- •1.Сутність економічного мислення.
- •2. Середовище формування економічного мислення: економічне політико правове, соціально-культурне.
- •3.Типи економічного мислення: стандартний, творчий
- •4 Розвиток економічного мислення.
- •5. Економічне мислення і економічна практика.
- •6. Роль економічної науки у формуванні професійних компетенцій економіста
- •7.Економіка як об’єкт наукового дослідження. Економічна діяльність – предмет економічної науки
- •8. Предмет економічної науки
- •9. Функції економічної науки
- •10. Етапи розвитку економічної науки.
- •11.Сучасна структуризація економічної науки та диверсифікації її предмету
- •12.Принципи, категорії і закони економічної науки
- •13. Методи економічного аналізу та їх класифікація
- •14.Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер
- •15. Економічні потреби.
- •16. Ієрархія потреб.
- •17. Економічні інтереси
- •18. Взаємозв'язок потреб та інтересів
- •19. Мотиви та стимули
- •20.Економічна поведінка.
- •21. Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво.
- •22.Націоналні та глобальні економічні інтереси.
- •23. Сутність та структура економічної системи.
- •24. Відносини власності.
- •25. Домогосподарства, підприємства, сектори економіки.
- •26. Кластери, внутрішні регіони, регулятивні інститути.
- •27. Типи і моделі економічних систем та їх еволюція.
- •28. Національні та міжнародні економічні системи.
- •29. Формування глобальної економічної системи.
- •30. Сутність і види економічної діяльності.
- •31. Суспільний поділ праці.
- •32. Виробнича діяльність.
- •33.Науково-дослідна і проектно-конструкторська діяльність.
- •34.Інвестиційна діяльність
- •35.Інноваційна діяльність.
- •36.Торгівельно-маркетингова діяльність.
- •37.Міжнародний поділ праці та міжнародна економічна діяльність.
- •38.Сутність підприємництва та його організаційно економічної форми.
- •39.Витрати та результати підприємницької діяльності.
- •40.Продуктивність праці.
- •41.Прибуток і рентабельність.
- •42.Економічна рента та її види.
- •43.Регулювання підприємницької діяльності.
- •44.Міжнародна підприємницька діяльність.
- •45. Економічний розвиток.
- •46. Динаміка економічного розвитку та його фактори.
- •47. Економічне зростання , його критерії та показники.
- •48. Ресурси економічного зростання та їх обмеженість.
- •49. Типи та моделі економічного розвитку.
- •50. Сталий економічний розвиток.
- •52. Економічна криза.
- •53. Цивілізаційний вимір економічного розвитку.
- •54. Еволюція та сучасний зміст категорії капітал
- •55. Основні функції капіталу.
- •56. Капітал і наймана праця
- •57. Людський капітал.
- •60. Виробничий капітал.
- •61. Підприємницький капітал.
- •70.Освіта та професійні компетенції працівника
- •71)Інтелектуалізація праці
- •72)Трудові відносини, зайнятість, безробіття
- •73)Дискримінація праці
- •74) Нерівність в доходах та проблема бідності
- •75.Соціалізація економіки
- •76. Міжнародна міграція людського ресурсу
- •77. Економічні блага
- •78. Товар та його характеристика
- •79. Гроші
- •80. Грошовий вимір вартості товару
- •81. Сутність і функції ринку
- •95. Суспільне відтворення, його типи та показники.
- •96. Національний дохід.
- •97.Валовий внутрішній продукт.
- •100.Доходи населення.
- •102. Державний бюджет.
- •103. Інфляція.
- •104. Соціальна політика.
- •105. Відтворення людського ресурсу.
- •106.Держава в системі суспільного відтворення.
- •107.Інтернаціоналізація та глобалізація економічних процесів.
23. Сутність та структура економічної системи.
Система-це ціле, що складається з декількох частин. Економіна система – взаємодія всіх інститутів, організацій, законів, які впливають на економічну діяльність суб’єктів та результатів іх діяльності. Кожна економічна система вирішує 3пит як, що, для кого виробляти? В широкому розумінні Ек сист включає:продуктивні сили,технологію,виробництво. Структура ек сист: а)продуктивні сили( необхідні для матеріального в-ва) = засоби виробництва(предмет і засоби праці) + робоча сила. б) механізм господарювання-це сукупність організаційних структур, конкретних форм господарювання й методів управління, які ґрунтуються на певних відносинах власності. в) економічні відносини – відносини і зв’язки між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання благ . Включають: - організац-ек. відносини ( відношення в сфері фінансів, грошового обігу, менеджменту, маркетингу), - соц.-ек. віднос. (відношення власності), - техніко-ек. віднос. (відносини, що стосуються того, як використовувати виробничірусурси, як воно функц.). Система завжди знаходиться в процесі розвитк, ій притаманні певні властивості:цілісність, впорядкованість, стабільність, мінливість, рухливість, суперечливість, відкритість, замкнутість.
24. Відносини власності.
Власність – це не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення речей-продуктів праці. Суб’єкти власності – це індивіди, фізичні особи, які в процесі привласнення-відчуження матеріальних благ і послуг можуть вступати між собою у відносини з цього приводу. Об’єктами власності: засоби вир-ва, нац.. багатства в цілому, робоча сила, інформація, наукове відкриття .Відносини власності виступають у формі права власності, яке реалізується в дії трьох атрибутів: права володіння (характеризує необмежену в часі належність об’єкта власності певному суб’єкту), права розпорядження (право прийняття управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об’єкта власності) і права користування (процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об’єкта власності) . Співвідношення цих трьох атрибутів права власності визначає реальні форми власності як складових частин її структури. Функц. вл. : управління сусп. виробн., необхідність конкурентності боротьби між різними формами сусп. вир-ва, потреба обміну діяльності людей в різних обмінах, соц.. справедливість в суспільстві.
Типи вл-це найбільш загальні принципи її функціонування, сутності характеру, поєднання виробника із засобами виробництва: суспільні (держава), приватна ( приватна ос.). Форми вл-це відповідний спосіб і механізм поєднання виробника з засобами виробництва.: державна, колективна, індивідуальна. Вид вл-характеризуює конкретний спосіб привласнення влади та методи господарювання : суспільна (держ. колектив), приватна (індивідуально-трудова, з найм. працею), змішана.
25. Домогосподарства, підприємства, сектори економіки.
домашнє господарство-окрема господарча функція, що складається з однієї або групи осіб, об’єднаних місцем проживання і спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку і в обмін отримує кошти, для того, щоб забезпечити себе благами. Постачають підприємства: робочу силу, підприємницькі здібності, землю, капітал. Підприємство-самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Ознаки: виробничо-технічна єдність, організаційно-соц єдність, фінансово- економічна самостійність. Тиип підприємств: приватні (недержавні), до яких часто відносять і колективні (кооперативні), державні, змішані.Сектор економіки – велика частина економіки, якій притаманні схожі сильні характеристики, а ек. дозволяє виокремити цю частину з поміж ін. Розрізняють: - приватний (частина економіки країни, що прямим чином не перебуває під контролем держави домогосподарства і фірми з приватним капіталом: кооперативний, індивідуал, фінансові, - державні. Розрізняють 5 секторів, які поєднують галузеві ринки: первинні (добування сировини), вторинний (обробний), третинний (інфраструктурний), четвертинний (розподільчо-обмінний, розподіл-фінансовий, страхування. сой.-управлінський: медицина, освіта, наука. Фахівці часто та умовно розрізняють реальний та фінансовий сектори економіки країни. В реальному секторі економіки створюються товари і послуги, а фінансовий (грошовий) покликаний обслуговувати сектор, в якому реально виробляється продукція. Інколи виділяють внутрішній та зовнішній сектори економіки. Внутрішній представляють національні товаровиробники, які націлені на внутрішній попит, а зовнішній сектор складають підприємства-експортери.