77. Економічні блага

Благо- це все те ,що здатне задовольняти людські потреби. Блага поділ. на економічні (отр.в результаті економ.діяльності та існують в обмеженій кількості) та неекономічні ( надаються людині природою).В умовах товарного виробництва економ. благо перетворюється на товар. Наслідком обмеженості наявної кількості ек.благ є наступне: економ. блага виступають об’єктом присвоєння (розподілу);економ.блага є об’єктом обміну;економ. блага — об’єкт виробництва. За характером використання виділяють кінцеві блага(безпосередньо споживаються індивідами) та композитні блага(використовуються фірмами як ресурси в процесі виробництва кінцевих благ). Економічні блага можуть споживатись різними суб’єктами економічної системи тому, виділяють блага індивідуального, групового та державного споживання. До приватних благ відносять такі, що можуть бути поділені між індивідами, при цьому існує можливість відлучити будь-яку особу від їх споживання за допомогою таких економічних інструментів, як ціна. До суспільних благ відносять такі, що не можуть бути поділені між індивідами та від споживання яких практично не можливо або не бажано відлучити жодного з індивідів. Припущення про раціональний характер економічної поведінки, за якого кожен індивід намагатиметься максимально повно забезпечити власні потреби при мінімізації затрат є такою абстракцією, яка допоможе зрозуміти принципи економічного вибору в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання.

78. Товар та його характеристика

Благо винесене на обмін називають товаром. Будь-якому товару притаманні такі властивості як цінність (споживна вартість) та вартість (мінова вартість). Цінність товару залежить від суб’єктивного усвідомлення функціональних властивостей предмету у забезпеченні потреб, тобто від корисності товару. Якщо об’єднати всі можливі комбінації максимального задоволення від споживання двох благ, ми отримаємо криву байдужості, яка дозволяє аналізувати поведінку споживача без кількісного визначення рівня корисності. Чим далі буде знаходитись крива байдужості від початку координат, тим більшим є рівень задоволення потреб у індивіда. Вартість товару як друга його властивість залежить більшою мірою від об’єктивних детермінант — кількості основних факторів виробництва (землі, праці, капіталу) вкладених у виробництво товару. товарів. Мінова вартість визначається суспільно-обумовленими затратами абстрактної праці та вимірюється через вартість іншого товару на який обмінюється даний товар або через гроші. Праця, що створює товар має двоїстий характер. З одного боку- це конкретна праця(корисна праця,що ств.споживчу вартість), а з іншого- абстрактна праця. Закон вартості виражає необхідний і стійкий зв’язок між суспільно необхідною працею, витраченою на в-цтво товарів за умов відносної відповідності попиту і пропозиції.

79. Гроші

Гроші- особливий специфічний товар, який виконує функції загального еквіваленту. При певних історичних умовах гроші перетворюються на капітал і сприяють експлуатації людини людиною. Функції грошей: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, світові гроші, засіб нагромадження. Види грошей: повноцінні (внутр.вартість співпадає з величиною вартості), неповноцінні (гроші не мають власної вартості).За характером випуску розрізняють: паперові гроші, кредитні гроші(неповноцінні знаки вартості, функціонують на основі кредитних відносин: вексель,чек,плат.доручення). Процес руху грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту, називається грошовим обігом. суть закону грошового обігу полягає у тому, що кількість грошей, які знаходяться у обігу, визначається сумою цін всіх товарів, що підлягають реалізації, поділеною на швидкість обігу грошової одиниці. Цей зв’язок можна виразити формулою:

Причому Кгр — це кількість грошей, які знаходяться у обігу; Т — кількість товарів; Ц — ціни товарів; Шо — швидкість обігу грошової одиниці.