- •1.Сутність економічного мислення.
- •2. Середовище формування економічного мислення: економічне політико правове, соціально-культурне.
- •3.Типи економічного мислення: стандартний, творчий
- •4 Розвиток економічного мислення.
- •5. Економічне мислення і економічна практика.
- •6. Роль економічної науки у формуванні професійних компетенцій економіста
- •7.Економіка як об’єкт наукового дослідження. Економічна діяльність – предмет економічної науки
- •8. Предмет економічної науки
- •9. Функції економічної науки
- •10. Етапи розвитку економічної науки.
- •11.Сучасна структуризація економічної науки та диверсифікації її предмету
- •12.Принципи, категорії і закони економічної науки
- •13. Методи економічного аналізу та їх класифікація
- •14.Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер
- •15. Економічні потреби.
- •16. Ієрархія потреб.
- •17. Економічні інтереси
- •18. Взаємозв'язок потреб та інтересів
- •19. Мотиви та стимули
- •20.Економічна поведінка.
- •21. Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво.
- •22.Націоналні та глобальні економічні інтереси.
- •23. Сутність та структура економічної системи.
- •24. Відносини власності.
- •25. Домогосподарства, підприємства, сектори економіки.
- •26. Кластери, внутрішні регіони, регулятивні інститути.
- •27. Типи і моделі економічних систем та їх еволюція.
- •28. Національні та міжнародні економічні системи.
- •29. Формування глобальної економічної системи.
- •30. Сутність і види економічної діяльності.
- •31. Суспільний поділ праці.
- •32. Виробнича діяльність.
- •33.Науково-дослідна і проектно-конструкторська діяльність.
- •34.Інвестиційна діяльність
- •35.Інноваційна діяльність.
- •36.Торгівельно-маркетингова діяльність.
- •37.Міжнародний поділ праці та міжнародна економічна діяльність.
- •38.Сутність підприємництва та його організаційно економічної форми.
- •39.Витрати та результати підприємницької діяльності.
- •40.Продуктивність праці.
- •41.Прибуток і рентабельність.
- •42.Економічна рента та її види.
- •43.Регулювання підприємницької діяльності.
- •44.Міжнародна підприємницька діяльність.
- •45. Економічний розвиток.
- •46. Динаміка економічного розвитку та його фактори.
- •47. Економічне зростання , його критерії та показники.
- •48. Ресурси економічного зростання та їх обмеженість.
- •49. Типи та моделі економічного розвитку.
- •50. Сталий економічний розвиток.
- •52. Економічна криза.
- •53. Цивілізаційний вимір економічного розвитку.
- •54. Еволюція та сучасний зміст категорії капітал
- •55. Основні функції капіталу.
- •56. Капітал і наймана праця
- •57. Людський капітал.
- •60. Виробничий капітал.
- •61. Підприємницький капітал.
- •70.Освіта та професійні компетенції працівника
- •71)Інтелектуалізація праці
- •72)Трудові відносини, зайнятість, безробіття
- •73)Дискримінація праці
- •74) Нерівність в доходах та проблема бідності
- •75.Соціалізація економіки
- •76. Міжнародна міграція людського ресурсу
- •77. Економічні блага
- •78. Товар та його характеристика
- •79. Гроші
- •80. Грошовий вимір вартості товару
- •81. Сутність і функції ринку
- •95. Суспільне відтворення, його типи та показники.
- •96. Національний дохід.
- •97.Валовий внутрішній продукт.
- •100.Доходи населення.
- •102. Державний бюджет.
- •103. Інфляція.
- •104. Соціальна політика.
- •105. Відтворення людського ресурсу.
- •106.Держава в системі суспільного відтворення.
- •107.Інтернаціоналізація та глобалізація економічних процесів.
30. Сутність і види економічної діяльності.
