- •20. Соц роль, соц статус та соц інститут: визначення, основні положення та співвідношення.
- •21. Соц стратифікація: визначення, критерії пр-пи, насл.
- •22. Системи/моделі соц стратифікації: рабство, касти, стани та класи.
- •23. .Порівняльна характеристика теорій соц. Стратифікації: функціональна, (нео)вебер. Та (нео)марксистські перспективи.
- •26. Соц мобільність: визначення, види та тенденції розвитку в сучасних умовах. Фактори, що їй сприяють, та методи вивчення
- •27. Концепція середнього класу: історичні витоки та демістифікація підгрунтя
- •29. Соціально-економічна стратифікація українського с-ва.
- •32. Середній клас в Україні: соціально-економічні характеристики та особливості вимірювання.
- •33. Гендерний вимір соц стратифікації: вип суч західних суспільств.
- •34. Теорія патріархату: економічні та психоаналітичні пояснення.
- •35. Економічне пояснення патріархату.
- •38. Соц та біологічні відмінності між чоловіками та жінками
- •39.Гендерна стратифікація українського с-ва та її наслідки.
- •40. Пояснення с-ва через звертання до природи л: ч. Дарвін та соціобіологія.
- •43. Соціалізація: визначення, принципи, види та агенти. Відмінності між соціалізацією дорослих та дітей. Випадки „мауглі” та госпіталізм.
- •44. Девіантна поведінка та її різновиди: головні підходи до визначення понять. Позитивні та негативні наслідки для с-ва.
- •45.Девіантна, деліквентна та злочинні види поведінки:біологічні, психологічні та соціологічні пояснення.
- •46.Сучасний стан явної та латентної світової зллочинності.
- •47. Соціально-психологічні риси злочинців та особливості їхнього вимірювання.
- •48. Соціологічні виміри явної та латентної злочинності в Україні.
- •49.Культура як соц система:визначення поняття та фундаментальні ознаки.
- •50.Мова як фактор творення с-ва та л: деякі поняття, гіпотези та результати сучасної соціолінгвістики.
- •51. Сім’я: визначення, види та тенденції розвитку. Альтернативні форми сім’ї на сучасному етапі.
- •52.Деякі приховані сторони сімейного життя:насильство щодо дітей, жінок та чоловіків.
- •53. Сім’я та розмаїття спроб її концептуального осягнення (соціобіологія, структурний функціоналізм, теорія соц обміну та економічний підхід).
- •55. Соціологічні дослідження визначення, види функції та основні категорії.
- •56.Валідність та надійність соціологічної інформації:визначення, види та співвідношення.
- •57.Вибірка та її види. Репрезентативність та процедури її досягнення.
- •59. Природа наукового факту в соціології: теоретична насиченість vs. Погляду з боку вічності.
- •60. Кількісні та якісні види досліджень: спільне та відмінне. Різновиди якісних соціологічних досліджень та їхні евристичні можливості.
- •65. Вимірювання: визначення, види, основні проблеми та шляхи їхнього подолання
- •66.Опитування та його види. Переваги та недоліки.
- •67. Інтервю, як вид опитування. Основні проблеми та шляхи подолання.
- •68. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми. Шкалування за Лайкертом та Гуттманом.
- •69. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми. Особливості шкалування за Терстоуном та метод семантичного диференціалу.
- •70. Контент-аналіз
- •27.Передумови виникнення та фактори впливу на сучасні процеси соціальної стратифікації в Україні. Соціально-економічна стратифікація українського суспільства.
- •54. Соціологічні виміри сучасної української сім’ї.
- •64. Екстерналістське бачення соціологічних методів: концепція подвійної легітимізації (на прикладі контент-аналізу).
46.Сучасний стан явної та латентної світової зллочинності.
У розвитку злочинності у світі можна виокремити дек. тенденцій:
1. Найбільш злочинною тенденцією є відносне та абсолютне зростання злочинності. Передбачається, що більшість країн, що повідомляють про зростаннчя злочинності майже в 2,5 разів більше аніж країн, що повідомляють про її скорочення., ніж кількість країн, що повідосмляють про її стабілізацію.
