Молодший дошкільний вік

Вірші: Метелик. Ми із братиком.

Про дівчинку, яка нічого не їла.

Про дівчинку Маринку та руду кішку.

Марина Дмитрівна.

Сорока-білобока.

Равлик. На зеленому моріжку.

Жовтень. Зима. Наша ялинка.

Ластівки. Олівець-малювець

Казки: Про півника і курочку.

Бджолина перемога

Оповідання: І в Ясочки є грядка.

Ясоччин садок. Ведмедикова хата

Старший дошкільний вік

Вірші: Скільки нас? Мамине свято.

У космосі. Барвінок. Гусінь

Оповідання: Древній Київ

3. Світ дитинства у поезії в.В.Бичка. Поетична інтерпретація образів дітей, розкриття їхнього внутрішнього світу. Тема праці дорослих і дітей. Твори в.Бичка про природу.

Валентин Васильович БИЧКО

(1912 - 1994)

народився 17 червня 1912 року в робітничій родині, в Харкові. Тут і пройшло раннє дитинство майбутнього поета. Після закінчення громадянської війни сім’я переїхала в с.Манжосівку Полтавської області, де батько одержав наділ землі. Тут Валентин Бичко прилучився до сільського життя, селянської праці, назавжди закохався у зелене привілля, у пахощі квітів і трав. Вечорами хлопчик поринав у книжки. Особливо хвилювала поезія. Скоро він сам почав складати вірші і надсилати їх у газети. 13-річним хлопчиком він почав працювати дитячим кореспондентом газети „Зірка”. Один з його віршів потрапив до рук Павла Тичини і дістав схвальну оцінку. Радість юного автора була безмежною.

Закінчивши Харківський інститут народної освіти, В.Бичко деякий час вчителював, потім працював у Харківському дитячому театрі, проте його більше приваблювала робота в газеті, журналах, видавництві. Він був відповідальним редактором журналу „Піонерія”.

З творів В.Бичка видно, з якою відповідальністю ставиться він до проблем виховання підростаючого покоління. Характер людини починає складатися змалку, і поет уважно стежить за розвитком дитини. Він розуміє інтереси, прагнення малят, проникає в їх думки.

У багатьох віршах В.Бичка відтворено життєві ситуації, в яких виявляються і типові для певного віку дітей якості, і індивідуальні риси їх характерів („Лелека”, „Сонечко і Хмаринка”, „Півники”).

СОНЕЧКО Й ХМАРИНКА

Були собі у матінки Обом у дві долонечки

Дві дочки – дві сетсрички. Давали всі гостинці,

В обох носи кирпатенькі, І що було для Тонечки,

В обох рожеві щічки. Те саме і Маринці.

Завжди в усім однакові Однакові дві донечки,

Були обидві дочки. Та є одна відміна:

В обох спіднички макові, Всміхається все Тонечка,

Вишивані сорочки. Все хмуриться Маринка.

Жили вони у матінки, От в руки візьмуть вінечки

Все бавились, гуляли, І ну мести по хаті!

Лягали разом спатоньки Танцюють у проміннячку

І разом уставали. Смітинки волохаті.

Була нітрошки Тонечка Регоче Тоня-дівонька,

Не більша від Маринки. Піймать смітинку хоче.

Обидві до віконечка Маринка хмурить брівоньки

Підходили навшпиньки. Та віями мигоче.

Гукає Тоня: - Здорово! Маринка, ніби злякана,

Цукерки нам купили! В куточку тихо гнулась.

Маринка хилить голову Хоч, правда, і не плакала,

І кривиться щосили. Але й не посміхнулась.

Сьогодні дрібно ніжками Тепер їх звуть – не Тонечка

І перша й друга дочка І – ні ж бо – не Маринка,

Зеленими доріжками Веселу доню – Сонечко,

Пішли до дитсадочка. Похмурливу – Хмаринка.

Сміялась радо Тонечка

(Метлялась в неї кіска),

Ще й плескала в долонечки,

Стрибала, наче кізка.

ПІВНИКИ

За віщо посварилися, не знаю я того,

А тільки стрілись півники: - Ти чого?

Круг шиї пір’я дибиться, стирчить сюди-туди.

Дзьобами в землю вткнулися: - Ось підійди...

А гребені у півників розжеврілись, мов жар,

Стоять і не ворушаться: - Ану вдар!

Обоє враз підскочили, аж курява знялась,

І знов стоять надиблені: - Зась!

Тут з вулиці почулося – кричала тітка: - Киш! –

Розбіглися два півники: - Гляди ж!

Розбіглися два півники курчатам всім на сміх...

Як схожі й ми буваємо на півників таких!

Зворушливий образ малої дівчинки постає з рядків вірша „Я хоч невеличка”. Написаний від першої особи, вірш доносить до читача гаряче бажання крихітної людини бути сильною і корисною. Дівчинка мала, але не безпомічна. Вона і зараз багато чого вміє („Посуд помию, платтячко зашию”), а коли виросте, обов’язково здійснить свою мрію – „на самольоті неба дістане”.

Я ХОЧ НЕВЕЛИЧКА...

Я хоч невеличка, - Я хоч невеличка,

Менша ж від мене А як підскочу, -

Травка-травичка Вишеньку вирву,

У саду зеленім. Яку я захочу.

Я хоч невеличка, - Я хоч невеличка,

Там під горою А робить умію, -

Квітка ромашка Посуд помию,

Рівна зі мною. Платтячко зашию.

Я хоч невеличка, Я хоч невеличка, -

На пеньочок стану, - Великою стану.

Зайчик-стрибайчик – На самольоті

І той не дістане. Неба дістану...

Гуманістичний характер мають вірші про Мариську („Шкода”, „Вже Мариська наша ходить”, „Мариська мандрує” та ін.) Маленька „шкода” подобається поету своєю невгамовністю й допитливістю. Скориставшись з того, що мама на хвилинку відвернулася, Мариська починає активно освоювати предмети, які її оточують: нагодувала медом кота, пустила черевички плавати у воді, покуштувала глину. Зростає дівчинка – і ширшими стають обрії її життя: ось вона вже „легко, вільно, рівненько” ходить у дворі. Та скоро тісним стає для неї і двір: „Усе далі від колиски їй дорога стелиться”...

ВЖЕ МАРИСЬКА НАША ХОДИТЬ...

Вже Мариська наша ходить!

Рік їй. Іменинниця!

Лиш очима хитро водить.

Туп-туп! – і не спиниться...

Вже Мариська добре ходить –

Легко, вільно, рівненько –

І усіх за лапку водить:

Цюцьку, кицьку, півника.

І берізоньку за кіску

Тягне – крекче, топчеться...

Та пручається берізка,

Їй ходить не хочеться.

Піклуючись про розвиток дитячої літератури, Валентин Бичко багато уваги приділяв роботі з літературною молоддю. Чимало письменників, які стали улюбленцями дітей, саме від нього одержали перші поради і настанови. Серед них Юрій Збанацький і Платон Воронько, Марія Познаньська і Богдан Чалий, Всеволод Нестайко і Борис Комар.

Є книг багато – радісних, печальних,

Товстих, тонких, барвистих, наче жар.

Але одна – книжкам усім начальник,

І звуть її по-простому – буквар.

Із нього слів не вируба сокира,

Це маленятам кращий в світі дар.

І мова в нім – легка, співуча, щира,

Дитячі душі гріє він – буквар...

В 1977 році В.Бичко став лауреатом премії імені Лесі Українки.

Твори для дитячого читання:

Молодший дошкільний вік

Онуки. Я хоч невеличка. Журавлі.

Бджілка. Півники.