- •Культурологія
- •Пояснювальна записка
- •Пам’ятка для студента
- •Порядок виконання роботи
- •Тематичний план
- •Варіанти контрольної роботи
- •Питання з культурології, визначені програмою для контрольної роботи студентів заочного відділення
- •Зміст курсу
- •Тема 1. Діяльнісний підхід у культурології
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Питання 2. Культура як система цінностей, її структура, функції, характерні ознаки
- •Питання 3. Методологічні підходи до вивчення поняття «культура»
- •Питання 4. Визначення поняття культури через особливості людської діяльності
- •Питання 5. Види людської діяльності: практична, теоретична, духовна
- •Тема 2. Культура та природа
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Тема 3. Культура та цивілізація
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації:
- •Питання 14. Досягнення культури Месопотамії
- •Питання 15. Культура Стародавнього Єгипту
- •Питання 16. Культура і цивілізація Стародавнього Китаю
- •1. Матеріальна культура
- •2. Духовна культура:
- •Питання 17. Культура Японії: єдність з природою, особливості релігії та естетики
- •Питання 18. Культура Стародавньої Індії
- •Питання 19 Антична культура, її характерні особливості
- •Питання 20. Культура Стародавньої Греції
- •Питання 21. Культура епохи еллінізму
- •Питання 22. Культура Стародавнього Риму
- •Тема 4. Еволюція культури
- •Студенти повинні:
- •Питання 23. Історія людства, як історія культури. Проблеми культури доби Середньовіччя
- •Питання 24. Античні традиції в культурі Візантії
- •Питання 25. Середньовічна культура Західної Європи
- •Питання 26. Особливості менталітету середньовічної людини
- •Питання 27. Формування та світоглядні засади культури доби Відродження
- •Питання 28. Прояви ренесансного титанізму в літературі, архітектурі, образотворчому мистецтві
- •Питання 29. Передумови становлення і розвитку протестантської культури
- •Питання 30. Європейська культура доби Просвітництва
- •Тема 5. Культурний простір та зв'язки
- •Студенти повинні:
- •Питання 31. Культура як система цінностей. Звичаї, традиції, мова як стійкі системи культурного життя
- •Питання 32. Особливості динаміки культури. Світ як система культур. Діалог культур
- •Питання 33. Взаємодія культур і національна самобутність народів
- •Питання 34. Культура стародавньої України. Перші сліди перебування людини на території України
- •Питання 35. Трипільська культура як одна з ранніх землеробських культур
- •Питання 36. Культура України раннього залізного віку (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •Питання 38. Культура слов’янського населення України
- •Питання 39. Культура Київської Русі
- •Питання 40. Соціально-економічні умови розвитку культури Галицько-Волинської Русі та її характерні риси
- •Питання 41. Культурні традиції українського Ренесансу ( хy – перша половина хyіі ст.)
- •Питання 42. Козацтво як явище історії та культури
- •Питання 43. Матеріальна культура доби козаччини
- •Питання 44. Нові процеси в духовному житті козаків: реформування церкви, освіти, розвиток літератури, архітектури та мистецтва
- •Питання 45. Доба культурного національного відродження в Україні в хіх - поч. Хх ст.
- •Тема 6. Компаративний аналіз культур
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Питання 46. Компаративний аналіз як порівняльно-історичний метод
- •Питання 47. Основні тенденції розвитку культури кінця хіх – поч. Хх ст. Оновлення методів і напрямів розвитку культури
- •Питання 48. Модерн як доба у культурі
- •Питання 49. Характеристика основних течій і напрямів модернізму
- •Питання 50. Елементи модернізму в українській культурі кінця хіх - першої половини хх ст.
- •Питання 51. Виникненя і розвиток нових видів мистецтва - кіно і телебачення. Кінематограф постмодернізму
- •Питання 52. Характерні особливості розвитку світової культури другої половини хх ст.
- •Питання 53. Українське національне культуротворення на шляху від подолання тоталітаризму до незалежності (друга половина XX ст.)
- •Тема 7. Контекстуалізація
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендації
- •Питання 54. Формування і розповсюдження масової культури
- •Питання 55. Субкультура як специфічний культурний феномен
- •Види та характерні особливості молодіжних субкультур
- •Питання 56. Контркультура та її прояви в суспільстві
- •Питання 57. Антикультура, її вплив на свідомість людини
- •Питання 58. Проблема існування людини у світі і світу людей у хх столітті. Сучасна криза особистості
- •Тема 8. Ідея прогресу
- •Методичні рекомендації
- •Питання 59. Ідея прогресу в історії культури. Мета і критерії прогресу
- •Питання 60. Катастрофічний стан екології. Ілюзія прогресу
- •Тема 9. Етнічні культури в умовах глобалізації
- •Студенти повинні:
- •Методичні рекомендаці
- •Питання 61. Етнос як унікальне і соціально-культурологічне явище. Пріоритети етнонаціональної політики України
- •Питання 62. Глобалізм і культура: проблеми протистояння. Глобалізація як засіб розв’язання негативних наслідків епохи модерну
- •Питання 63. Глобальні проблеми сучасності. Небезпека і можливі шляхи вирішення глобальних проблем
- •Проблема війни і миру
- •Екологічна проблема
- •Основними шляхами вирішення проблеми є:
- •Паливно-енергетична та сировинна проблема
- •Шляхи розв’язання проблеми:
- •Продовольча проблема
- •Шляхи розв’язання проблеми:
- •Демографічна проблема
- •Шляхи розв’язання проблеми:
- •Список рекомендованої літератури
Питання 33. Взаємодія культур і національна самобутність народів
Література: 25, ст. 166 - 180.
