4 Розвиток економічного мислення.

ЕМ – система законів – система економічних відосин – система потреб та інтересів – господарський механізм – зріле ЕМ. По-перше, на ступені зрілості економічного мислення позначається безпосередньо існуюча система економічних законів з їхнім механізмом дії і використання. Чим повніші знання про економічні закони, у їх складній суперечливій взаємодії, співвідношенні одне з одним, тим різноманітнішим є економічне мислення. По-друге, економічне мислення опосередковане всією системою економічних відносин, що виступає свого роду наступним рівнем усвідомлення економічних процесів і явищ. Економічні закони, як відомо, виражають глибинні сутності економічних відносин і з цього погляду формують як би загальні, глобальні, найабстрактніші уявлення в економічному мисленні про економічний устрій суспільства. По-третє, факторами, що безпосередньо формують економічне мислення є потреби, їхнє усвідомлення у формі інтересів, цілей, бажань і т. ін. По-четверте, поверховим шаром з яким "зіштовхується" економічне мислення в реальному економічному житті - це форми прояву економічних відносин з їх економічними законами, тобто господарський механізм.

5. Економічне мислення і економічна практика.

ЕМ – система поглядів індивіда, трудових колективів, окремих соціальних верств і груп на закономірності економічного розвитку, сутність економічних явищ і процесів та причин їх виникнення, діалектичне поєднання та взаємодія економічних знань, ідей, теорій кожної людини. Найважливішою сутнісною характеристикою справжнього наукового пізнання є підтвердження наукових висновків практикою, життям, реальною дійсністю. Так «марксистська доктрина» не є актуальною в сучасних економічних системах, так як не підтвердилася практикою. Економічне мислення – це насамперед уміння приймати раціональні рішення, усвідомлюючи власну відповідальність за нього. Таким чином, економічне мислення та економічна діяльність взаємопов’язані. Визначальною стороною їх взаємодії є економічна практика. Економічне мислення справляє активний зворотній вплив на практику, стимулює економічну діяльність. Для одержання об’єктивної картини треба проаналізувати величезну кількість даних, які всебічно характеризують економічні явища, дають об’єктивні висновки для формування економічних категорій і законів. Економічна діяльність – найважливіша форма свідомої, цілеспрямованої практичної діяльності людей у процесі якої вони в основному вступають в активні зв’язки з природою та економічні відносини між собою для створення економічних благ з метою задоволення потреб. 

6. Роль економічної науки у формуванні професійних компетенцій економіста

Компетенція – сукупність взаємозалежних якостей особистості (знань, умінь, навичок), що задаються стосовно певного кола предметів і процесів та необхідних, щоб продуктивно діяти стосовно них. Професіональна компетентність – володіння людиною комплексом відповідних компетенцій, знань, умінь та досвіду, а також особистісних якостей, які дають можливість людині ефективно проектувати й здійснювати професійну діяльність у взаємодії з навколишнім світом. Види компетенцій: прості (базові) компетенції (які формуються на основі знань, умінь, здібностей, що легко фіксуються та проявляються у певних видах діяльності) та 2) ключові компетенції - надзвичайно складні для обліку та виміру, що проявляються у всіх видах діяльності, у всіх відношеннях особистості зі світом, що відображають духовний світ особистості і сенси її діяльності. Також існують й інші класифікації: 1) стандартні - ті, без яких неможливе нормальне функціонування особистості або організації; 2) ключові - забезпечують їх конкурентоспроможність на соціально-економічному ринку, вигідно вирізняючи від аналогічних представників; 3) провідні - це "створення" майбутнього, що проявляється в інноваційності, креативності, динамічності та діалогічності (кооперативності, децентрації, полікультурності).