- •Культурологія
- •Пояснювальна записка
- •Пам’ятка для студента
- •Порядок виконання роботи
- •Тематичний план
- •Варіанти контрольної роботи
- •Питання з культурології, визначені програмою для контрольної роботи студентів заочного відділення
- •Зміст курсу
- •Тема 1. Діяльнісний підхід у культурології
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Питання 2. Культура як система цінностей, її структура, функції, характерні ознаки
- •Питання 3. Методологічні підходи до вивчення поняття «культура»
- •Питання 4. Визначення поняття культури через особливості людської діяльності
- •Питання 5. Види людської діяльності: практична, теоретична, духовна
- •Тема 2. Культура та природа
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Тема 3. Культура та цивілізація
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації:
- •Питання 14. Досягнення культури Месопотамії
- •Питання 15. Культура Стародавнього Єгипту
- •Питання 16. Культура і цивілізація Стародавнього Китаю
- •1. Матеріальна культура
- •2. Духовна культура:
- •Питання 17. Культура Японії: єдність з природою, особливості релігії та естетики
- •Питання 18. Культура Стародавньої Індії
- •Питання 19 Антична культура, її характерні особливості
- •Питання 20. Культура Стародавньої Греції
- •Питання 21. Культура епохи еллінізму
- •Питання 22. Культура Стародавнього Риму
- •Тема 4. Еволюція культури
- •Студенти повинні:
- •Питання 23. Історія людства, як історія культури. Проблеми культури доби Середньовіччя
- •Питання 24. Античні традиції в культурі Візантії
- •Питання 25. Середньовічна культура Західної Європи
- •Питання 26. Особливості менталітету середньовічної людини
- •Питання 27. Формування та світоглядні засади культури доби Відродження
- •Питання 28. Прояви ренесансного титанізму в літературі, архітектурі, образотворчому мистецтві
- •Питання 29. Передумови становлення і розвитку протестантської культури
- •Питання 30. Європейська культура доби Просвітництва
- •Тема 5. Культурний простір та зв'язки
- •Студенти повинні:
- •Питання 31. Культура як система цінностей. Звичаї, традиції, мова як стійкі системи культурного життя
- •Питання 32. Особливості динаміки культури. Світ як система культур. Діалог культур
- •Питання 33. Взаємодія культур і національна самобутність народів
- •Питання 34. Культура стародавньої України. Перші сліди перебування людини на території України
- •Питання 35. Трипільська культура як одна з ранніх землеробських культур
- •Питання 36. Культура України раннього залізного віку (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •Питання 38. Культура слов’янського населення України
- •Питання 39. Культура Київської Русі
- •Питання 40. Соціально-економічні умови розвитку культури Галицько-Волинської Русі та її характерні риси
- •Питання 41. Культурні традиції українського Ренесансу ( хy – перша половина хyіі ст.)
- •Питання 42. Козацтво як явище історії та культури
- •Питання 43. Матеріальна культура доби козаччини
- •Питання 44. Нові процеси в духовному житті козаків: реформування церкви, освіти, розвиток літератури, архітектури та мистецтва
- •Питання 45. Доба культурного національного відродження в Україні в хіх - поч. Хх ст.
- •Тема 6. Компаративний аналіз культур
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Питання 46. Компаративний аналіз як порівняльно-історичний метод
- •Питання 47. Основні тенденції розвитку культури кінця хіх – поч. Хх ст. Оновлення методів і напрямів розвитку культури
- •Питання 48. Модерн як доба у культурі
- •Питання 49. Характеристика основних течій і напрямів модернізму
- •Питання 50. Елементи модернізму в українській культурі кінця хіх - першої половини хх ст.
- •Питання 51. Виникненя і розвиток нових видів мистецтва - кіно і телебачення. Кінематограф постмодернізму
- •Питання 52. Характерні особливості розвитку світової культури другої половини хх ст.
- •Питання 53. Українське національне культуротворення на шляху від подолання тоталітаризму до незалежності (друга половина XX ст.)