Вказати, що невід’ємною властивістю культури є культурна динаміка, яка визначається взаємодією та зіткненням культурних цивілізацій. Розходження між цивілізаціями є більш суттєвими, ніж рівність національних інтересів. Цивілізації несхожі за своєю історією, мовою, культурою, традиціями, релігією. Люди різних цивілізацій по-різному розглядають відносини між індивідом і групою, громадянином і державою, батьками і дітьми, чоловіком і дружиною, богом і людиною, мають різні уявлення про значущість прав і обов’язків, волі і примусу, рівності і ієрархії.
Провідною категорією, що визначає обличчя цивілізації, стає менталітет – спосіб мислення, світосприймання. Менталітет культури – це глибинні структури культури, історично і соціально вкорінені в свідомості багатьох поколінь людей, що поєднують в собі різні історичні епохи в розвитку національної культури.
Взаємодія між народами різних цивілізацій веде до зростання цивілізаційної самосвідомості, до того, що глибок усвідомлюється розходження між цивілізаціями і що їх об’єднує. Процеси взаємодії народів розмивають традиційну ідентифікацію людей за місцем проживання, слабшає рол ь нації – держави як джерела ідентифікації.
Вказати, наскільки можлива взаємодія між культурами. Якщо культури непроникні, то безглуздо говорити по людство як універсальне поняття. Розмаїтість цивілізацій не утворить планетарної єдності.
Але можливий і інший погляд на безліч культур, що з огляду на унікальність кожної культури, не розглядає цю унікальність як причину для ізоляції культур одна від одної. Кожна національна культура обов’язково має в собі співвідношення національних та загальнолюдських цінностей, оскільки жодна культура не може розвиватись ізольовано. Історично так склалося, що українська культура протягом тривалого часу перебувала у тіні інших культур. Саме ця обставина створила повний стереотип сприйняття її як вторинної і провінційної культури. Але самобутня культура українського народу є не лише унікальним елементом світової культури, а й важливим чинником світового культурно-історичного процесу. Усвідомлення феномена української культури означає сприйняття її як цілісної системи у процесі історичного розвитку та у взаємозв’язку з культурами інших народів. Протягом усього часу існування український народ творив культуру, яка постійно збагачувалась, незважаючи на постійну загрозу знищення етносу та його асиміляції.
Внаслідок взаємодії культур відбувається пошук культурної ідентифікації. Пояснити, що культурна ідентифікація – це самовідчуття людини всередині кожної культури. Расові, етнічні, релігійні розходження між людьми в кінцевому підсумку кореняться в еволюційній потребі індивіда у певних формах групової ідентифікації. Групи, що домоглися згуртованості, вижили краще, ніж ті, що не зуміли її домогтися. Ідея приналежності або спільності і акт ідентифікації з іншими культурами виявляється однією з основ культурних спільнот. Панування на планеті землеробства дало можливість індивіда міцно ідентифікуватися з родиною, кланом. Поділ праці, розвиток науки і промисловості привели до формування нових ідентичних груп. Сьогодні щоденна праця, сусідські відносини, спільна релігійна практика, політична активність, економічні дії, дозвілля – все це може бути формою культурної ідентифікації.
Визначити основні типи культурної ідентифікації:
тип традиціоналіста: ці особи розділяють цінності даної культури і інтегровані в відповідну структуру. Для них характерний новаторський дух. Своїми починаннями вони компенсують нестійкість свого соціокультурного положення;
тип прибульця – неофіта: ці особи включені в структурну систему культурних зв’язків, але не мають спадкоємних коренів у відповідній етнічній культурі – вона не залишає їх внутрішнього духовного надбання. Прибульці відчувають себе як народ нового культурного досвіду;
тип вигнанця (тип, протилежний до попереднього);
тип маргінала: ці особи самі відкидають суспільство. Вони незалежні від суспільства.
В цивілізованому суспільстві можливе вільне існування і вільний розвиток різних національних культур в межах єдиної держави. Основним чинником їх співіснування є лояльність (країни Сходу). В країнах Західної Європи під час формування національних держав ліквідовані етнокультурні відмінності, відбулася асиміляція етнічних груп в рамках пануючої культури, що набуває державного статусу. Ключовим чинником є спільна система цінностей, спільні культурні стандарти і відзнаки. Вироблення моделі міжкультурної взаємодії є тривалим процесом. Україна може забезпечувати базові права етнокультурним групам, що є частиною української нації. Таким правами є:
- право на етнічну ідентичність, на збереження та розвиток своєї етнічної самобутності (вільне користування мовою, розвиток традиційних релігій, збереження культурного середовища);
- право на вільну національну самоідентифікацію ( вибір національної приналежності);
- право на національно-територіальну автономію (створення національних адміністративно-територіальних одиниць з відповідними органами місцевого самоврядування);
- право на культурно –національну автономію (діяльність національних громад);
- право на національно-персональну автономію (право вибирати і бути обраним);
- право на захист від дискримінації за національно ознакою.
Зробити висновок, що національний фактор суттєво впливає на утвердження культурного плюралізму і демократії. У взаємодії культур важливою є ідея інтеграції – поступового зближення і об’єднання у процесі взаємодії культурно-національних цінностей з загальнолюдськими через самореалізацію особистості, етносу, нації. Інтеграція – це діалог культур, взаємодія менталітету окремих етносів, що живуть в країні при збереженні їх своєрідності та неповторності. Фактором, що інтегрує націю в цілісність і забезпечує взаємодію культур, є національна самосвідомість, тобто те, що створює нація сама в собі Прагнучи зберегти свою ідентичність, людство засвідчує свою життєздатність.