Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ответы пятой группы (с редактированием четверто....doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
805.89 Кб
Скачать

29. Козацько-гетьманська держава

Особливістю козацької держави був її військовий характер. Він зумовлювався необхідністю виборювати незалежність і традиціями Війська Запорізького. Найвищим законодавчим органом була Генеральна Рада — загальна рада всього війська. Виконавча і судова влада зосереджувалася в руках гетьмана. Він скликав Генеральну та старшинську ради, видавав універсали, брав участь у судочинстві, організовував фінансову систему, за рішенням ради розпочинав війну, вів переговори, керував дипломатичними зв'язками, був головнокомандуючим збройних сил. Генеральна старшина допомагала гетьману керувати державою. Територія козацької республіки згідно з умовами Зборів-ського договору складалася з Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств. Населення становило близько 1,4—1,6 млн. осіб. Столицею й гетьманською резиденцією було м. Чигирин. Уся територія поділялася на 16 полків. Полки — на 10—20, а часом більше сотень. Міста мали Магдебурзьке право. У селах справами відали старости, яких обирала селянська громада, а справами козаків — обрані ними отамани. Військове-адміністративну владу на території полків І сотень здійснювали полковники і сотники, яких обирали ради. Було ліквідовано велике І середнє землеволодіння, фільварко-панщинну систему господарства, кріпацтво. Формувалася козацька, селянська і державна власність на землю. Було проголошено особисту свободу абсолютної більшості селян і міщан, які мали змогу вільно вступати до козацького стану. Головними джерелами прибутку держави були земля, сільськогосподарські промисли та їх оренда, торгівля, загальні податки, якими обкладали (крім козаків) населення. Серед грошових знаків в обігу були польські монети, пізніше — московські й турецькі гроші. У 1649 р., на думку дослідників, розпочалося карбування національної монети-чех. У козацькій державі діяла своя система судочинства. Вона складалася з Генерального, полкових і сотенних судів. У містах діяли міські, а також церковні суди.

Таким чином створення української козацької держави в середині 18 ст стало продовженням традицій укр. державності,сприяло розвитку укр . нації ,її еліти.

30. Переяславський мирний договір

Українсько-московський договір 1654 року - це договір про союз України з Росією , який було укладено 8 січня 1654 року в Переяславі. Земський собор в Москві після тривалих вагань прийняв рішення про союз з Україною . Богдан Хмельницький разом з козацькою старшиною на Переяславській Раді закріпив рішення про союз з Москвою. Це було рішення про підданство України з Росією, але на правах автономії для України ( автономія - це самоврядування певної частини держави, що здійснюється на основі загальнодержавного закону).

Передумови (причини):У січні 1648 року на Запоріжжі розпочалося масштабне антипольське повстання під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Повстанці отримали низку перемог над урядовими військами Речі Посполитої, їх підтримали народні маси, розраховуючи на збільшення козацького реєстру (який утримувався коштом державної скарбниці), послаблення польського панського гніту, утисків з боку євреїв — керуючих маєтками, а також відновлення позицій православної церкви на своїх землях. Однак здобута Б.Хмельницьким автономія опинилась затиснутою між 3-х великих держав Східної Європи: Річчю Посполитою, Османською імперією, Російським царством. Проголосити незалежність він не міг, бо був лідером повстання, але не мав права стати легітимним монархом, і такої кандидатури серед лідерів повстання не було. Економічна і людська база Б.Хмельницького — відсталі Київське, а періодично також Брацлавське і Чернігівське воєводства і вести тривалу війну в таких умовах було неможливо. Єдиний союзник — кримський хан — не був зацікавлений в остаточній перемозі козаків. Отже, первісно Хмельницький намагався побудувати автономне утворення в межах Речі Посполитої, просив військової допомоги у російського царя і його воєвод, з часом — схилявся до рішення стати васалом Османської імперії, що стало чинником, який вплинув на рішення Земського собору у 1653 р. У першій половині XVII ст. майже всі землі, заселені тоді українським народом, опинилися у складі Речі Посполитої. Москва хотіла взяти реванш над Польщею за втрати земель після Дуелінського ( 1678 р.) перемир’я і Поляновського ( 1632 р.) миру , так звані „Пункти заспокоєння". Під час переговорів у Переяславі в січні 1654 року було досягнута усна домовленість між гетьманом та послами московського царя. У Корсуні та Чигирині на наступних козацьких радах був вироблений письмовий проект договору між двома сторонами. Документ цей складався з 23 статтей і місти гарантії суспільно-політичного та соціально-економічного устрою Української гетьманської держави. У цьому документі йшлося про:а) підтвердження привілеїв на права Війська Запорізького на маєтки і землі та українької шляхти;б) укладення 60-тис. козацького реєстру;в) кошти на утримання козацького війська;г) право самостійно обирати гетьмана;д) право зносин гетьмана з іноземними державами;е) невтручання московських чиновників у справи України;є) збереження прав київського митрополита;ж) утримання військових залог на кордонах України й Польщі;з) оборону України від нападів татар;д) утримання козацької залоги у фортеці Кодак. У березні 1654 року українське посольство виїхало до Москви. У результаті 6 денних переговорів проект документа був зменшений до 11 статей і при цьому значно змінений.21 березня 1654 року царський уряд затвердив гетьманський документ. Який увійшов в історію під назвою „Березневі статті" або „Статті Богдана Хмельницького". Україна як держава за цими статтями зберігала свою тееріторію,основи політичного та державного устрою,станові права й привілеї населення .Однак відбувалося й обмеження державного суверенітету(незалежності).Таким чином, Україна одержала статус автономії з широкими правами в складі Російської держави.

