- •1.Сутність економічного мислення.
- •2. Середовище формування економічного мислення: економічне політико правове, соціально-культурне.
- •3.Типи економічного мислення: стандартний, творчий
- •4 Розвиток економічного мислення.
- •5. Економічне мислення і економічна практика.
- •6. Роль економічної науки у формуванні професійних компетенцій економіста
- •7.Економіка як об’єкт наукового дослідження. Економічна діяльність – предмет економічної науки
- •8. Предмет економічної науки
- •9. Функції економічної науки
- •10. Етапи розвитку економічної науки.
- •11.Сучасна структуризація економічної науки та диверсифікації її предмету
- •12.Принципи, категорії і закони економічної науки
- •13. Методи економічного аналізу та їх класифікація
- •14.Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер
- •15. Економічні потреби.
- •16. Ієрархія потреб.
- •17. Економічні інтереси
- •18. Взаємозв'язок потреб та інтересів
- •19. Мотиви та стимули
- •20.Економічна поведінка.
- •21. Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво.
- •22.Націоналні та глобальні економічні інтереси.
- •23. Сутність та структура економічної системи.
- •24. Відносини власності.
- •25. Домогосподарства, підприємства, сектори економіки.
- •26. Кластери, внутрішні регіони, регулятивні інститути.
- •27. Типи і моделі економічних систем та їх еволюція.
- •28. Національні та міжнародні економічні системи.
- •29. Формування глобальної економічної системи.
- •30. Сутність і види економічної діяльності.
- •31. Суспільний поділ праці.
- •32. Виробнича діяльність.
- •33.Науково-дослідна і проектно-конструкторська діяльність.
- •34.Інвестиційна діяльність
- •35.Інноваційна діяльність.
- •36.Торгівельно-маркетингова діяльність.
- •37.Міжнародний поділ праці та міжнародна економічна діяльність.
- •38.Сутність підприємництва та його організаційно економічної форми.
- •39.Витрати та результати підприємницької діяльності.
- •40.Продуктивність праці.
- •41.Прибуток і рентабельність.
- •42.Економічна рента та її види.
- •43.Регулювання підприємницької діяльності.
- •44.Міжнародна підприємницька діяльність.
- •45. Економічний розвиток.
- •46. Динаміка економічного розвитку та його фактори.
- •47. Економічне зростання , його критерії та показники.
- •48. Ресурси економічного зростання та їх обмеженість.
- •49. Типи та моделі економічного розвитку.
- •50. Сталий економічний розвиток.
- •52. Економічна криза.
- •53. Цивілізаційний вимір економічного розвитку.
- •54. Еволюція та сучасний зміст категорії капітал
- •55. Основні функції капіталу.
- •56. Капітал і наймана праця
- •57. Людський капітал.
- •60. Виробничий капітал.
- •61. Підприємницький капітал.
- •70.Освіта та професійні компетенції працівника
- •71)Інтелектуалізація праці
- •72)Трудові відносини, зайнятість, безробіття
- •73)Дискримінація праці
- •74) Нерівність в доходах та проблема бідності
- •75.Соціалізація економіки
- •76. Міжнародна міграція людського ресурсу
- •77. Економічні блага
- •78. Товар та його характеристика
- •79. Гроші
- •80. Грошовий вимір вартості товару
- •81. Сутність і функції ринку
- •95. Суспільне відтворення, його типи та показники.
- •96. Національний дохід.
- •97.Валовий внутрішній продукт.
- •100.Доходи населення.
- •102. Державний бюджет.
- •103. Інфляція.
- •104. Соціальна політика.
- •105. Відтворення людського ресурсу.
- •106.Держава в системі суспільного відтворення.
- •107.Інтернаціоналізація та глобалізація економічних процесів.
73)Дискримінація праці
Дискримінація праці - нерівні можливості працівників, які мають однакову продуктивність, або неоднакове до них ставлення з боку роботодавців, суспільства, держави. Види дискримінації праці: 1. Дискримінація в заробітній платі одних працівників або груп працівників порівняно з іншими. У кожній країні працівники, які мають однакову кваліфікацію чи стаж, часто одержують різну зарплату за виконання тієї ж самої роботи в тій самій галузі чи навіть організації.