За останні 20-25 років зросли зокрема темпи злочинності. У 70-75 роки злочинністьт зростала на 2% щорічно, то зараз більш ніж на 5%.
Найбільш исокий рівень злочинності спостерігається в найбільш демократичних, економічно розвинених та соціально орієнтованих держав. У США рівень злочинності приблизно в 3 рази ніж по світу. В Зх. Європі- в 2 рази ніж по світу, а в арабських країнах рівень складає 7% від світового.
Однак не зважаючи на те, що найбільш високий рівень злочинності фіксується серед розвинутих країн, найбільш високий рівень вбивств зазвичай спостерігається у найбільш бідних країнах.
2. Соціально-правовий контроль відстає від кілкісно-якісних змін, що відбваються зі злочинністю.
Перший крок завжди робить злочинність, а тому дії с-ва є лише реакцією, тим більше, що ця реакція не своєчасна і неадекватна.
На це є 2 причини:
протидія злочинності в країнах, що характеризуються її високим рівнем спочатку орформлюється різного роду управлінських, процесуальних та оперативних рішеннях, у законодавчих актах та програмах дій. І вже потім втілюється на практиці. Внаслідок цього дії що були доречними на час свого застосування вже не є адекватними.
Протидія злочинності передбачає заходи, однак ці заходи не можуть передбачати відповідальності. Це можна робити лише тоді, коли Л вже повелась протиправно. Країни з найбільшим рівнем злочинності, які ставлять права Л понад усе, не мають можливості зстосувати нвайбільш ефективні засоби.
Показники:
ступінь розкриття злочинності в світі не перевищує 50%, а в більшості зх. країн-менше.В США-20-22% (навмисне вбивство>60%), Англія-35%, Німеччина-45%, в японії60%. Співвідношення насильницьких злочинів з ненасильницькими 4 до 1. Ізраїль виключення – 28%.
Кількість засаджених в загальній масі тих, хто підозрюється від 2 до 55%. В цілому не більше 10%.
3. Глобалізація злочинності. За останні 10 років можливості національних урядів протидіяти злочинності значно впали сфери діяльності контролюються міжнаціональними корпораціями, а сфери впливу-обмежені. Крім того при глобалізаційних процесах полегшується незаконний обіг наркотиків, зброї, торгівля людьми, органів.
Але деякі вчені вказують на аспект глобалізації повязаний зі злочинністю.
За деякими підрахунками в 21 столітті достатньо буде 20% освіченого населення аби працювати на сучасному обладнанні та підтримувати належний рівень виробництва, решта населення-зайві, яких треба чимось зайняти. По тій ситуації що склалася, населенню пропонується tit-teyment (tits-груи, розваги). Це створює\ велмкі криміногенні можливості. Таким чином усі країни мають спільні кримінальні характеристики:
злочинність існує в усіх країнах, мотивація завжди є схожою. Злочинність зростає і темпи перевищують темпи приросту населення.
Найбільш зростають ненасильницькі злочини. Глловні субєкти злочину-чоловікі, а особливо молоді. Соц-ек розвиток ніяк не сприяє зменш злочинності. Вязниці і смертні кари ніяк не зупиняють злочинність.
Латентна злочинність.
Терміни латентна злочинність позначають злочини, що скоювались, однак не реєструвались відповідними органами. Є три види злочинів: незаявлені, незареєстровані, невстановлені.
Вірогідні цифри, щодо обсягів латентної злочинності є лише щодо першої групи. Важається, що обсяг прихованих злочинів, від 6%, що взагалі скоюються. Якщо враховувати латентну злочинність то рівень справжній зростає в 3-4 рази.
Проблеми вимірювання:
несумісність багатьох класифікацій у різних країнах
різні традиції до писемного права. Практикуються домовленості між правосуддям та злочинцями.
Репреспективна класифікація злочинів.
