- •20. Соц роль, соц статус та соц інститут: визначення, основні положення та співвідношення.
- •21. Соц стратифікація: визначення, критерії пр-пи, насл.
- •22. Системи/моделі соц стратифікації: рабство, касти, стани та класи.
- •23. .Порівняльна характеристика теорій соц. Стратифікації: функціональна, (нео)вебер. Та (нео)марксистські перспективи.
- •26. Соц мобільність: визначення, види та тенденції розвитку в сучасних умовах. Фактори, що їй сприяють, та методи вивчення
- •27. Концепція середнього класу: історичні витоки та демістифікація підгрунтя
- •29. Соціально-економічна стратифікація українського с-ва.
- •32. Середній клас в Україні: соціально-економічні характеристики та особливості вимірювання.
- •33. Гендерний вимір соц стратифікації: вип суч західних суспільств.
- •34. Теорія патріархату: економічні та психоаналітичні пояснення.
- •35. Економічне пояснення патріархату.
- •38. Соц та біологічні відмінності між чоловіками та жінками
- •39.Гендерна стратифікація українського с-ва та її наслідки.
- •40. Пояснення с-ва через звертання до природи л: ч. Дарвін та соціобіологія.
- •43. Соціалізація: визначення, принципи, види та агенти. Відмінності між соціалізацією дорослих та дітей. Випадки „мауглі” та госпіталізм.
- •44. Девіантна поведінка та її різновиди: головні підходи до визначення понять. Позитивні та негативні наслідки для с-ва.
- •45.Девіантна, деліквентна та злочинні види поведінки:біологічні, психологічні та соціологічні пояснення.
- •46.Сучасний стан явної та латентної світової зллочинності.
- •47. Соціально-психологічні риси злочинців та особливості їхнього вимірювання.
- •48. Соціологічні виміри явної та латентної злочинності в Україні.
- •49.Культура як соц система:визначення поняття та фундаментальні ознаки.
- •50.Мова як фактор творення с-ва та л: деякі поняття, гіпотези та результати сучасної соціолінгвістики.
- •51. Сім’я: визначення, види та тенденції розвитку. Альтернативні форми сім’ї на сучасному етапі.
- •52.Деякі приховані сторони сімейного життя:насильство щодо дітей, жінок та чоловіків.
- •53. Сім’я та розмаїття спроб її концептуального осягнення (соціобіологія, структурний функціоналізм, теорія соц обміну та економічний підхід).
- •55. Соціологічні дослідження визначення, види функції та основні категорії.
- •56.Валідність та надійність соціологічної інформації:визначення, види та співвідношення.
- •57.Вибірка та її види. Репрезентативність та процедури її досягнення.
- •59. Природа наукового факту в соціології: теоретична насиченість vs. Погляду з боку вічності.
- •60. Кількісні та якісні види досліджень: спільне та відмінне. Різновиди якісних соціологічних досліджень та їхні евристичні можливості.
- •65. Вимірювання: визначення, види, основні проблеми та шляхи їхнього подолання
- •66.Опитування та його види. Переваги та недоліки.
- •67. Інтервю, як вид опитування. Основні проблеми та шляхи подолання.
- •68. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми. Шкалування за Лайкертом та Гуттманом.
- •69. Шкалування як засіб узгодження компонентів операціоналізма та пов’язані із ним проблеми. Особливості шкалування за Терстоуном та метод семантичного диференціалу.
- •70. Контент-аналіз
- •27.Передумови виникнення та фактори впливу на сучасні процеси соціальної стратифікації в Україні. Соціально-економічна стратифікація українського суспільства.
- •54. Соціологічні виміри сучасної української сім’ї.
- •64. Екстерналістське бачення соціологічних методів: концепція подвійної легітимізації (на прикладі контент-аналізу).
44. Девіантна поведінка та її різновиди: головні підходи до визначення понять. Позитивні та негативні наслідки для с-ва.
Девіантна поведінка – це вчинок, дія Л (групи осіб), що не відповідає нормам і очікуванням, які офіційно встановлені або фактично склалися у даному с-ві (культурі, субкультурі, групі).
Розрізняють 3 головних підходи у визначенні девіантної поведінки:
1) девіантність може розумітись, як поведінка, що порушує встановлені норми;
2) девіантність розглядається, як порушення прав Л;
3) девіантність тлумачиться, як соц конструкція, тобто явище, що створюється.
