51.Розпад срср. Політичні процеси на Україні.

Після поразки путчу розпад СРСР прийняв неконтрольованого характеру. Політичні лідери багатьох республік заявляють про відділення від СРСР (до 16 грудня це зробили всі союзні республіки). У вересні 1991 колишнього Радянського Союзу вже фактично не існувало. Латвія, Литва та Естонія стали повністю незалежними державами, їх офіційно визнала влада СРСР. Грузія, Вірменія, Україна і Молдова також прагнули проводити повністю незалежний курс..Розпад СРСР завершили Біловезькі угоди. 8 грудня 1991 керівники трьох республік - Росії, України та Білорусії, що були державами - засновниками СРСР, оголосили, що Союз РСР як «суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування». Згодом було погоджено спільну заяву про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД), щоб дати змогу приєднатися до неї іншим республікам. 21 грудня 1991 на зустрічі в Алма-Аті глави 11 колишніх республік СРСР підписали Декларацію у підтримку Біловезьких угод і заявили про створення Співдружності Незалежних Держав з координуючими функціями і без будь-яких спільних законодавчих, виконавчих чи судових органів. Від участі в СНД ухилилися республіки Прибалтики, а також Грузія (яка увійшла туди пізніше, але згодом знову вийшла). У зв'язку з припиненням існування СРСР, 25 грудня 1991 о 19 годині Президент СРСР М. С. Горбачов виступив на телебаченні, заявивши про складання своїх повноважень "з принципових міркувань". Радянський союз остаточно припинив своє існування 26 грудня 1991, коли саморозпустилася Рада Республік Верховної Ради СРСР - останній союзний орган. В Укр 17 березня 1990р проводився референдум щодо збереження СРСР на якому укр. народ довів,що прагне ств суверенну укр. держ. Серпневий заколот 1991р і пов»язані з ним події в Укр продемонстрували високий рівень свідомості народу й перемогу дем курсу та ств сприятливі умови для виходу Укр з СРСР. 24 серпня 1991- прийняття Акта проголошення незалежності Укр. 1 грудня 1991р- проведення а Укр референдуму на підтримку «Акта проголошення незалежності Укр, який підтримали 90,31% виборців. 1 грудня 1991р проведення виборів Президента Укр,у результаті яких переміг Л.Кравчук.

52.Українські землі у складі Великого князівства Литовського

Литовське князівство утворилось у ХШ ст. в результаті розкладу первіснообщинного і зародження феодального суспільства. Його засновником і першим князем був Міндовг (1230-1263),Етапи приєднання руських земель до ВКЛ: 1)Міндовг -поширив свою владу на землі Західної Русі; 2)Гедимін(1316-1341) почав наступ на південно-руські землі,але йому завадила Польща; 3)Ольгерд Гедимінович (1341-1377) – у битві на р.Сині Води(1362р) завдав поразки Золотій Орді і приєднав Київщину, Чернігівщину, Переяславщину, Поділля;відвоював у Польщі Берестейський, Володимирський і Луцький уділи; 4) Вітовт(1392-1420) –заволодів Чорноморським узбережжям. Стутус укр.. земель: 1)приєднання мирним шляхом; 2) незмінна система управління; 3)руська мова- державна; 4) православна церква-пнівна; 5)збереглося руське законодавство(«Руська правда»); 6)панувала укр. культура; 7)с/г-провідна галузь ек-ки,тваринництво,городництво,садівництво,рибальство й мисливство- продовжують розвиватись,збільшується панщина(14дн/рік); 8)виготовлення сукна,гончарного посуду,предметів з металу і дерева; 9)зростання міст (найбілші –Куиїв,Львів, Кам»янець) розвиток торгівлі,поширення цехів,з кінця ХVст. поширюється Магдебрзьке право; 10)станове суспільство: шляхта(князі,пани,зем»яни,бояри),духовенство(вище,рядове),міщани(патриціат,бюргери,плебс),селяни (слуги,данники,тяглові); 11)поширення Антифеолального руху,внаслідок закріпачення селян(втечі,підпал,убивство).

53.Політика гетьмана І. Виговського.

Після обрання гетьманом І. Виговський(1657-1659) дотримувався політичного курсу, вибраного Б. Хмельницьким. Укріплював становище козацької старшини і православної шляхти,що призводило до наростання соц. напруженості та невдоволення народу.Боровся з анти гетьманською опозицією. Підтримував союзницькі відносини зі Швецією і Трансільванією, Кримським ханством та Московською державою. Із весни 1658 р. в Межиріччі протягом кількох місяців тривали переговори про умови повернення козацької України до складу Речі Посполитої. За результатами цих переговорів 16 вересня 1658 р. на козацькій раді неподалік від Гадяча було схвалено україно-польську угоду (Гадяцький договір), за якою:-Україна в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств під назвою Руське князівство входила до складу Речі Посполитої як третя складова федерації — поряд із Польським королівством і Великим князівством Литовським;- федерація об'єднувалася особою спільного короля, обраного представниками всіх трьох держав;- на чолі Руського князівства був гетьман, якого затверджував король із чотирьох кандидатів, які були представниками козацької старшини. Гетьман обирався довічно;- гетьманові заборонялися зовнішньополітичні відносини з іншими державами;- польські й литовські війська не мали права перебувати в Україні; - козацький реєстр повинен був становити 30 тис. осіб. Гетьман мав право представляти королю щорічно по 100 козаків із кожного полку для надання їм шляхетської гідності;- церковна унія мала бути скасована. Водночас п'ять православних ієрархів отримували місце в сенаті;- дозволялося заснувати в Руському князівстві дві академії й необмежену кількість гімназій, шкіл і друкарень. Хоча польський сейм і ратифікував його (крім пункту про скасування церковної унії), виконувати умови договору поляки не збиралися. Гадяцький договір не було втілено в життя.