Старший дошкільний вік

Подарунок мамі

3. Чарівний світ дитинства у творах м.Познанської. Тема родинного кола в поезіях м.Познанської. Картини пір року.

Марія ПОЗНАНСЬКА

(1917 - 1995)

Народилася майбутня письменниця на Київщині. Як і багато інших селянських дітей, Марію з раннього віку привчали до роботи. Після школи вона працювала в польовій бригаді. Саме тоді Марія навчилася любити і розуміти рідну землю, поважати труд людей.

З дитинства Марійка писала вірші, складала пісні. Добираючи мелодії, дівчинка наспівувала їх подружкам. Вона мріяла стати вчителькою. Визнаною дитячою письменницею Марія Познанська стала, маючи у своєму творчому доробку майже десяток поетичних збірок для малих читачів.

Особливо полюбилися дітям такі книжки: “Про чудо-ліс, що на полі зріс”, “Любій малечі про цікаві речі”, “Чим пахне коровай”, “Про золоті руки”, “Про білий халат і наших малят” та інші.

ЗДРАСТУЙ, ХЛОПЧИКУ МАЛЕНЬКИЙ!

Здрастуй, хлопчику маленький!

Йди в кімнату, ручку дай.

Хоч у нас ти і новенький –

Не соромсь, за стіл сідай.

Будеш снідати із нами:

Ось оладки, осьде чай.

Плачеш? Хочеться до мами?

Ой, не треба, не скучай!

В нас ведмедик є і м’ячик.

Коник он стоїть в кутку...

Подивись, ніхто не плаче

У дитячому садку.

МОЇЙ МАМІ

Мама люба, добра, мила...

Як іще назвать тебе?

Це ж для мене ти пошила

З шовку плаття голубе.

Ти мені читаєш книжку,

Хочеш розуму навчить.

Ляжу спати – ходиш нишком,

Все боїшся розбудить.

Захворію хоч злегенька –

Цілу ніч не будеш спать.

То ж дозволь тебе, рідненька,

За усе поцілувать.

ПРАВДА Ж, МАМО, Я ВЕЛИКИЙ?

Правда ж, мамо, я великий?

Сам взуваю черевики,

Зашнуровую шнурочки.

Сам вбираюся в сорочку.

Сам лице і руки мию,

Сам зачісуватись вмію,

І не плачу я ніколи...

Скоро вже піду до школи!

ВІТЕР

Гойдає вітер на гіллі

Грачині гнізда з хмизу:

Немов колисочки малі

Розвішані по лісу.

А в тих колисочках, на дні,

Грачата – діти голосні,

Іще без пір’я, голі,

Коли б не впали долі!

КОНВАЛІЇ

Із зеленої сорочки,

Що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки,

Як зовуть їх – угадай?

Це конвалії у гаї

На галявині цвітуть.

І ніде, ніде немає

Кращих квіточок, мабуть.

В них так пахощів багато,

Цвіту свіжого, роси.

Хай ростуть, - не буду рвати, -

Шкода їхньої краси!

Твори для дитячого читання:

Ранній вік

Ой котику-коточку. Коза. Корівка. Моя ляля.

Здрастуй, сонечко! Сніг іде.

Новачок Тарас. Коли киця любить...

Півень. Зайчики.

Здрастуй, хлопчику маленький!

Молодший дошкільний вік

Правда ж, мамо, я великий?

Вітер. Горобина. Лютий. Конвалії.

Старший дошкільний вік

Моїй мамі. Журавлі летять.

Ромашка. Про золоті руки.

3. Казки м.П.Трублаїні „Про дівчинку Наталочку і сріблясту рибку”, „Мандри Закомарика”. Їх педагогічна й художня цінність.

МИКОЛА ТРУБЛАЇНІ

(МИКОЛА ПЕТРОВИЧ ТРУБЛАЄВСЬКИЙ)

(1907 - 1941)

народився 25 квітня 1907р. у селі Вільшанці на Вінниччині. Сім’я жила в постійних нестатках. Миколу виховували мама й бабуся, оскільки батько змушений був йти на заробітки в Сибір на лісорозробки. Мати вчителювала.

Ще підлітком організовує в рідному селі хату-читальню, навчаючи інших, вчився і сам. Згодом почав працювати сількором районної та обласної газет.

Робота журналіста захоплювала юнака. У 1925 році він приїздить до Харкова, де навчається на курсах журналістики. Після успішного їх закінчення працює в газеті „Вісті”.

В країні відбувається індустріалізація, будуються фабрики і заводи. Увагу дослідників привертають не освоєні простори Півночі, Сибіру. Починається період знаменитих полярних експедицій.

У 1929 році криголам „Літке” вирушив у далеку подорож на острів Врангеля. На його борту знаходився і Микола Трублаїні, який був зарахований до складу екіпажу криголама. Він встигав вчасно виконувати роботу, вести записи-щоденники, надсилати радіограми в редакцію газети. У 1930-1933 роках М.Трублаїні брав участь ще у кількох полярних експедиціях на криголамах „Сибіряков”і „Русанов”. На матеріалах щоденників були створені перші літературні твори письменника: „До Арктики через тропіки”, „Людина поспішає на північ”.

М.Трублаїні ставить собі за мету розповісти дітям про сувору й прекрасну природу Півночі, благородних і героїчних людей – дослідників і трудівників, розповісти про те, що пережив сам, у чому брав участь. Так з’явилися твори: „Волохан”, „Вовки гоняться за оленями”, „Літке” – переможець криги”, „Оповідання бомана”, „на півночі”, „Крила рожевої чайки”, „Хатина на кризі”.

В цей час у Харкові починає діяти перший у країні Палац піонерів. Микола Петрович Трублаїні стає активним учасником роботи з піонерами та школярами. При Палаці піонерів він заснував „Клуб юних дослідників Арктики” і „Клуб дослідників водних глибин”. Разом із членами клубу у спеціальному вагоні, обладнаному як рубка криголама, він подорожує на північ до Мурманська, організовує зустрічі піонерів із знаменитими полярниками, цікаві екскурсії. Планує з дітьми грандіозну гру – експедицію по Дніпру.

Війна обірвала задуми М.Трублаїні. 20 вересня 1941 року він іде добровольцем на фронт як кореспондент газети „Знамя Родины”. А через два тижні, важко поранений, помирає у вагоні санітарного поїзда.

У 1940 році М.Трублаїні звернувся до незвичайного для себе жанру – написав для дітей казки „Мандри Закомарика” та „Про дівчинку Наталочку і сріблясту рибку”. Обидві вони свідчать про захоплення автора творами усної народної поезії.

МАНДРИ ЗАКОМАРИКА

Казка