Економічна діяльність – сукупність дій на різних рівнях господарювання, в результаті яких люди задовольняють свої потреби завдяки виробництву та обміну матеріальними благами та послугами. Мета ек. діял. – розвиток людини створення благ. Результат ек діял. – блага економічної трудової діяльності. Суб’єкти ек. діял. – окремі індивіди, домашні господарства, трудові колективи. Ек. діял. здійснюється як у сфері матеріального виробництва так і не матеріального. Основні види ек. діял. : сільське господарство, лісове господарство, рибальство; промисловість; будівництво; діяльність транспорту та зв’язку; торгівля; фінансова діяльність; операції з нерухомим майном; державне управління; освіта; охорона здоров’я; послуги; діяльність у сфері культури та спорту тощо. Отже, можна сформувати 3 блоки: основне виробництво, виробнича інфраструктура, соц. інфраструктура. Виробництво – це процес створення життєвих благ, необхідних для існування і розвитку людського суспільства. На всіх етапах розвитку суспільного виробництва основна виробнича функція: створення мак. продукції за мін. витрат. В практиці господарювання кожна фірма як складна виробничо-економічна система здійснює багато конкретних видів діяльності, які можна поєднати в окремі напрямки: науково-дослідна та проектно-конструкторська, інноваційна діяльність, торговельно-маркетингова діял., інвестиційна діяльність.
31. Суспільний поділ праці.
Поділ праці – це процес, при якому різні види обробки продуктів відокремлюються один від одного, створюючи все нові виробництва і галузі.
Особливості поділу праці: 1. поділ праці є історичною категорією, тобто він перебуває у постійному русі, безперервно змінюється, що відбиває певний рівень розвитку продуктивних сил;2. поділ праці не обмежується мікроекономічними явищами – в межах одного підприємства. Це певна система суспільної праці, яка складається у результаті якісної диференціації трудової діяльності в процесі розвитку суспільства; 3.поділ праці є причиною виникнення товарного виробництва. Суспільний поділ праці – процес, що постійно розвивається і поглиблюється(використовують для підвищення продуктивності праці). Відповідно до них суспільний поділ праці є: складовою виробничих сил суспільства; технологічною формою існування виробничих сил; підсистемою економічних відносин суспільного виробництва; формою організації взаємодії виробничих сил і економічних виробничих відносин; способом функціонування останніх. Першим великим суспільним поділом праці було відокремлення пастуших племен і поділ сільськогосподарського виробництва на землеробство й тваринництво. Другий великий суспільний поділ праці – відокремлення ремесла, яке раніше було підсобним заняттям землероба, від сільського господарства. Третій суспільний поділ праці – ознаменувався відокремленням торгівлі (купецького капіталу). Торгівля стала самостійною галуззю господарства. Це був новий крок до розвитку товарно-грошових відносин. Суспільний поділ праці класифікується: за вертикальними рівнями народногосподарської структури; основними організаційно-економічними формами реалізації; сферами суспільного виробництва; видами. Економічною формою поділу праці є спеціалізація. Спеціалізація – це поділ старих і формування нових галузей суспільного виробництва, а також поділ праці всередині галузі. Сьогодні у промисловості існують три види спеціалізації: предметна – спеціалізація підприємства на виготовленні однорідної закінченої продукції; подетальна – виробництво окремих частин і деталей головного продукту; технологічна (стадійна) – відокремлення окремих стадій єдиного технологічного циклу. У сільському господарстві склались такі основні форми спеціалізації: зональна (територіальна) – виробництво в регіоні тих видів продукції, для яких є найсприятливіші природні та економічні умови; господарська – спеціалізація агропромислових і сільськогосподарських підприємств на виробництві певного виду продукції; внутрішньогосподарська – відокремлення підрозділів підприємств з виробництва чітко визначених видів робіт (або продукції); технологічна (стадійна) – перетворення окремих стадій (часткових процесів) єдиного виробничого процесу будь-якого кінцевого продукту на самостійні виробництва; внутрішньогалузева – господарства або їхні підрозділи займаються виробництвом різних продуктів, що є продукцією однієї галузі.
Кооперація – це особлива форма тривалих раціональних виробничих зв’язків між спеціалізованими самостійними підприємствами порівняно з іншими підприємствами, які не мають таких зв’язків. Концентрація виробництва як організаційно-економічна форма СПП виявляється в досягненні певного обсягу чи масштаб спеціалізованих підрозділів загальної кооперації виробництва. Комбінування виробництва є формою раціоналізації виробничої кооперації в межах окремих складних виробництв.