- •Предмет і задачі курсу охорона праці, його складові частини та звязок з іншими науками.Tx
- •Гарантії прав громадян на працю та її охорону. Пільги і компенсації за важкі і шкідливі умови.Txt
- •Колективний договір.Txt
- •Трудовий договір.Txt
- •Державне управління охороною праці.Txt
- •Система управління охороною праці на підприємстві.Txt
- •Контроль за станом охорони праці на підприємстві.Txt
- •Служба охорони праці на підприємстві.Txt
- •Комісія з питань охорони праці на підприємстві.Txt
- •11. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці..Txt
- •12. Повноваження і права уповноважених трудових колективів у здійсненні контролю з питань охороні праці.Txt
- •13. Повноваженні і права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці.Txt
- •14. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.Txt
- •15. Розслідування та облік нещасних випадків на підприємстві.Txt
- •16. Розслідування та облік професійних захворювань.Txt
- •17. Розслідування та облік аварій на виробництві.Txt
- •18. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та профзахворюванності на виробництві.Txt
- •19. Фінансування охорони праці.Txt
- •20. Законодавство в сфері гігієни праці.Txt
- •21. Гігієнічна класифікація праці. Галузь застосування.Txt
- •23. Класи умов праці за ступенем важкості та напруженності трудового процесу.Txt
- •24. Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини.Txt
- •25. Чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом.Txt
- •26. Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.Txt
- •29. Методи контролю стану повітряного басейну.Txt
- •30. Призначення та різновиди вентиляційних систем.Txt
- •31. Види освітлення, норми освітлення виробничих приміщень.Txt
- •32. Характер шумового впливу.Txt
- •34. Методи виміру та нормування шуму та вібрацій.Txt
- •35. Електромагнітні поля, дія на організм, нормування і методи захисту.Txt
- •36. Іонізуючі випромінювання нормування і методи захисту.Txt
- •38. Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини.Txt
- •39. Види електричних травм та причини летальних наслідків від дії електричного струму.Txt
- •40. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.Txt
- •41. Характер та ступінь впливу електричного струму на організм людини.Txt
- •42. Причині електротравм.Txt
- •43. Значення захисного заземлення, занулення, захисного вимкнення, пристроїв захисного вимкнення.Txt
- •44. Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок за нормами режимів роботи.Txt
- •45. Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом.Txt
- •46. Система електрозахисних засобів.Txt
- •48. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.Txt
- •49. Система попередження пожеж.Txt
- •50. Способи та засоби пожежогасіння.Txt
- •51. Основні причини пожеж.Txt
36. Іонізуючі випромінювання нормування і методи захисту.Txt
Про НОРМУВАННЯ в низу!
Іонізуючі випромінювання потоки електромагнітних хвиль або частинок речовини, що здатні при взаємодії з речовиною утворювати в ній іони. До І. в. відносять альфа-, бета-, гамма-проміння, рентгенівське проміння.
Альфа-випромінювання — це потік ядер гелію, що випромінюється речовиною при радіоактивному розпаді ядер з енергією, що не перевищує кількох мегаелектровольт (МеВ). Ці частинки мають високу іонізуючу та низьку проникну здатність.
Бета-частинки — це потік електронів та протонів. Проникна здатність (2,5 см у живих тканинах і у повітрі — до 18 м) бета-частинок вища, а іонізуюча — нижча, ніж у альфа-частинок.
Гамма-випромінювання — це електромагнітне (фотонне) випромінювання з великою проникною і малою іонізуючою здатністю з енергією 0,001-3 МеВ.
Рентгенівське випромінювання — випромінювання яке виникає в середовищі, яке оточує джерело бета-випромінювання у прискорювачах електронів і є сукупністю гальмівного та характеристичного випромінювань, енергія фотонів яких не перевищує 1 МеВ. Характеристичним називають фотонне випромінювання з дискретним спектром, що виникає при зміні енергетичного стану атома.
Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватись шляхом використання наступних принципів:
— використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом
переходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопа;
— скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання;
— віддалення робочого місця від джерела іонізуючого
випромінювання;
— екранування джерела іонізуючого випромінюванн.
Екрани можуть бути пересувні або стаціонарні, призначені для поглинання або послаблення іонізуючого випромінювання. Екранами можуть бути стінки контейнерів для перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх зберігання
Альфа-частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів. Однак, працюючи з альфа-активними ізотопами, необхідно також захищатись і від бета- або гамма-випромінювання.
З метою захисту від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбіновані екрани, у котрих з боку джерела розташовується матеріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним — з великою масою.
З метою захисту від рентгенівського та гамма-випромінювання застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам).
Для захисту від нейтронного випромінювання використовують матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій, графіт. Враховуючи те, що нейтронні потоки супроводжуються гамма-випромінюванням, слід використовувати комбінований захист у вигляді шаруватих екранів з важких та легких_матеріалів (свинець-поліетилен).
Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування, маніпуляторів, роботизованих комплексів.
В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів дихання (респіратор „Лепесток"), комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи.
Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметричний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в навколишньому середовищі.
Оцінка радіаційного стану здійснюється за допомогою приладів, принцип дії котрих базується на наступних методах:
— іонізаційний (вимірювання ступеня іонізації середовища);
— сцинтиляційний (вимірювання інтенсивності світлових спалахів,
котрі виникають в речовинах, що люмінесціюють при проходженні через
них іоні: «чих випромінювань);
— фотографічний (вимірювання оптичної щільності почорніння
фотопластинки під дією випромінювання);
— калориметричні методи (вимірювання кількості тепла, що
виділяється в поглинальній речовині).
НОРМУВАННЯ
Допустимі рівні іонізуючого випромінювання регламентуються „Нормами радіаційної безпеки НРБ 76/87" та „Основними санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання" ОСП 72/87.
Згідно з цими нормативними документами опромінювані особи поділяються на наступні категорії:
А — персонал — особи, котрі постійно або тимчасово працюють з джерелами іонізуючого випромінювання;
Б — обмежена частина населення — особи, що не працюють безпосередньо з джерелами випромінювань, але за умовами проживання або розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню;
В — населення області, країни.
За ступенем зниження чутливості до іонізуючого випромінювання встановлено 3 групи критичних органів, опромінення котрих спричиняє найбільший збиток здоров'ю:
І — все тіло, гонади та червоний кістковий мозок; Н — щитовидна залоза, м'язи, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик очей;
III — шкіра, кістки, передпліччя, литки, стопи.
37.