Молодший дошкільний вік

Добридень тобі, Україно моя!

Підем, станем під тополі.

Йде весна. А я у гай ходила.

Ми кажемо. Листя падає.

Осінь така мила. Вечір.

Старший дошкільний вік

Стану я, гляну я.

Хор лісових дзвіночків.

Гаї шумлять.

2. Поезії м.Т.Рильського про дитинство й природу. Відображення змін, що відбуваються протягом року, дитячих розваг та свят

МАКСИМ ТАДЕЙОВИЧ РИЛЬСЬКИЙ

(1895 - 1964)

народився 19 березня 1895 року в Києві, в небагатій, але знаній шляхетній сім’ї. Він зростав, гартував свій талант серед визначних особистостей. Батько – відомий український культурно-освітній діяч, етнограф, фольклорист, педагог. Мати – проста селянка, але була втіленням народної моралі, мудрості, доброти.

Зростав малий Максим під благотворним впливом материної пісні, дружби із селянськими хлопчиками, захоплюючись і дихаючи розкішною красою Романівки, зеленими берегами невеличкої, але чарівної річки Унави. Хлопчик багато читав, і потяг до поетичної творчості прокинувся у нього рано. Перші віршовані рядки він написав у 7 років. Уже в 1907 році в газеті „Рада” побачив світ його перший вірш „Сон”.

Здібний і добре підготовлений хлопчик вступив відразу до 3-го класу приватної гімназії в Києві. Якийсь час Максим жив у композитора М.В.Лисенка, що сприяло розвитку його природного музичного обдарування. У гімназії добре було поставлене вивчення античної літератури, якою, як і французькою, він захопився саме з цих років.

У гімназії він продовжує писати вірші, а в 1910 році виходить його перша збірочка „На білих островах” (авторові 15 років!). Це був період навчання і пошуків.

Закінчивши гімназію в 1915 році, Рильський вступив до Київського університету. Навчався на медичному факультеті до 1918 року, а потім перейшов на історико-філологічний факультет. У 1918 році виходить його друга книжка „Під осінніми зорями” (понад півтораста віршів).

Але різні причини перешкоджали навчанню, і він змушений був виїхати на село. Якийсь час вчителював у Сквирі. Протягом десяти років (1919-1929) М.Рильський учителював у сільських школах, а потім у Києві. Читав лекції на робітничому факультеті Київського університету, викладав стилістику й практику перекладу в інституті лінгвістичної освіти.

У 1922 році виходить 3-я збірка – „Синя далечінь”, потім були книги: „Крізь бурю і сніг”, „Тринадцята весна”, „Гомін і відгомін”.

Багато зроблено поетом для розвитку дитячої літератури. Він часто виступав з оригінальними віршами й перекладами на сторінках дитячих газет і журналів, писав слова для дитячих пісень. Його книги для юних читачів – „День ясний” (1948), „Урожай” (1950), „Вірші” (1954), „Квіти друзям” (1954), „Орлина сім’я” (1955), „Санчата діда Максима” (1968 ) – добре відомі школярам.

Помер М.Т.Рильський після тяжкої хвороби 24 липня 1964 року.

Серед творів, написаних М.Т.Рильським для дітей, значне місце посідає пейзажна лірика. Рильський – друг природи, вважав її вічним джерелом життя і творчості, виявляв тонке розуміння природи, закликав берегти, відновлювати й збагачувати її.

БІЛІ МУХИ

Білі мухи налетіли, -

Все подвір’я стало біле.

Не злічити білих мух,

Що летять, неначе пух.

• Галю, Петрику, Кіндрате,

Годі, ледарі, вам спати!

І побігли до санчат

Галя, Петрик і Кіндрат.

Всі з гори летять щодуху,

Щоб піймати білу муху,

А санчата їм усім

Змайстрував старий Максим.

М.Рильський писав про ліс, поле, річку, сніг, ялинку: „Білі мухи”, „Річка”, „Новорічна ялинка”, „Пісня про ялинку”, „Дощ”, „Веснянка” та ін. Пейзажна лірика поета характеризується глибокою спостережливістю, образним відтворенням явищ природи. Так, він використовує метафору „білі мухи”, порівнює сніг з білим пухом, створюючи оригінальний образ.

НОВОРІЧНА ЯЛИНКА

Ой весела в нас зима,

Веселішої нема:

Грає срібними зірками,

В’ється синіми димками,

Снігом землю обійма.

Ой струнка ялинка в нас!

Скільки сяє тут прикрас!

Ми зібралися юрбою –

Разом з піснею новою

Рік Новий стрічать.

Як правило, у М.Рильського немає так званої чистої природи, вона виступає у взаємодії з дітьми, з людиною праці, яка збагачує природу. Навіть у вірші „Білі мухи” поет говорить про дбайливого дідуся Максима, який змайстрував санки для всіх онуків.

ВІЄ ВІТЕР З-ПІД ВОРІТ...

Віє вітер з-під воріт,

У воротях – сірий кіт.

Вітер сірому котові

Чеше вусики шовкові.

Ясне сонце виплива,

Коту спинку пригріва.

Кіт воркоче, кіт муркоче,

Ніби щось сказати хоче.

М.Рильський був авторитетом не тільки в оригінальній поетичній творчості, а і в перекладацькій. Це казки О.С.Пушкіна, „Горбоконик” П.Єршова, „Городок у табакерці” і „Мороз Іванович” В.Одоєвського, „Казка про Івана-Царевича та сірого вовка” В.Жуковського, поезії Ф.Тютчева. Українською мовою він переклав казку К.Чуковського „Мийдодір”, твори С.Маршака та інші.

Твори для дитячого читання: