70.Освіта та професійні компетенції працівника

Компетенція- сукупність взаємозалежних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів д., що задаються стосовно певного кола предметів і процесів та необхідні, щоб якісно і продуктивно діяти стосовно них.).Компетентність- володіння людиною комплексом відповідних компетенцій, що включають в себе її особистісне відношення до предмета діяльності. Розрізняють : 1)прості(базові) компетенції, які форм. На основі знань, умінь, здібностей, що легко проявляються в певних видах діяльності.

2)ключові – надзвичайно складні для обліку та виміру, що відображ. Духовний світ особистості та сенс її діяльності.

71)Інтелектуалізація праці

Найістотнішою «постіндустріальною» тенденцією в зміні змісту праці є зростаюче значення компонентів інтелектуальної діяльності, — інтелектуалізація праці. Сучасні зміни в технологіях праці в «суспільстві знань» обумовлюють появу нових її змістових характеристик, серед яких у крайньому разі слід виокремити такі:

1) «телепраця» (telework)- діяльність, заснована на широкому використанні комп’ютерних технологій і телекомунікацій. Її наслідком є принципова зміна змісту індивідуального трудового процесу і, головне, параметрів кооперації в рамках трудового процесу. Змінюється також характер організації робочого місця, контролю і керування, процесів передачі і використання продуктів діяльності, одержання сировини і т. ін. Діяльність стає децентралізованою, роз’єднаною, безособистісною тощо.

2) трудова діяльність поступово переміщується зі спеціально створених підприємств (заводів, офісів) в індивідуальні помешкання працівників.

3) особливий характер техніко-виробничої організації праці в новому суспільстві. (Праця організовується особливим способом, створюються мережі (net-works), які є спеціальною формою кооперації праці, використання сировини, засобів виробництва і результатів діяльності).

4) Провідною продуктивною силою стають робітники розумової праці, робітники знань. Працівників нового типу, зокрема, відрізняють винахідливість, наявність спеціальності, професійного знання; вони володіють майстерністю та інформацією, високоосвічені, мають схильність до творчої праці.

72)Трудові відносини, зайнятість, безробіття

Трудові відносини – взаємовідносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу праці, її умов, оплати та соціального захисту, які регулюються системою договорів з метою забезпечення ефективності праці та безконфліктного збалансування інтересів роботодавців і найманих працівників заради соціальної стабільності і злагоди у суспільстві, гарантом яких має виступати держава. Ці відносини фактично охоплюють усі соціально-економічні відносини, які виникають у процесі підготовки до праці, протягом усього періоду її здійснення, а також після завершення трудової діяльності. Техніко-економічний аспект трудових відносин пов'язаний з використанням працівником речових факторів виробництва, одиничним суспільним поділом праці, технологією виробництва та ін. на рівні продуктивних сил. Соціально-економічний аспект трудових відносин визначається в першу чергу формою власності, на базі якої функціонує те чи інше підприємство.

Зайнятість – система економічних, соціальних, правових та інших відносин між людьми, які виникають у процесі їх суспільно корисної діяльності, спрямованої на задоволення особистих та суспільних потреб. Економічна сутність зайнятості полягає в діяльності людей по створенню суспільного продукту (національного доходу).Основні функції зайнятості:- забезпечення життєдіяльності та розвитку суспільства, у тому числі його непрацездатних членів;- забезпечення життєдіяльності і розвитку особистості;- забезпечення якості людського ресурсу. Загальна (глобальна) зайнятість включає участь працездатного населення у виробництві товарів і послуг, у роботі органів державної влади та громадських організацій, службу в збройних силах, навчання у навчальних закладах різних рівнів, ведення домашнього господарства і виховання дітей, догляд за хворими, інвалідами та людьми похилого віку та ін. Економічна (продуктивна) зайнятість – участь працездатних громадян у суспільному виробництві (виробництві товарів і послуг), яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі. Рівень зайнятості визначається у відсотках як відношення кількості зайнятих у суспільному виробництві до трудових ресурсів, або працездатного населення. Повна зайнятість- надання суспільством усьому працездатному населенню достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, бажає і здатен працювати. неповна зайнятість – певна кількість робочої сили вимушено залишається без роботи або трудова діяльність здійснюється упродовж неповного робочого дня (тижня), під час сезонного періоду.

За формою зайнятості можна виділити:- економічно-господарську зайнятість, тобто всі види діяльності по створенню валового продукту і національного доходу;- службову зайнятість, пов’язану з службою в армії, роботою на вибірних, призначених посадах;- соціальну зайнятість, яка пов’язана з виконанням функцій соціального характеру .

Категорії зайнятих:1-ша кат. – працівники, що працюють за наймом і отримують заробітну плату; 2-га кат. – самозайняті працівники або підприємці; 3-тя кат. – неоплачувані працівники сімейних господарств. Раціональна зайнятість – зайнятість, яка має місце в суспільстві з урахуванням доцільності перерозподілу і використання трудових ресурсів, їх статево-вікової та освітньої структури. Ефективна зайнятість – зайнятість, що має такий рівень і структуру, які в даний момент забезпечують максимальну економічну віддачу від використання кожної одиниці людського ресурсу.

Безробіття- - це незайнятість працездатного населення в суспільному виробництві, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили над попитом на неї. Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку(15-70 р.), які з незалежних від них причин не мають заробітку, активно шукають роботу (зареєстровані на ринку праці) і готові почати працювати в будь-який момент. Добровільне безробіття пов’язане з вільним волевиявленням працездатної особи утриматись від пропозиції праці за несприятливих для неї умов. Вимушене безробіття не пов’язане з вільним волевиявленням працездатної особи, а зумовлене чинниками, що перебувають поза її вибором, коли виникає розрив (порушення рівноваги) між пропозицією праці і попитом на неї. Фрикційне безробіття – тимчасове безробіття, пов’язане з добровільними професіональними, регіональними і віковими переміщеннями працівників (зміна місця роботи, проживання, одержання нової кваліфікації тощо). Відмінною ознакою цієї форми безробіття є добровільність і короткостроковість. До вимушеного безробіття можна віднести: Структурне безробіття – безробіття, зумовлене змінами у структурі попиту на працюючих внаслідок структурних зрушень в економіці і технології виробництва. Технологічне безробіття – вимушена форма безробіття, пов’язана з вивільненням працівників у зв’язку з запровадженням нової техніки та технології. Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії та зайнятих у галузях оборонної промисловості. Циклічне безробіття – незайнятість економічно активного населення, зумовлена циклічними спадами виробництва. Сезонне безробіття – вимушена форма безробіття, спричинена специфічними умовами виробництва в певних галузях (сільське господарство, цукроваріння, риболовство тощо). Регіональне безробіття виникає в результаті диспропорцій між попитом і пропозицією людського ресурсу на даній території (регіоні).Особливою формою безробіття є інституціональне безробіття, або безробіття очікування, пов’язане з тим, що іноді система соціального забезпечення і передбачені нею соціальні виплати, гарантований мінімум заробітної плати, існуюча система оподаткування тощо призводять до того, що певна частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних. Відкрите безробіття – така ситуація на ринку людського ресурсу, за якої особа визнає, що вона не має роботи, та офіційно реєструється у службі зайнятості. Приховане безробіття – вимушена неповна зайнятість працівників, які стали зайвими з різних організаційно-економічних причин виробництва, але продовжують знаходитись у складі підприємства. Залежно від тривалості: Природне безробіття – резерв людського ресурсу, що забезпечує можливість швидкого міжрегіонального і міжгалузевого перерозподілу цього ресурсу відповідно до коливань попиту виробництва на нього.(понад 6 міс.) застійне безробіття (понад рік). Природний рівень безробіття – рівень безробіття за умов повної зайнятості; сума рівнів фрикційного і структурного безробіття. Це такий рівень безробіття, за якого будь-яке підвищення попиту на людський ресурс не спричиняє скорочення кількості безробітних.