102. Державний бюджет.

У спільному відтворенні значну роль відіграє державний бюджет. Він представляє собою кошторис щорічних доходів і видатків, заздалегідь розроблений урядом і затверджений законом. Сутність бюджету кожної країни визначається соціально–економічним устроєм суспільства, рівнем розвитку продуктивних сил, природою історичних форм власності, виконуваних державою функцій та іншими чинниками.

Держава, крім виконання владних функцій, стимулює розвиток економіки і науки, формує ринок товарів, послуг тощо. Внаслідок цього державні фінанси, в тому числі податки та видатки, є складовим елементом людської цивілізації, тобто з давніх часів.

Ряд західних вчених (Е.Хансен, Дж.Кларк, Р.Масгрейв та ін.) розглядають державний бюджет як один із найефективніших засобів вирішення економічних проблем, досягнення економічної стабільності. Вони вбачають у ньому важливий регулятор економіки, інструмент економічного планування. Необхідність значного за величиною державного бюджету спричиняє потреба в суспільних або колективних благах, якими є освіта, охорона здоров’я, національна безпека, правопорядок, охорона навколишнього середовища тощо. Так, згідно з поглядами Масгрейва, функціями державних фінансів є надання суспільних товарів і послуг, корегування розподілу доходів і майна, підтримання високого рівня зайнятості та достатньої стабільності цін.

Для формування державного бюджету найбільше використовують метод бюджетного обчислення, за якого розміри державних видатків від доходів встановлює міністерство фінансів країни на підставі реального вивчення основних показників економічної кон'юнктури та їх динаміки. Доходи державного бюджету у розвинутих країнах світу більш як на 90 % формується за рахунок податкових надходжень.

103. Інфляція.

Інфляція – це знецінення паперових грошей внаслідок надмірного їх випуску і переповнення каналів грошового обігу.

Причиною інфляції є порушення закону грошового обігу, внаслідок чого кількість наявних неповноцінних грошей у обігу перевищує потребу у них. Це і викликає зростання загального рівня цін. Провідним чинником появи інфляції є зростання грошової маси. Проте саме по собі зростання грошової маси може і не спричиняти інфляції. Інфляція з’являється лише тоді, коли темпи зростання грошової маси випереджають не тільки темпи зменшення швидкості обігу грошової одиниці, а й темпи зростання суспільного продукту, реалізацію якого і обслуговує грошова маса.

Саме тому до чинників інфляції окрім зростання грошової маси можна віднести зростання швидкості обігу грошової одиниці та зменшення загального обсягу суспільного продукту. Вплив кожного з цих чинників може призвести до порушення законів грошового обігу, внаслідок чого кількість неповноцінних грошей у обігу перевищить потреби у них, що і зумовить початок процесу інфляції чи знецінення грошей.

Ознаки інфляції:

1.зростання цін;

2.дефіцитність товарного ринку;

3.знецінення грошової одиниці.

Види (типи) інфляції:

1.повзуча інфляція (помірна) – коли зростання цін не перевищує 10% на рік;

2.галопуюча інфляція – стрімке зростання цін (від 20 до 200% і більше);

3.гіперінфляція – коли темпи зростання цін перевищують 50% на місця протягом тривалого періоду.

Наслідки інфляції:

1.падіння реальних доходів населення;

2.скорочення виробництва;

3.відтік капіталів з виробничої сфери у торгівлю;

4.натуралізація обміну (бартер);

5.падіння курсу національної валюти;

6.страждає держбюджет.

Основні напрямки антиінфляційної політики:

1.скорочення видатків державного бюджету;

2.пряме лімітування випуску готівки;

3.скорочення кредитних ресурсів;

4.державний контроль за доходами (заморожування);

5.нуліфікація (ліквідація старих грошових знаків і випуск нових);

6.девальвація (зниження курсу грошової одиниці стосовно іноземної валюти);

7.деномінація (закреслення нулів);

8.реставрація (відновлення курсу грошової одиниці, який був перед інфляцією).