- •Історія як наука. Періодизація історії України. Історичні джерела.
- •Передісторія України : археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільства.
- •3. Трипільська культура на українських землях.
- •4.Перші етноси на території України: Кіммерійці.Скіфи.Сармати.
- •5.Антична колонізація Північного Причорномор’я.
- •6.Велике переселення народів.Готи, гуни, авари(обри).
- •7.Стародавні слов’яни. Перші згадки, прабатьківщина та формування державності східних слов’ян.
- •8. Східнослов’янські союзи племен: їх розселення та процес об’єднання навколо Киева.
- •9.Теорії походження Київської Русі.
- •10.Основні етапи розвитку держави Київська Русь.
- •11.Основні напрями і форми зовнішньої політики Русі та її наслідки.
- •12.Політичний устрій Київської Русі(10-13 ст).
- •13.Утвердження християнства на Русі та його значення у розвитку давньоруського суспільства.
- •14 Русь і кочовий степ:етапи та особливості відносин
- •15 Причини та наслідки розпаду Русі
- •16.Галицько-Волинське князівство: особливості історичного розвитку.
- •17.Правління Данила Галицького та його спадкоємців.
- •18.Монгольське завоювання земель Русі.Причини та наслідки.
- •19.Входження українських земель до Великого князівства Литовського.
- •20.Основні тенденції соціально-економічного, політичного та релігійного життя в українських землях у складі Великого князівства Литовського.
- •21. Польсько-Литовські унії та їх наслідки для українського народу.
- •22. Українські землі під владою Молдавії, Угорщини, Московії, Кримського ханства та Осьманської імперії.
- •23. Берестейська церковна унія: зміст та наслідки. Реформи п. Могили.
- •24. Виникнення та еволюція українського козацтва до середини XVII ст.
- •25. Запорізька Січ: суспільно-політичний устрій та військова організація
- •26. Козацько-селянські повстання XVI – першої половини XVII ст.
- •27. Національна революція українського народу під проводом Хмельницького. Причини, основні етапи та наслідки
- •28. Зовнішня політика гетьмана б. Хмельницького
- •29. Козацько-гетьманська держава
- •30. Переяславський мирний договір
- •32 Зовнішньополітичні орієнтації українських гетьманів періоду Руїни
- •33 Правобережна Україна та західноукраїнські землі під владою Польщі (2 половина XVII –XVIII ст.)
- •40. Гайдамаччина, Коліївщина, Опришківський рух(Соціальні та національні аспекти)
- •41. Геополітичні зміни в Східній Європі наприкінці XVIII ст. Та їх наслідки для України
- •42 . Франко-російська війна 1812р. І Україна
- •44 Національне відродження у Наддніпрянській Україні в хіх ст.: причини та основні етапи
- •46. Соціально-економічні та політико-правові реформи в Австрії та Росії у хіх ст. Та їх наслідки для українського народу
- •47. Політика російського самодержавства в царині національно-культурного життя України(хіх ст.)
- •48Національно-культурне та громадсько-політичне життя на західноукраїнських землях в хіх ст.
- •50Політизація укр громадського й національного руху на рубежі хіх-хх ст. Перші українські політичні партії.
- •51 .Україна та українці в роки Першої світової війни
- •54. Українська держава гетьмана п.Скоропадського: державно-політичний устрій, соціально-економічна та зовнішня політика
- •55. Західноукраїнська Народна Республіка. Взаємовідносини між унр та зунр
- •56. Культурно-освітня робота Центральної Ради й Гетьманського уряду
- •60. Утвердження радянської влади в Україні, її соціально-економічна та національна політика (1917-1920р.)
- •62. Входження Радянської України до союзної держави срср: проблеми політичної правосуб’єктності
- •63. Україна в умовах неПу.
- •64. Національно-культурне відродження в Україні 1920-х р. Українізація.
- •71 Возз’єднання українських земель та радянізація західноукраїнських земель(1939-1951р.)