31. Період Руїни: причини, суть, наслідки

"Руїна" – історіографічнаназвазанепадуУкраїнськоїкозацькоїдержави у другійполовині ХVІІ ст. В історичну науку цейтермінбулозапровадженоМиколоюКостомаровим. Доба “Руїни” відзначаєтьсягромадянськоювійною і інтервенцієюсусідніх держав – Польщі, Московії, Туреччини, Кримського ханства.

Причини Руїни

  • відсутністьзагальнонаціональноголідера, якийбимігпродовжити справу Богдана Хмельницькогопісляйогосмерті

  • глибокийрозколсередукраїнськоїполітичноїеліти з питаньвнутрішньої та зовнішньоїполітики

  • егоїстичністькозацькоїстаршини, їїнездатністьпоставитидержавніінтересивищевідвузькокланових та особистих

  • перетворенняукраїнськихтеренів на об'єктзагарбницькихзазіханьРосії, Польщі, Османськоїімперії та Кримського ханства внаслідоквнутрішньоїміжусобноїборотьби.

Під час РуїниУкраїнабулаподілена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і цідвіполовиниворогувалиміж собою. Сусіднідержави (Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішнісправиУкраїни, й українськаполітикахарактеризуваласьнамаганнямпідтримуватиприязністосунки з тієючиіншоюокупаційною силою. УкраїнськуПравославнуЦеркву в 1686 булопідпорядкованоМосковськомуПатріархатові. Українськілідерицьогоперіодубули, в основному, людьми вузькихпоглядів, котрі не могли здобутиширокоїнародноїпідтримкисвоїйполітиці: (І. Брюховецький, М. Ханенко, Ю. Хмельницький, Д. Многогрішний, С. Опара, І. Сірко, Я. Сомко, П. Суховій, П. Тетеря). Гетьмани, яківіддаливсісвоїсили, щобвивестиУкраїнуіззанепаду: І. Виговський, П. Дорошенко.

ОсновнимнаслідкомРуїни стало розчленовуванняУкраїни, втратадержавності, нарешті, величезніматеріальні і людськіжертви.Отже, Руїнапризвела до занепадуукраїнськоїдержави, вона перетворилася на жертву внутрішніхчвар, арену братовбивчоїгромадянськоївійни і стала об’єктомподілів. Можнавиділитидекілька причин, що привели до Руїни. По-перше, неоднорідністьукраїнськоїеліти і боротьбаїї за гетьманську булаву. Середстаршинивиділяєтьсяугруповання, якімаютьрізні погляди щодорозбудовиУкраїнськоїдержави. Цікаводослідитигеографічний аспект у розкладі сил українськоїелітидобиРуїни. Так, Правобережна старшина орієнтувалася на Польщу, Лівобережна – на Московське царство. Цейісторико-географічний фактор і визначивостаточний результат боротьби за УкраїнуміжПольщею та Московією.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.