100.Доходи населення.

Дохід населення країни у найбільш загальному вигляді – це сума грошей (включаючи і суму вартості доходів у натуральній формі ), котру населення заробляє чи одержує протягом певного часу ( як правило 1 рік).

Величина доходу, оцінювана в грошах , представляє номінальний дохід . Реальний дохід – це сума товарів і послуг, котрі можна придбати на грошові доходи.

Вироблений національний дохід проходить стадію розподілу. На практиці існують дві моделі розподілу національного доходу: функціонально-факторний та індивідуальний розподіл.

Функціонально-факторний розподіл означає розподіл національного доходу залежно від ролі кожного фактора у створенні продукту: праці, землі, капіталу та підприємництва. Відповідно до означених факторів національний дохід розподіляється на заробітну плату, ренту, відсоток на прибуток. Функціональний розподіл національного доходу показує частки доходу, що припадають на кожен з факторів виробництва. На базі функціонально-факторного розподілу доходів розраховується питома вага трудового доходу в сукупному доході населення. Функціонально-факторний розподіл доходу виражає реальний його розподіл серед громадян в умовах, коли можлива однозначна ідентифікація соціального статусу громадян найманої праці та власників капіталу.

Індивідуальний розподіл доходів обчислює розподіл доходів між сім’ями. Аналіз індивідуального розподілу доходів пов’язаний з тим, що значна частка населення користується не одним, а кількома джерелами особистих доходів. Так найманий робітник може бути поставщиком трьох факторів виробництва: робочої сили, капіталу і землі, отже одержувати три види доходів: заробітну плату, відсоток на капітал та земельну ренту.

Отже, існує безліч чинників, що впливають на диференціацію доходів населення. Серед них назвемо такі: володіння власністю, різниця в здібностях, совісті, кваліфікації, мотивації працелюбності, схильності до ризику, розмір і склад сім’ї, становище на ринку, схильність до ініціативи.

На диференціацію та рівень доходів населення, сімей, окремих осіб також впливає перерозподіл доходів державою. Персональний дохід населення є результатом перерозподілу. Головним каналом перерозподілу доходів є державне регулювання цього процесу. Податкові системи і державні трансфери, системи соціального забезпечення і страхування тощо показують, що сучасна держава залучена до масштабної діяльності, якою є перерозподіл доходів населення.

Завдяки перерозподілу доходів державою забезпечується відносне вирівнювання доходів населення, а у зв’язку з цим і міра споживання благ кожним громадянином.

Джерелом державних соціальних виплат є певна частина доходів державного бюджету, а джерелом останнього – податки. 101. Податки.

Податки – це частина національного доходу, що вилучається державою у населення через позаекономічний та економічний примус здебільшого на еквівалентній основі з метою виконання її соціально – економічних, політичних, правових функцій та досягнення військових цілей.

Актуальними є сформовані шведським економістом К.Віксель основні принципи справедливого оподаткування (принцип корисності і принцип рівності), згідно з яким вилучені у населення через механізм податків кошти мають повернутися до нього у формі державних послуг . Крім того, податки не повинні підривати добробут соціальних груп.

У законі України “Про систему оподаткування” принципами оподаткування названо: обов’язковість, стимулювання підприємницької діяльності, рівнозначність і пропорційність, рівність і недопускання податкової дискримінації, соціальну справедливість, стабільність, економічну обґрунтованість, рівномірність, єдиний підхід, компетенцію, доступність, однак ці принципи не дотримуються. Так, відмінена прогресивна шкала оподаткування доходів населення, що не відповідає принципу соціальної справедливості і обґрунтованості.

Розглянемо основні функції податків. Їх три: фіскальна, регулююча і стимулююча. Фіскальна означає збір грошових коштів з населення, підприємств і організацій, регулююча – забезпечує регулювання грошових доходів, процесу нагромадження, перерозподілу значної частини національного доходу, співвідношення між попитом і пропозицією та інших макроекономічних величин, а загалом – усього процесу суспільного відтворення.

Стимулююча функція податків полягає у впливі на інвестиційний процес (наприклад, у разі зниження ставок оподаткування ), на проведення науково – дослідних робіт, на прискорення темпів економічного зростання, на інноваційні процеси. Регулююча і стимулююча функції податків тісно пов’язані, тому виконання однієї з них може поєднуватись з процесом реалізації іншої функції.

Основними видами податків у розвинутих країнах є особистий подохідний податок і податок на додану вартість (ПДВ). Певну роль у виконанні функцій податків відіграє податок на прибутки корпорацій та на соціальне страхування.

У структурі бюджетних витрат держави в останні роки сталися суттєві прогресивні зміни. Тепер на першому місці державних видатків – витрати на соціально – економічні цілі (розвиток освіти і перекваліфікацію працівників, охорону здоров’я, соціальне забезпечення).

В Україні серед видатків державного бюджету на першому місці – фінансування народного господарства, на другому – витрати на соціальні цілі, на третьому – витрати на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.