5.Діяльність Малоросійської колегії.

Заснована в травні 1722 р. для нагляду за діяльністю гетьмана та його адміністрації на Лівобережній Україні. Діяльність Малоросійської колегії викликала велике невдоволення на Україні. До того ж наближалася війна з Туреччиною. Щоб заручитися підтримкою старшини та козацтва, російський уряд 1727 р. скасував колегію і відновив колишній устрій, звелівши обрати на гетьмана покірного йому 73-річного Д. Апостола. З його смертю 1734 р. гетьманство знову ліквідували. До влади прийшла видозмінена Малоросійська колегія під назвою «Правління гетьманського уряду». Так тривало до 1747 p., коли уряд імператриці Єлизавети, зваживши на бажання української старшини, видав указ «Про буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями». 1750 р. під тиском уряду гетьманом обрали Кирила Розумовського, молодшого брата фаворита імператриці Олексія. Але 1764 р. Катерина II, яка щойно прийшла до влади, остаточно скасувала інститут гетьманства і знову підпорядкувала Лівобережну Україну Малоросійській колегії, що дістала назву «другої». Очолював її президент П. Румянцев. Колегія складалася з 4-х російських офіцерів і 4-х представників козацької старшини. Вона послідовно викорінювала залишки автономії та самоврядування в Україні. 1775 р. скасувала поділ Малоросії на полки, а 1783-го самі козацькі полки перетворила на регулярні частини російської армії. На основі лівобережних та південних українських земель було утворено Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва, підпорядковані безпосередньо урядові в Петербурзі. Згодом до них приєдналися Харківське й Катеринославське намісництва. Так було покінчено з автономією Лівобережної України. У серпні 1786 р. царським указом Малоросійська колегія ліквідовувалась у зв'язку з поширенням на Україну системи губернського правління Російської держави.

6. Героїчна оборона українських міст (1941-1942р.)

22 червня 1941 р. нападом нацистської Німеччини на СРСР розпочався новий етап Другої світової війни-Велика Вітчизняна війна. Гітлерівська група армій "Південь" швидко просувалася вперед. 25 червня вони захопили Луцьк, 28-го - Рівне, 30-го - Львів і Тернопіль 2 липня - Станіслав, 9-го - Житомир.

З 23 по 29 червня 1941 р. в районі Луцьк -Броди - Рівне - Дубно тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни, в якій з обох боків взяло участь близько 2 тис. танків. Через брак пального, боєприпасів, прорахунки командування радянські війська програли цю битву і зазнали значних втрат, але затримали просування німців майже на тиждень, порушили їхні плани "блискавичної" війни.

Оборона Києва(11 липня-22 вересня 1941р). 6 липня було створено штаб оборони Києва . Контрудари радянських військ не дали змоги ворогові відразу оволодіти містом. Особливо жорстокі бої на підступах до Києва точилися з 1 до 10 серпня, 12 вересня перейшли у наступ танкові дивізії фашистських генералів Клейста і Г. Гудеріана, 15 вересня вони зустрілися в районі Лохвиці Виникла загроза оточення військ Південно-Західного фронту (командуючий генерал-полковник М. Кирпонос). Однак, незважаючи на це, Й. Сталін до останньої хвилини не дозволяв вивести їх з-під Києва. Тут в оточення потрапило 665 тис. солдатів і командирів, які або загинули, або потрапили до полону

Оборона Одеси(5 серпня- 16 жовтня 1941р). Під Одесою, де спільно з німецькими військами вели наступ 18 румунських дивізій, окупантів було зупинено. Це велике місто, важливий промисловий центр і порт захищала окрема Приморська армія, підтримувана Чорноморським флотом.

Оборона Севастополя(30 жовтня 1941- 4 липня 1942) У другій половині жовтня 1941 р. гітлерівці прорвалися до Криму, але їхня спроба відразу оволодіти Севастополем успіху не мала. Оборона Севастополя тривала 250 днів., скувавши значні сили противника. Обороною Севастополя командував генерал І. Петров.

12 травня 1942 р. розпочався наступ в районі Харкова силами Південно-Західного фронту з метою визволення міста й розгрому німців на південному фланзі. Проте вже 17 травня стало ясно, що наступ треба припинити, бо гітлерівці прорвали фронт у районі Краматорська. Наприкінці травня німецькі війська, які наступали з півночі і півдня, замкнули кільце оточення. В полон потрапило 240 тис. бійців і командирів Червоної Армії.