Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ответы пятой группы (с редактированием четверто....doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
805.89 Кб
Скачать

46. Соціально-економічні та політико-правові реформи в Австрії та Росії у хіх ст. Та їх наслідки для українського народу

Реформи 60-70-х рр. XIX ст. в Російській імперії Нові капіталістичні відносини, що зародилися в кінці XVIII- першій половині XIX ст. наполегливо вимагали ліквідації кріпосного права, яке стало гальмом дальшого економічного розвитку. Ще більше поглибила протиріччя Кримська війна ( 1853-1856 рр.), яку Росія програла. З січня 1857 р. було створено Таємний комітет, пізніше перейменований на Головний комітет у селянській справі. Селянське питання мали вирішувати дворяни. 19 лютого 1861 р. цар Олександр II видав маніфест про скасування кріпосного права та "Загальне положення про селян, звільнених від кріпосної залежності". За цими документами селяни ставали особисто вільними, але за поміщиками залишалося право власності на землю. В ході аграрної реформи територія України ділилась на регіони за специфікою проведення: 1. Общинне землеволодіння (губернії Новоросійського краю); 2. Подвірне землекористування (Лівобережна Україна). Реформою було збережено велике поміщицьке землеволодіння. Селяни отримали економічні права (купувати нерухомість, займатись торгівлею і промислами, заводити фабрики). Однак, селянство залишалось нижчим станом у державі з обмеженим правом пересування. Внаслідок земельної реформи селяни на півдні І сході втратили ЗО % своїх наділів. На Правобережжі уряд збільшив селянські наділі на 20 % з метою привернути селян на свою сторону.\

Селянська реформа 1848 в АвстріїГаличині, на Буковині і Закарпатті) — скасування кріпосного права, проведене австрійським урядом під час революції 1848 з метою пристосування економіки до потреб капіталістичного розвитку. Здійснена під тиском революційних подій, що охопили також Галичину, Буковину і Закарпаття, та масових селянських рухів, зокрема Галицького селянського повстання 1846.У Галичині кріпосна залежність селян скасована згідно із законом австрійського імператора Фердінанда I від 17.4.1848. Окремим декретом від 1.7.1848 дію цього закону уряд поширив на Буковину, підтвердивши його законом від 9.8.1848. Влітку 1848 питання про умови звільнення селян обговорювалося в австрійському парламенті. більшістю голосів парламент ухвалив скасувати повинності селян за викуп (індемнізація). На підставі цієї постанови 7.9.1848 видано закон про звільнення селян на території всієї Австрії від кріпосної залежності, про надання їм прав громадян держави і права власності на ту землю, якою за панщини вони користувалися на правах спадковості. Закон передбачав повну компенсацію (індемнізацію) селянами на користь поміщиків 20-кратної вартості всіх річних кріпацьких повинностей. Головний тягар викупу несло селянство. За законом 7.9.1848 у власність селянства Східної Галичини і Буковини перейшло менше половини земельних угідь краю.

47. Політика російського самодержавства в царині національно-культурного життя України(хіх ст.)

Уже за царювання Миколи І, який запровадив обов’язкову попередню цензуру друкованої продукції, з Петербурга в Україну надійшов суворий наказ стежити за українською літературою, не допускати в ній “перевтяги любові до батьківщини”, тобто до Украіни, над “любов’ю до вітчизни”, тобто до імперії. Політично неблагодійним вважався всякий, хто виявляв інтерес до українських старожитностей, історії, літератури. Царський уряд посилив цілеспрямовану політику русифікації корінного населення України. Українську мову витіснили з освітніх навчальних закладів і державних установ, русифікували міста. 18 липня 1863р. царський міністр внутрішніх справ Валуєв видав і розіслав у всі українські губернії циркуляр, яким суворо забороняв друкування українською мовою книг. Навчанння україською мовою визначав, як політичну пропаганду , а ті, хто за це брався, звинувачувались у ворожих задумах проти Росії. Слова Валуєвського циркуляру про те, що української мови “немає і бути не може” свідчили про відверто антиукраїнське спрямування всієї внутрішньої політики царського уряду. У 1876р. Олександр ІІ видав так званий Емський указ, який був спрямований проти української мови. За цим указом заборонялося ввозити в Украйну книги, надруковані українською мовою. Тільки за спеціальним дозволом Головного управління в справах друку можа було користуватися українськими книжками. Заборонялися театральні виступи українською мовою, не дозволяли друкувати тексти до музичних творів, у школах не можна було викладати українською, що призвело до массової неписемності, назва “Україна” всюди була замінена на “Малоросія”. Освіта в Російській імперії розвивалася в інтересах пануючої верхівки. 10 червня 1862р. вийшов царський указ, за яким закрили усі недільні школи. За реформою 1864р. початкові школи перетворювались у двокласні початкові училища з п’ятирічним строком навчання, а потім шестирічні міські училища.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.