26. Кластери, внутрішні регіони, регулятивні інститути.

Кластери, тобто розташовані у безпосередній своїй близькості кінцеві виробники, постачальники, постачальники послуг, дослідницькі лабораторії, навчальні заклади та інші установи у певній економічній сфері, є важливими рушійними факторами розвитку економічної системи не лише регіонального, а й макро- та міжнародного рівня. Ввів М.Портер. Кластерні системи характеризуються такими особливостями: наявністю підприємств-лідерів, відповідальних за довгострокову господарську, інноваційну та інші стратегії всієї системи;

територіальною локалізацією основної маси господарюючих суб’єктів-учасників кластерної системи; стійкістю коопераційних зв’язків господарюючих суб’єктів-учасників кластерної системи, домінуючим значенням цих зв’язків для більшості її учасників; довгостроковою координацією взаємодії учасників системи в рамках її бізнес-програм і стратегічних цілей.

Таким чином, кластер – це передусім соціальне явище, яке формується в результаті об’єднання зусиль людей та організацій задля задоволення своїх економічних інтересів. Внутрішні регіони-велика територія країни із здебільшого однаковими природно-кліматичними та економічними умовами і характерною спрямованістю розвитку продуктивних сил з урахуванням соціальних інформації. Регіон як квазідержава представляє собою відносно відокремлену систему держави та національної економіки. Регіон як квазікорпорація представляє собою значний суб'єкт власності (регіональної та муніципальної) та економічної діяльності. Регулятивні інститути - досить важливе поняття при вивченні системи управління економічним розвитком.Інститути - це “правила гри” у суспільстві, тобто створені людиною обмежувальні рамки, на основі яких організуються взаємовідносини між людьми. У вузькому значенні слова “інститут” - це порядок, закріплений у формі закону, установи. Серед економічних та адміністративних інститутів можна виокремити податкову систему, системи державного кредитування, субсидування, пенсійного забезпечення. За способом дії регулятивні інститути державного регулювання економіки поділяються на планові та ринкові(об’єктивно існуючі) регулятори. В організаційній структурі системи державного регулювання економікою виділяються інституціональні структури державного управління, наприклад, банківська система (Центральний банк, державні, комерційні банки), фінансова система (сукупність місцевих, державного бюджетів) тощо.

27. Типи і моделі економічних систем та їх еволюція.

В економічній науці найпоширенішими підходами до типологізації економічних систем є формаційний, цивілізаційний і за способом організації господарської діяльності. предмет праці+засоби праці-засоби виробництва+ людина-продуктивні сили+економічні відносини- спосіб виробництва+надбудова-формація.У найпоширенішому трактуванні реалізації формаційного підходу виділяють п’ять суспільно-економічних формацій: первіснообщинну, рабовласницьку, капіталістичну (буржуазну) і комуністичну (перша фаза якої отримала назву соціалістичної).

Цивілізаційний – покладає в основу типової класифікації економічних систем поняття “цивілізація”, її рівень, досягнутий тими чи іншими народами. Класифікації: I класифікація (за ступенем політичного та соціально-економічного розвитку суспільства):

традиційна (патріархальна, авторитарна) ек сист; ліберальна (ринкова, демократична) ек с; проміжна між традиційною і ліберальною ек си; II класифікація (за ступенем індустріального розвитку суспільства): доіндустріальна ек с (цивілізація), індустріальна ек с; постіндустріальна ека с; III класифікація (за національними та регіональними ознаками і ступенем їх інтеграції у єдиний світогосподарських процес):локальні ек с (євразійська, західноєвропейська, ісламська, латиноамериканська, індійська, буддистська, далекосхідна цивілізації); міжнародні ек с (ЄС, НАФТА, СНД); глобальна ек с. Класифікація економічних систем на основі способу організації господарської діяльності враховує такі ознаки: форму власності на чинники виробництва; хто і як ухвалює основні економічні рішення; спосіб координації економічної діяльності; мотиви. що стимулюють ведення економічної діяльності. За цим критерієм виділяють такі типи економічних систем: традиційна ек с (ґрунтуються на звичаях, обрядах тощо, які завжди передавались із покоління до покоління); планова (демократична і командна) ек с (планування має загальний характер, для більшості учасників економіки плани мають рекомендаційний характер, тобто макропланування має індикативний характер); ринкова (класичний капіталізм, змішана економіка, соціальна ринкова економіка) ек с (питання вирішує через ринок, ціни, прибуток, витрати); трансформаційна (перехідна, транзитивна) ек с (тобто перехідна економіка – це економіка, яка перебуває в процесі переходу (трансформації) від однієї економічної системи до іншої).