- •60. Проблема визначення предмету філософії.
- •61. Основні функції філософії.
- •62. Система філософії та її структурні складові
- •63. Історичні типи світогляду
- •64. Картина світу. Філософська картина світу.
- •65. Поняття "наука" (класифікація наук).
- •66. Наукове пізнання, його специфіка, рівні та форми організації
- •67. Сцієнтизм і анти сцієнтизм.
- •69.Принцип плюралізму в історії філософії.
- •70. Поняття буття, проблеми його філософського осмислення.
- •71. Поняття матерії.
- •72. Простір і час, основні характеристики
- •73. Рух, основні його форми і властивості.
- •74. Проблема матеріальної єдності світу.
- •75. Основні принципи діалектики. Категорії діалектики
- •76. Закон переходу кількісних і якісних змін.
- •77. Сутність закону єдності та боротьби протилежностей.
- •78. Закон заперечення заперечення у діалектиці.
- •79. Альтернативи діалектики.
- •80. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо).
- •83.Чуттєве пізнання, його форми.
- •86. Практика у процесі пізнання.
- •87. Емпіричні методи пізнання
- •88. Теоретичні методи пізнання.
- •89. Інтуїція, її різновиди.
- •90. Істина, як поцес.
- •91.Критерії істини.
- •92. Герменевтика, як метод філософії.
- •93. Філософська антропологія.
- •94. Сутність людини, сенс її життя.
- •95. Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •96. Проблема свободи і відповідальності людини
- •97.Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •98. Ціннісні орієнтації особистості.
- •100. Суспільна та індивідуальна свідомість.
- •101. Суспільної свідомості, її структура.
- •104.Правова та моральна свідомість.
- •106. Взаємодія природи і людини.
- •107.Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •110. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •111.Роль народонаселення і природних умов в розвитку суспільства.
- •115. Поняття соціально-історичної практики.
- •116.Соціальне прогнозування: види,типи,методи.
- •117.Філософія культури.
83.Чуттєве пізнання, його форми.
Чуттєве пізнання - вид наукового пізнання.
Його форми:
Відчуття: відображення окремих властивостей предметів та явищ внаслідок їхнього впливу на органи чуття людини; це ті канали, які зв’язують суб’єкт із зовнішнім світом. Відчуттям можна пізнати тільки одиничні предмети.
Сприймання: чуттєве відображення предметів та явищ дійсності в сукупності притаманних їм властивостей при дії їх на органи чуття людини; це якісно нова форма чуттєвого відображення дійсності, виконує пізнавальну та регулятивну фун-ї.
Уявлення: чуттєвий образ, форма чуттєвого відображення, яка відтворює властивості дійсності за відбитими в пам’яті слідами предметів, що раніше сприймалися суб’єктом. В уявленні можна відтворити образ предмета, який відсутній, але ми його вже бачили.
Чуттєве відображення –джерело будь-якого знання про дійсність. Виділення чуттєвого пізнання як початкового етапу пізнання має сенс лише тоді, коли вирішується питання про джерело наших знань про дійсність.
84.Раціональне пізнання та його форми.
Р. пізнання виявляє сутність, закони досліджуваних явищ, досягає об’єктивної істини в її конкретності. Пов’язується з об’єктивним світом не безпосередньо, а опосередковано. Форми рац. пізнання:
Поняття – основа абстрактного мислення, форма думки, в якій узагальнюється внутрішні суттєві характеристики предмета, явища чи процесу.
Судження – це форма мислення, яка що-небудь стверджує, або заперечує стосовно об’єкта пізнання.
Умовивід – логічний процес, під час якого на основі закономірних зв’язків виводяться нові судження. Умовиводи поділяються на: індуктивні, дедуктивні та традуктивні.
85. Діалектика чуттєвого і раціонального в процесі пізнання.
Матеріалістична філософія зауважує, що об’єкт пізнання має два боки – зовнішнє (явище) та внутрішнє (сутність). Пізнання йде від явища до сутності. На цьому шляху людина використовує всі свої здібності, серед яких першорядне значення мають її почуття, а потім розум.Суто чуттєвого рівня пізнання без впливу на нього мислення не існує. Чуття людини й процес мислення перебувають у тісному взаємозв’язку. Ч. і р. лише у єдності можуть давати адекватну картину дійсності. Завдяки єдності чуттєвого та раціонального способів відображення навколишнього світу стають можливими такі форми пізнання, як гіпотеза й теорія.
86. Практика у процесі пізнання.
Емпіричний (практичний) рівень – р., зміст якого отримується переважно з чуттєвого даного досвіду, який зазнав певної раціональної обробки. Характерною особливістю ем. Рівня є безпосередній контакт дослідника з предметом за допомогою органів відчуття.
Початковим етапом ем. дослідження є спостереження. Водночас в експерименті використовують порівняння, опис, виміри. Використання тих, чи інших методів залежить від конкретних концептуальних завдань.
87. Емпіричні методи пізнання
Емпіричний – це такий рівень знання, зміст якого в основному, одержано з досвіду, підданого деякій раціональній обробці, тобто сформульованого певною мовою. Характерною особливістю цього рівня є те, що він включає в себе контакт дослідника з предметом з допомогою органів відчуттів або приладів, що їх доповнюють, дає знання зовнішніх, видимих зв’язків між явищами. Вершиною емпіричного знання є фіксація повторення явищ без пояснення причин. Емпіричні знання спираються на емпіричні факти й співвідношення, дані спостережень, показання приладів, записані в протокол, зведені в таблицю чи подані графічно.