- •72 . Українське питання напередодні та на початку Другої світової війни. Карпатсьька Україна
- •73 Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Всенародний рух опору
- •76 Західноукраїнські землі у повоєнні поки. Операція «вісла» -
- •77 Українська рср в системі міжнародних відносин після Другої світової війни
- •78. Ідеологічний наступ сталінізму на культурно-національну сферу суспільного життя України в повоєнний період
- •87. Основні напрямки зовнішньої політики України після проголошення незалежності
44 Національне відродження у Наддніпрянській Україні в хіх ст.: причини та основні етапи
Кінець XVIII — початок XIX ст. — вкрай несприятливий період в історії українського народу, позначений цілковитим підкоренням України. Більша її частина перетворилася на колонію Російської імперії. Проте й за таких обставин українці, спираючись на самобутню тисячолітню культуру й такі ж давні традиції власної держави, долали потужні асиміляторські заходи імперії, залишаючись окремим народом і мріючи про відновлення автономної, а то й незалежної Української козацької держави. В народних масах пам'ять про козацьку славу дбайливо зберігали мандрівні музиканти-співаки — кобзарі й бандуристи. Найвидатнішим кобзарем XIX ст. був Остап Вересай. Своєрідним предтечею національного відродження став видатний мислитель Григорій Сковорода (1722—1794), який проголосив, що «свобода — це найдорожчий скарб» і славив гетьмана Богдана Хмельницького. Представники Ніжинського полку висловили бажання відновити Гетьманщину як автономну державу. Тоді генерал-губернатор П. Рум'янцев звелів скасувати вибори у Ніжинському полку, заарештувати депутатів і віддати під суд за «державну зраду». Одинадцять осіб було засуджено тоді до смертної кари. Їх потім помилували, але стало ясно, що думки про відродження Гетьманщини є небезпечними. На засіданнях Комісії, яка зібралася в Москві у 1767 p., деякі автономістичні ідеї висловив Григорій Полетика, але того ж року Катерина II припинила діяльність Комісії раз і назавжди. Настала «мертва доба» в історії українства, коли панівні верстви українського суспільства перейшли на вірнопідданську службу Російській імперії, відмовились не тільки від прагнення до Української незалежної держави, а й взагалі від всього українського (мови, культури, традицій тощо), поступово русифікувались. За це верхівка українського суспільства отримувала право на спадкове дворянство і збереження визиску кріпаків.
Однак не вся козацька старшина мирилася з таким станом речей, її найкращі представники, розчаровані діями царського уряду, намагаються знайти інші шляхи до незалежності. Характерним прикладом цього є місія Василя Капніста (1791), представника відомого козацького роду, визначного поета.Він виступав проти утисків та зловживань з боку російської адміністрації в Україні.У 1791 він звернувся до прусського уряду за допомогою(якщо на україні вибухне повстання проти Росії).Але не отримав підтримки,бо Пруссія була зайнята підготовкою до чергового поділу Речі Посполитої, не бажала вступати в конфлікт з Росією, і це стало головною причиною невдачі місії Капніста. Його прихильники прагнули відновлення самостійної Української держави і пропагували цю ідею, опрацьовували відповідні програми реформ, поширювали патріотичні публіцистичні твори, тепер сконцентрували свою діяльність на культурно-освітньому полі.
Традиційно початком національного відродження нової доби вважають появу у 1798 р. перших трьох частин «Енеїди» Івана Котляревського (1769—1838) — поеми, якій судилася слава першого твору нової української літератури, твору, що засвідчив появу сучасної української літературної мови й водночас уособлював початок українського національного відродження. Творам нової української літератури властиве художнє мислення, що грунтується на національній історії та дійсності. «Енеїда» Котляревського показала український народ з його мовою, звичаями, віруваннями, традиційним побутом, етичними та естетичними поглядами. Зроблено це було настільки майстерно, що поему Котляревського й досі вважають справжньою енциклопедією українознавства, причому такою, яка й нині читається із захопленням. Написана розмовною українською мовою, розрахована на сприйняття найширшими читацькими колами, «Енеїда» утверджувала дух козацького бойового товариства, мужність і патріотизм.
Сприяла національному відродженню і чотиритомна праця Дмитра Бантиша-Каменського «Історія Малої Росії» (1822), писана з використанням багатющого матеріалу батька вченого — видатного архівіста Миколи Бантиша-Каменського. Вона фактично є першою масштабною науковою узагальнюючою працею з історії України від найдавніших часів до кінця XVIII ст.
1818 року побачила світ друкована граматика живої української мови («Грамматика малороссийского наречия ») Олексія Павловського.
Михайло Максимович (1804—1873). Він був укладачем трьох збірок народних пісень: «Малоросійські пісні» (1827), «Українські народні пісні» (1834), «Збірник українських пісень» (1849).
Отже, на кінець XVIII — 40-ві pp. XIX ст. припав перший етап національного відродження в Наддніпрянській Україні — період «збирання спадщини». Він відзначався зверненням до історичного минулого, інтересом до Гетьманщини, до етнографії. Зусиллями української інтелігенції тоді з'явилися численні історичні та етнографічні дослідження, збірки фольклору. Водночас відбувалося утвердження української мови як літературної та становлення нової української літератури.
45. Кирило-Мифодіївське братство: ідеологія та програмні засадиКири́ло-Мефо́діївське бра́тство (товариство: Кирило-Мефодіївське братство) — українська таємна політична організація, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 у Києві.Ініціаторами створення братства виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. У квітні 1846 року до братства вступив Тарас Шевченко.Організація була названа іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія.Знаком братства став перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846»..Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму.Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури і освіти.Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних поглядів, бачили різні шляхи проведення їх у життя — від ліберально-поміркованого реформізму (Микола Костомаров, Василь Білозерський, Пантелеймон Куліш) — до революційних методів боротьби (Тарас Шевченко, Микола Гулак, Георгій Андрузький).Члени братства вели активну громадсько-політичну діяльність: вони поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), твори Тараса Шевченка; займалися науковою працею і виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди; піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг (зокрема, Пантелеймон Куліш підготував перший підручник з історії України «Повість про український народ», виданий 1846 року, та ін.).