Тобто суспільство і держава, вважаючи за необхідне реагувати на певні соціально значущі типи поведінки, тим самим створює те, що можна вважати нормальною поведінкою, а що – відхиленням від неї.
Розрізняють, окрім девіантної поведінки, ще 2 форми поведінки:
1) злочинність – поведінка, яка передбачає карнеу відповідальність.
Злочинність – це соц і мовний конструктивізм. Соц тому, що саме суспільство безпосередньо бере участь у створенні сьогоднішнього образу злочинності. Мовний же тому, що певні стійкі суспільні уявлення зберігаються в мові.
2) делінкветна – поведінка, яку порушує формальні або писані норми.
Імпульсивність сприяє розвитку делінкветних здібностей. Делінквети цінують уседозволеність, агресію і заперечують повсякденну роботу. Делінкветам не вистачає прагнення до соціально схвалених надбань або побудови успішної кар’єри (в юнацькому віці делінквентна поведінка пов’язується із досягненням незалежності, а не успіхів у навчанні).
Дюркгайм, який стверджував, що суспільство без злочинності неможливе, виділив 4 важливі наслідки девіантної поведінки:
1) уточнення межі моралі, тобто розмежовуючи те, що повинно бути, і те, чого не повинно бути, вона сприяє формуванню моральних норм;
2) підтверджує культурні цінності і норми, тобто всі люди у своєму житті керуються певними цінностями, але будь-яка цінність передбачає свою протилежність. Девіантна поведінка сприяє більш швидкому розмежуванню цінностей в житті людства.
3) сприяє соціальним зв’язкам, тобто звичайна реакція людей на істотний рівень девіантності – обурених, внаслідок якого посилюються соц зв’язки між людьми.
4) штовхає суспільство до змін, тобто девіанти, зазвичай, пропонують альтернативи існуючому стану речей. Те, що сьогодні є девіантним, на завтра може обернутись цілком нормальним.
45.Девіантна, деліквентна та злочинні види поведінки:біологічні, психологічні та соціологічні пояснення.
Девіантна поведінка - це вчинок, дія Л (групи осіб), що не відповідає нормам та очікуванням, які офіційно встановлені або фактично склалися у даному с-ві (культурі, субкультурі, групі)
Розрізняються три головних підходи у визначенні девіантної поведінки: по-перше, девіантність може розумітись, як поведінка, що порушує встановлені норми; по друге, девіантність розглядається, як порушення прав Л; нарешті, девіантність тлумачиться, як соц конструкція, тобто явище, що створюється.
Функції девіантної поведінки:1) девіантна поведінка підтверджує культурні цінності та норми:люди керуються певними цінностями, що впорядковують їх життя. Однак, будь-які цінності та норми обов'язково передбачають свою протилежність, а це і є девіантна поведінка. 2)реаікція на девіантність уточнює межі морального: вважаючи окремих людей девіантними, суспільство розмежовує те, що має бути, та те, чого бути не повинно.
3) реакція на девіантність сприяє соц об'єднанню: звичайна реакція людей на істотний рівень девіантності є спільним обуренням. Тим самим люди підтверджують соц та моральні зв'язки, що їх об'єднують.
4)девіантна поведінка штовхає до реалізації соц змін: девіантні люди зсувають межі можливого для с-ва, пропонуючи альтернативи існуючому стану речей та штовхаючи суспільство до змін. Те, що сьогодні розуміється як девіація, завтра обертається нормою: згадаємо лише будь-яку релігію.
Делінквентна поведінка- це порушення будь-яких формальних норм. делінквенти оцінюють своє реальне "я" менш позитивно, особливо у частині, що стосується моральних, особистіспих, соц та сімейних компонент. постійні невдачі,призводять делінквентів до заниження почуття власної цінності, що й спричиняє делінквентність як альтернативу звичайній поведінці. Делінквенти характеризуються не досить високим рівнем вирішення проблемних ситуацій, тобто вони досить погано уявляють собі її наслідки.
Злочинність - це соц та мовний конструкт: соц тому, що саме суспільство безпосередньо бере участь у створенні сьогоднішнього образу злочинності; мовний же тому, що певні стійкі суспільні уявлення зберігаються в мові.
Біологічні пояснення
кримінальні типи можна пізнати за формою черепа. Інший популярний метод- це спадкові чинники. Одна з пізніших теорій розрізняла , що девіантна поведінка залежить від тілесної будови тіла.