- •Тема 7. Контекстуалізація
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Питання 54. Формування і розповсюдження масової культури
- •Питання 55. Субкультура як специфічний культурний феномен
- •Види та характерні особливості молодіжних субкультур
- •Питання 56. Контркультура та її прояви в суспільстві
- •Питання 57. Антикультура, її вплив на свідомість людини
- •Питання 58. Проблема існування людини у світі і світу людей у хх столітті. Сучасна криза особистості
- •Тема 8. Ідея прогресу
- •Методичні рекомендації
- •Питання 59. Ідея прогресу в історії культури. Мета і критерії прогресу
- •Питання 60. Катастрофічний стан екології. Ілюзія прогресу
- •Тема 9. Етнічні культури в умовах глобалізації
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендаці
- •Питання 61. Етнос як унікальне і соціально-культурологічне явище. Пріоритети етнонаціональної політики України
- •Питання 62. Глобалізм і культура: проблеми протистояння. Глобалізація як засіб розв’язання негативних наслідків епохи модерну
- •Питання 63. Глобальні проблеми сучасності. Небезпека і можливі шляхи вирішення глобальних проблем
- •Проблема війни і миру
- •Екологічна проблема
- •Основними шляхами вирішення проблеми є:
- •Паливно-енергетична та сировинна проблема
- •Шляхи розв’язання проблеми:
- •Продовольча проблема
- •Шляхи розв’язання проблеми:
- •Демографічна проблема
- •Шляхи розв’язання проблеми:
- •Список рекомендованої літератури
Тема 9. Етнічні культури в умовах глобалізації
Основні засади та проблеми формування основ сучасного світогляду. Світоглядно-антропологічні колізії процесу глобалізації. Історія процесу глобалізації та його усвідомлення.
Етнос як унікальне і соціально-культурологічне явище. Особливості етнокультурного процесу. Виживання людини і людства - нагальна проблема сучасності. Всезагальне та індивідуальне в культурі за умов глобалізації. Глобалізм і культура: проблеми протистояння. Глобалізація як засіб розв'язання негативних наслідків епохи модерну.
Культура на порозі XXI ст. Культура і глобальні проблеми сучасності.
Універсальні закони розвитку Всесвіту. Провідні пріоритети етнонаціональної політики України.
Студенти повинні:
знати особливості сучасного етнокультурного процесу, етнонаціональної політики в Україні; історію та особливості процесу глобалізації, проблеми глобальної культурної кризи початку XXI ст.; основні риси протистояння культури і глобальних проблем сучасності.
Методичні рекомендаці
Із цієї теми для контрольної роботи визначено 3 питання (61- 63).
Питання 61. Етнос як унікальне і соціально-культурологічне явище. Пріоритети етнонаціональної політики України
Література: 33, ст. 125 – 143.
Вказати на те, що розвиток етносів, їхнє походження і становлення - сьогодні одна з провідних тем у культурологічній науці. Етнос - це культурно - духовна спільність людей, які споріднені походженням, мовою, культурними надбаннями, територією проживання, а за певних умов і державними утвореннями.
З етносів, що проживають на землі, складається людство. Кожний з етносів сомоцінний незалежно від рівня розвитку: політичного, економічного чи культурного. Це природний результат етногенезу.
Етногенез ( від грецьк. Etnos - плем'я, народ і genesis - походження) - це сукупність соціально-історичних і духовно-культурних процесів, що формують етнос, зумовлюють подальший розвиток діалектичних змін, які відбуваються завдяки взаємодії етнічних спільнот. Ці процеси розвиваються в часі та поширюються у просторі.
Етногенез - складний і неоднозначно спрямований процес. Історія засвідчує народження, розвиток і зникнення етносів. Цьому передують фізичне знищення, штучна чи природна асиміляція іншим етносом, зародження нових етносів шляхом виокремлення від базових чи злиття двох або більше етносів, які створюють новий етнос, абсолютно відмінний від попередніх.
Досить часто термін " етнос" порівнюється з поняттями " народ" і "нація", але переважно народ як культурно-історичну спільність слід розглядати лише на певному етапі розвитку етногенезу. Термін " народ" може бути синонімом корінного етносу країни чи розпорошеного по світу. Через постійні міграційні процеси важко знайти народ, який би постійно проживав на аборигенній території. У науковій практиці народ - це все населення країни, оскільки він завжди складається на основі кількох етносів або, як правило, багатьох етнокомпактних груп, наприклад, бельгійський народ, американський народ, український народ, китайський народ та ін.. Усі народи мають схожу історичну долю, і ті, хто з повагою ставиться до всіх суб'єктів державного об'єднання, яке утворює це угруповання, живуть дружно та мирно. Кожна територія - завжди поліетнічне утворення; " чистих" щодо етнічності народів не існує.
Народ відрізняється від нації не кількісними та якісними показниками, а рівнем свідомості, зумовленої проблемами та турботами облаштування державного устрою та об'єднання; лише тоді він стає народом - нацією і в сучасній практиці міжнародних відносин розуміється як такий, який має власну державність, суверенітет і є самодостатнім суб'єктом зовнішніх стосунків.
