становищем у правовідносинах. Регулювання відносин у сфері публічного управління проводиться за допомогою адміністративно – правового методу.