2.Дискримінація при наймі на роботу, звільненні з роботи. Нерівні можливості при працевлаштуванні можуть виникнути в зв’язку з віком працівника, расовою й етнічною приналежністю. 3. Дискримінація при просуванні по службі тих, хто вже працює в організації. Таким особам складніше зробити кар’єру, їх неохоче підвищують і призначають на відповідальні посади. Цю дискримінацію частіше зазнають жінки, іммігранти, представники національних меншин.
4. Професійна дискримінація, що проявляється в стійкому розподілі професій і посад між різними групами працівників. Так, існують традиційні чоловічі та жіночі професії. 5. Дискримінація в освіті та професійній підготовці.
Названі види трудової дискримінації тісно пов’язані між собою, посилючи один одного. Так, дискримінація в освіті сприяє професійній сегрегації, яка, в свою чергу, закріплює і поглиблює нерівний доступ до освіти. До інших форм дискримінації відноситься вік, обмежена працездатність (інвалідність), захворювання ВІЧ/СНІДом і сексуальна орієнтація. Дискримінація окремих осіб і певних груп людей зменшує рівень їхніх доходів та можливості інвестицій у людський капітал.
74) Нерівність в доходах та проблема бідності
Нерівність в доходах - різниця в рівні доходів різних верств і груп населення, зумовлену відмінностями в оплаті праці, неоднаковим відношенням до засобів виробництва, створеного продукту, економічної та політичної влади тощо.
Показниками диференціації населення за доходами (витратами) є коефіцієнт Джині (коефіцієнт концентрації доходів або витрат), коефіцієнт децильної (квінтильної) диференціації(показує співвідношення доходів (витрат) найзаможніших і найбідніших груп, однакових за кількістю осіб, тобто співвідношення мінімального рівня доходів (витрат) серед 10%(20%) найбільш забезпеченого населення і максимального рівня доходів (витрат) серед 10%(20%) найменш забезпеченого населення) та коефіцієнт фондів(розраховується як відношення середнього значення доходів (витрат) населення в десятій децильній групі до середнього значення їх у першій децильній групі). У графічному вигляді нерівність розподілу доходів населення ілюструє крива Лоренца – відображає співвідношення часток усіх доходів та часток усіх їх отримувачів. Бідність - рівень доходів, який не дає змоги забезпечити нормальні умови життя людей; як нестача коштів для задоволення елементарних потреб або як неможливість підтримувати мінімальний рівень споживання, що визначається на основі фізіологічних, культурних та соціальних нормативів. Розрізняють такі форми бідності, як об’єктивна та суб’єктивна; абсолютна та відносна. Об’єктивна бідність визначається за прийнятими в країні критеріями доходу та доступом до тих чи інших матеріальних і духовних благ. Суб’єктивна бідність визначається за самооцінюванням і самоідентифікацією, тобто коли людина, певні групи населення оцінюють власний рівень життя як притаманний бідним верствам і відповідно визнають себе бідними. Абсолютною бідністю називається бідність людини, родини, які не можуть забезпечити себе сумою благ, абсолютно необхідних для збереження здоров’я і ведення помірно активного трудового життя, тобто якщо їхній рівень споживання не забезпечує визначеного мінімуму. Відносна бідність визначається як певна частина (від 30 до 75%) середнього по країні рівня споживання. Масштаби бідності – загальна кількість населення (домогосподарств, сімей), визнаного бідним згідно з прийнятими критеріями. Рівень бідності – частка населення (домогосподарств, сімей), яке визнається бідним згідно з прийнятими критеріями, у загальній кількості населення (домогосподарств, сімей). Реальною основою подолання бідності може бути лише стійке економічне зростання, однак, з іншого боку, бідність і породжувані нею низький рівень культури, загальноосвітньої та професійної підготовки, незадовільний стан здоров’я населення є суттєвою перешкодою на шляху до зростання, яке спирається на найповніше і ефективніше використання людського ресурсу. Це вимагає від держави вжиття необхідних заходів щодо подолання впливу негативних чинників на рівень життя населення.