Кожний етнос в процесі історичного розвиту виробляв своє та запозичував щось у сусідів, акумулюючи його і поступово формував так звану етнонаціональну традицію. Традиція - це, власне, те, що передається у спадок майбутнім поколінням. Російською мовою буквальний переклад з латинської traditio більш точний: "предание", українською ж - " переказ" - більш звужене. Національні особливості уявлень про красу тісно пов'язані із конкретними місцевими умовами, що яскраво простежується на прикладі архітектури. Традиційне житло регіонів максимально адаптоване до кліматичних і природних умов, а твкож видів діяльності. Кочові племена і кочові народи користуються мобільним житлом: на Півночі - це яранга з крутими схилами стін - багато снігу, у Середній Азії - юрта з плоскою покрівлею - дощів і снігу майже немає. У лісовій місцевості житло будували з дерева, у гірській - з каменню, а у степових регіонах, де не було ні першого, ні другого, - із глиняних вальків. Традиції зведення житла передавались із покоління в покоління, відбувалась їх естетизація; люди звикали до свого житла, і воно видавалось їм єдино красивим. Навіть пізніше, коли збільшився арсенал будівельних матеріалів і замість глини та дерева почали використовувати цеглу, у зведенні споруд продовжували зберігатись попередньо нароблені форми, оскільки вони вважалися природними, відповідали смакам місцевого народу і визначали стиль певної місцевості. Отже, художнє з самого початку зливалося з національним, традиційним, народним, ставало виразником національного, етнічного.
Одним із чинників визначення національної, етнічної культури є традиції народної художньої творчості. Чим вищий рівень розвитку і технізації суспільства, тим швидше і безповоротніше зникає з побуту і вжитку народна творчість. Сьогодні в Європі, як і в розвиненій Америці, традиції народної творчості практично зникли. Цьому сприяв розвиток виробництва, поліграфічних послуг, а особливо - засобів масової інформації. Наприклад, зараз в Україні національна народна традиція активно витісняється західними зразками маскультури.. Та не потрібно забувати, що лише в збереженні особливостей кожного окремо взятого етносу можливо уберегти майбутні покоління від духовного занепаду.
На розвиток культурних процесів нації впливають також інокультурні надбання. В одних випадках вони сприяють роз- витку етносу, а в інших випадках призводять до згуби національної, етнічної культури.
Провідним у теорії етносу стало питання про етнічну цілісність на інтелектуальному, духовному і політичному рівнях. У визначенні місця, ролі та значення етнічного в сучасному світі, виробленні загальнолюдських цінностей, консолідації людства як цілісного феномена підвищилась роль особистостей і невеликих груп.
Кожний етнос - явище унікальне і соціально безцінне. Це соціуми, які об'єднуються навколо ідей позитивного ряду На таких стрижневих ідеях базуються провідні лінії розвитку етнокультурного процесу народів, націй.
На сучасному етапі розвитку людства постає нагальна потреба у збереженні культурних надбань різних націй, етносів.
При утворенні та становленні держави й державності завжди нагальною стає етнонаціональна політика. Її формування розпочалося у молодій незалежній Україні. Політико - правові засади державного курсу у сфері міжнаціональних відносин унормовані в таких документах: Конституція України, Деклараія про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, Декларація прав національностей в Україні, Закон України " Про національні меншини в Україні ". Українська держава, керуючись основними положеннями цих документів, ураховуючи поліетнічний склад суспільства та визнаючи органічну єдність прав людини і прав національностей, гарантує всім громадянам України незалежно від їхнього національного походження рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права, підтримку національної самосвідомості та самовизначення у формах, які не створюють загрози територіальній цілісності та державності України.
Визначити провідні пріорітети етнонаціональної політики України:
забезпечення через відповідне законодавство державних програм рівних можливостей для участі громадян незалежно від їхньої національності в усіх сферах матеріального і духовного життя, в системі управління державними та громадськими справами; зміцнення гарантій, які виключають прояви націонал-екстремізму, дискримінації громадян за національною, релігійною або мовною ознакою;
відродження українського етносу; забезпечення етнокультурної самобутності української нації, її динамічного відтворення; піклування про національно - культурні потреби українців і зарубіжжя;
відродження духовного життя національних меншин на принципах національно-культурної автономії, захист їхньої етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності;
утвердження в міжетнічних відносинах атмосфери пошанування, дружби, взаємної довіри, поваги до мов, культур, традицій, звичаїв і релігій.
Українська держава дотримується цивілізованих методів регулювання міжетнічних відносин і діє в напрямі конституційного закріплення державної політики, яка має надавати ефективні гарантії захисту прав та інтересів усіх народів, які проживають в Україні.
Зробити висновок, що сьогодні основне завдання України - створити умови для повного здійснення громадянами права на працю, достатній життєвий рівень, освіту. Складні питання сьогодення можна розв'язати лише через високий рівень освіченості, адже вона - той важіль, який рухає прогрес.