19. Захоплення Галичини Польщею у 1349 році та його наслідки

З припиненням княжої династії в Галицько-Волинській державі.Польща посилила свою експансію на українські землі. Перша спроба Польщі заволодіти Галичиною у 1340 р. була невдалою — польський король Казимир III відступив від Львова, коли дізнався, що галицькі бояри покликали на допомогу татар. Приводом до активізації зусиль Польщі захопити Галичину стала смерть Дмитра Дедька у 1344 р. Казимир III домігся нейтралітету Золотої Орди, уклав мир з хрестоносцями і у 1349 р. здійснив другу спробу захоплення українських земель. Свій завойовницький похід польський король називав хрестовим походом проти схизматиків-православних і литовців-язичників. Внаслідок цієї експансії у 1366 р. під польською владою опинилася уся Галичина і частина Волині, що збільшило територію польської держави у півтори рази. Польська влада відразу взяла курс на перетворення українських земель у звичайну провінцію з польським правом і адміністративною системою. Одночасно з цим Польський уряд силою насаджував католицизм та перешкоджав розвитку православної релігії. По смерті Казимира III “Королівство Галицьке” стало васально залежним від Угорщини. Після смерті Людовіка у 1387 р. Польща знов хотіла захопити Галичину. Сприяло загарбанню те, що королевою Польщі було обрано молодшу дочку Людовіка Ядвігу. Чоловіком Ядвіги і королем Польщі став, за умовою Кревської унії (1385 p.), литовський князь Ягайло. Підписуючи унію, Ягайло зобов’язувався “навік приєднати всі свої землі, литовські і руські, до “Корони Польської”. Пропольська політика великого князя литовського спричинила появу опозиції, яку очолив його двоюрідний брат Вітовт. У результаті тривалої боротьби Вітовт визнав верховну владу Ягайла і передав йому західну частину Поділля з Кам’янцем, а той віддав її краківському воєводі Спитку. Отже, в основі польської експансії на українські землі у XIV-XV ст. був курс на ліквідацію місцевих традицій національного державного життя, покатоличення і полонізація краю. Така політика викликала різні загострення релігійних, соціальних та етнічних відносин на українських землях.

22. Утворення Речі Посполитої: причини і умови

Причини обєднання Великого князівства Литовського і Польського королівства

1. Ослаблення Литви у Лівонській війні з Московським князівством (1558-1583)

2. Невдоволення різних верств населення політикою Великого князівства Литовського, яке протистояло набігам на українські землі татар та турків

3. Прагнення української, білоруської, литовської шляхти отримати такі привілеї, які мали польська шляхта.

4. Прагнення польської шляхти захопити українські землі

1 Липня 1569р. – Люблінська унія Польщі та Литви

1. Утворено єдину державу – Річ Посполиту – зі спільним сеймом, королем, сенатом, спільною скарбницею і монетою, спільною зовнішньою політикою

2. Короля обирав польсько-литовський сейм (це шляхетська демократія)

3. Литва передавала Польщі українські землі, які належали до її князівства: Волинь, Поділля, Київщину, Сх Галичину, частину Лівобережжя (Полтавщину).

4. На цих землях створено 6 воєводств:

Руське (львів),Белзьке (Белз),Волинське (луцьк),Брацлавське (брацлав),Подільське (камянець),Київське (київ)

5. Митні кордони ліквідовувалися

6. За Литвою зберігалася лише обмежена автономія(власне право і суд, військо, державна(руська) мова)

7. За Литовським князівством залишалися Брестське воєводство і Пінщина(???)

З укладенням Люблінської унії закінчилася Литовсько-русько доба в історії України.

Позитивні наслідки унії:

1. Пожвавилася внутр. І зовн. Торгівля з країнами Заходу через балтійські порти.

2. Посилились європейські впливи.

3. Посилилася національно-визвольна боротьба українського народу.

Негативні наслідки унії:

1. Погіршилося становище українців

2. Посилилося феодальне, релігійне, національне гноблення.

3. Примусово насаджувалася польська культура, мова, віра.