32. Виробнича діяльність.

Основні види ек діяльн(сільс г-во, лісове г-во, промислов, будівництво, торгівля фінанси діяльн...) пов’язані виробничою діяльн. Людина спроможна не тільки використовувати природні багатства, а й відкривати нові джерела для розвитку виробництва. Виробництво-це процес взаємодії людини і природи з метою підпорядкування дарів природи для задоволення своїх потреб. В-во-це ще й відтворення самого життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей. У процесі виробництва взаємодіють праця і природа. Праця - людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей. Проте створення матеріальних благ у певних межах може здійснюватися і без безпосередньої участі людини.Для ефективної виробничої діяльності важливим є визначення цілей створення і функціонування підприємства.

33.Науково-дослідна і проектно-конструкторська діяльність.

Ця діяльність спрямована на теоретичну систематизацію нових знань про реальну дійсність, які матеріалізуються у нових засобах в-ва, технологіях, предметах споживання і зумовлюють підвищ еф. в-ва,

Осн. ф.: фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Фундаментальні наукові дослідження — експериментальні або теоретичні роботи, які проводяться головним чином для набуття нових знань у галузі фундаментальних законів, явищ або відомих фактів і первісно не спрямовані на досягнення конкретної практичної мети чи розв'язання конкретного завдання. Виділяють теоретичні та пошукові фунд. дослідження. Саме розвиток таких досліджень має пріоритетне знач., оскільки фунд.наука є генератором ідей. Позитивний вихід в світовій науці — лише 5%. Такі дослідження зазвичай фінансуються з державного бюджету, але не виключається залучення позабюджетних коштів.

Прикладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей.

34.Інвестиційна діяльність

Інв.д — цілеспрямовані дії, які пов'язані з вкладанням грошових коштів та ін. цінностей в різні сфери та галузі народного господарства, а також забезпеч. віддачі цих вкладів.

Суб'єкти: фізичні, юридичні особи, держ. та недерж. установи.

Інвестиції — довготермінові вкладення капіталу у засоби в-ва, будівництва, нові ф. організації праці, розвиток робочої сили.

Гол. суб'єкт — інвестор, який вкладає власні, позичені чи залучені кошти в об'єкти інвестування, приймає рішення щодо форм і способів їх використання несе повну майнову та фін. Відповідальність за результати викор. інцест. коштів

Джерела інвестування: власні фінансові ресурси, бюджетні асигнування, запозичені кошти, кошти населення, іноземні інвестиції.

Чинники інвестиц.д-ть:ситуація на фін. ринку, інвестиційне середовище, держ. політика, умови базового п-ва, ситуація на ринку базового п-ва, партнери, постачальники, споживачі, інвестор.

35.Інноваційна діяльність.

Інноваційна д-ть — цілеспрямована д-ть суб'єктів господарювання щодо конструювання, створення, освоєння в-ва якісно нових видів техніки, предметів праці, технологій, патентів, ліцензій, ноу-хау, а також впровадження більш досконалих форм організації праці та управління.

Новизна — винахід, раціоналізація, удосконалення вир. процесу, але не обов'язково впроваджене у в-во.

Нововведення — процес, в якому винахід доведений до стадії практичного використання і приносить дохід, тобто впроваджена у в-во новизна.

Інновація — процес, у якому наукова ідея чи технологія виготовлення доводяться до стадії практичного використання й починають давати економічний ефект.

Причини: конкуренція, НТП, обмеженість невідтворюваних ресурсів, розвиток сусп. потреб, зростання техногенного навантаження на довкілля, інтелектуалізація праці.

Види: стратегічні, тактичні, оперативні, споживчі, інвестиційні, венчурні; держ, корпоративні, підприємницькі тощо.

Джерела: власні кошти, бюджетне фінансування, іноземні кошти, венчурний капітал.

У сучасному розумінні інноваційна діяльність з'являється як матеріалізація науково-технічного прогресу. Вона спрямована на практичне використання науково-технічного результату й інтелектуального потенціалу з метою отримання нового чи поліпшення існуючого продукту, способу його виробництва та задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах.