8. Значение организационно-правовой формы фирмы

Особливості виникнення й розвитку фірм визначаються також їх організаційно-правововою формою. В індивідуальному підприємстві рішення приймаються однією людиною, що своїм власним майном відповідає за наслідки ухвалених рішень. Щоб не піддавати ризику відчуження невиробниче сімейне майно індивід може хазяювати як юридична особа й відповідати по зобов'язаннях тільки майном, записаним за цією особою. Але й у цьому випадку підприємець має високий ступінь ризику. У повному товаристві рішення приймаються всіма його членами, що несуть солідарну майнову відповідальність за прийняті рішення. Товариство має перед індивідуальним підприємством перевагу в частині концентрації власних ресурсів і господарського маневру, що витікаю із цього. Однак необхідність погоджувати рішення, особливо принципово важливі для подальшого існування даної фірми, стримує використання цієї переваги. Фірми цього типу досить численні в самих різних економіках, але ніде вони не домінували.

На відміну від розглянутих форм фірм в акціонерному товаристві (корпорації) господарські рішення приймаються економічним агентом, що не є власником ресурсів і не несе майнової відповідальності. Більшим недоліком акціонерного товариства в порівнянні з індивідуальним підприємством і товариствами є подвійне оподаткування доходів. Спочатку акціонерне товариство платить податок із прибутку за підсумками роботи за рік, а потім акціонери платять податки з отриманих ними дивідендів. Незважаючи на відсутність майнової відповідальності менеджеркерів перед акціонерами, що властива цій формі фірми, у ній забезпечується сама більша гнучкість у залученні ресурсів і оперативному прийнятті рішень. Саме корпорації, корпоративний сектор економіки виробляє у сучасних розвинених країнах значну частку благ, особливо високотехнологічних. Причина високої ефективності корпоративної форми фірми в тім, що майнова відповідальність власників як гарант якості господарських рішень замінена персональною відповідальністю безпосередніх управлінців.

Чим крупніша фірма, тим вище ціна помилки, від якої ніхто не застрахований, і тим більша ймовірність здійснення помилки. Починаючи з якогось обсягу ресурсів, власники намагаються уникати високого ризику при їхньому використанні. Вони воліють «не складати всі яйця в один кошик», як говорить англійське прислів'я, а "диверсифікувати портфель інвестицій", тобто купувати акції різних корпорацій. Якщо одна з них розориться, то збиток власника акцій складе тільки різницю в цінах покупки й продажу цих акцій. При цьому акції якихось інших корпорацій, швидше за все, принесуть йому прибуток. Що ж стосується менеджерів, у період господарювання яких фірма приходить до банкрутства, то найбільше, що їх очікує, це звільнення зі служби. Це неприємно, але не смертельно й навіть не підсудно. Можна працювати далі, хоча й за меншу плату. Такий розподіл рішень, ризиків і відповідальності дозволяє гнучко маневрувати ресурсами усередині корпорацій і швидко здійснювати переливання фінансових ресурсів від менш ефективних фірм до більше перспективного.