12.Відповідальність іноземних громадян та осіб без громадянства

13.Адміністративно правові відносини

14.Адміністративно-правові норми

Адміністративно правова норма – це обов’язкове правило поведінки, що встановлене й охороняється державою, метою якого є регулювання суспільних відносин, що виникають , змінюються і припиняються у сфері публічного управління. Особливості: ·          В них закріплюються відносини з керування, державного контролю і нагляду; ·          метод впливу адміністративно – правових норм є імперативним, вольовим, державно –владним; ·          виконання приписів адміністративно –правової норми гарантується державою за допомогою організаційних, роз’яснювальних , стимулюючих, примусових засобів; ·           кожна адміністративно – правова норма є органічною частиною всієї галузі системи і поза цією системою не може діяти. Метою адміністративно – правових норм є організація управлінських відносин, а також інформаційна ціль, охоронна, заохочувальна, соціально – моральна. Функції адміністративно – правової норми: ·          забезпечення ефективної діяльності органів державного управління. ·          Забезпечення честі, гідності, прав, свобод і здоров’я особи. ·          Охорона системи суспільних відносин матеріальної та нематеріальної сфер; ·          Виховна. ·          Взаємодія з нормами інших галузей права. ·          Взаємодія з неправовими соціальними нормами. Структура адміністративно – правової норми – це її внутрішня будова, визначений порядок взаємозв’язку, взаємозумовленості та взаємозалежності складових частин норм. Структура: ·          Гіпотеза – вказує на фактичні умови, за наявності яких  слід керуватися цією нормою; ·           Диспозиція – це сформульоване у вигляді приписів, заборон, дозволів правило поведінки; ·          Санкція – вказує на зміст реагування держави у разі порушення  тих чи інших правил, передбачених нормою; ·           Заохочення – це публічне визнання заслуг фізичної та юридичної особи за виконання адміністративно – правових або  громадських обов’язків ( іноді можуть містити як третій компонент). Формулюються , як правило, в диспозиції норми. Види адміністративно – правових норм: 1)За спрямованістю змісту: а) Такі, що закріплюють порядок утворення і правовий стан суб’єктів; б) Такі, що визначать форми і методи управлінської діяльності; в) Такі, що встановлюють порядок проходження державної служби, права та обов’язки державних службовців; г) Такі, що визначають способи і порядок забезпечення законності в державному управлінні; д)Такі, що регулюють управління окремими галузями, державними функціями і територіями; е) Норми, що встановлюють права та обов’язки громадян у сфері виконавчої та розпорядчої діяльності держави. 2) За адресами  або суб’єктами призначення: ·          адресовані органам державної-виконавчої влади ; ·          іншим державним виконавчо – розпорядчим органам; ·          державним службовцям; ·          державним підприємствам, закладам, організаціям; недержавним об’єднанням, підприємствам, закладам; ·          громадянам. 3) За формою припису: зобов’язуючі, заборонні, уповноважуючи, стимулюючі, рекомендаційні. 4) За галузевою належністю: Матеріальні, процесуальні. 5) За межею дії: у просторі, у часі. 6) За ступенем загальності: загальні, міжгалузеві, галузеві, місцеві. 7) За повнотою викладених велінь: визначені, банкетні. 8)За юридичною силою: ·          викладені в законі, ·          викладені в указах, ·          викладені в постановах, ·          викладені в рішеннях, ·          викладені в наказах.