- •60. Проблема визначення предмету філософії.
- •61. Основні функції філософії.
- •62. Система філософії та її структурні складові
- •63. Історичні типи світогляду
- •64. Картина світу. Філософська картина світу.
- •65. Поняття "наука" (класифікація наук).
- •66. Наукове пізнання, його специфіка, рівні та форми організації
- •67. Сцієнтизм і анти сцієнтизм.
- •69.Принцип плюралізму в історії філософії.
- •70. Поняття буття, проблеми його філософського осмислення.
- •71. Поняття матерії.
- •72. Простір і час, основні характеристики
- •73. Рух, основні його форми і властивості.
- •74. Проблема матеріальної єдності світу.
- •75. Основні принципи діалектики. Категорії діалектики
- •76. Закон переходу кількісних і якісних змін.
- •77. Сутність закону єдності та боротьби протилежностей.
- •78. Закон заперечення заперечення у діалектиці.
- •79. Альтернативи діалектики.
- •80. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо).
- •83.Чуттєве пізнання, його форми.
- •86. Практика у процесі пізнання.
- •87. Емпіричні методи пізнання
- •88. Теоретичні методи пізнання.
- •89. Інтуїція, її різновиди.
- •90. Істина, як поцес.
- •91.Критерії істини.
- •92. Герменевтика, як метод філософії.
- •93. Філософська антропологія.
- •94. Сутність людини, сенс її життя.
- •95. Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •96. Проблема свободи і відповідальності людини
- •97.Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •98. Ціннісні орієнтації особистості.
- •100. Суспільна та індивідуальна свідомість.
- •101. Суспільної свідомості, її структура.
- •104.Правова та моральна свідомість.
- •106. Взаємодія природи і людини.
- •107.Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •110. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •111.Роль народонаселення і природних умов в розвитку суспільства.
- •115. Поняття соціально-історичної практики.
- •116.Соціальне прогнозування: види,типи,методи.
- •117.Філософія культури.
67. Сцієнтизм і анти сцієнтизм.
Зростання ролі науки у сучасному світі одночасно спричинило численні складності і протиріччя. В умовах глобальних проблем людства, зокрема екологічної кризи кінця ХХ ст., посилилася критика науки. Сформувалися дві основні протилежні позиції стосовно ролі науки в суспільстві:
сцієнтизм – це ставлення до науки, як до еталону усіх інших видів людської духовної діяльності;
анти сцієнтизм – це визнання обмеженості можливостей науки у вирішенні корінних проблем буття людини.
69.Принцип плюралізму в історії філософії.
Плюралі́зм — філософське вчення, згідно з яким існує кілька незалежних начал буття чи основ знання; характеристика політичної системи суспільства, за якої соціальні групи мають можливість висловлювати власні позиції через своїх представників у політичних і громадських організаціях. Плюралізм передбачає різні позиції, погляди, що відображають розмаїтість інтересів у суспільстві.Розглядаючи сутність феномену плюралізму, варто розпочинати з його природної основи - розуміння такої цінності, як свобода. Дослідження проблеми виникнення плюралізму розпочнемо з провідного французького ідеолога другої половини ХVІ століття Жана Бодена. Він вважає, що лише одна людина, лише одна індивідуальна особистість здатна бути суверенною й усі плюралістичні форми суверенів зводяться фактично до індивідуальних суверенів. Такий підхід зачіпає досліджувані проблеми плюралізму, а також різних форм державного устрою та правління.П'єра Бейля обстоює питання рівноправ'я віросповідань і виступає за узаконення «невірних» релігій поруч з «правильною», що засвідчує певний крок до релігійного плюралізму.Дені Дідро. Згідно з його поглядами, розумне управління уможливлюється лише в тих державах, де не на словах, а на ділі існує свобода слова та свобода совісті, де кожен громадянин має право вільно мислити й висловлювати свої думки. Порушення цього права спричиняє негативні наслідки для будь-якої країни й будь-якого народу. Дідро засуджує форми одноособового правління, що існували в Європі у XVІІІ столітті
70. Поняття буття, проблеми його філософського осмислення.
Буття – філософське поняття, яке позначає існуючий незалежно від сві-домості об’єктивний світ, матерію. Найбільш загальне і абстрактне поня-ття, яке позначає існування що-небудь взагалі.
В основи філософії багатьох мисли-телів, як минулого, так і сучасного покладені системотворчі поняття, до їх числа належить і буття. Філософський смисл поняття буття тісно пов’язаний з поняттями: небут-тя, існування, простору, часу, матерії, становлення, розвитку, якості, кіль-кості, міри та іншими категоріями. Питання про те, як все існує, яке його буття, розглядається в онтоло-гії. Онтологія – це вчення про суще, про першооснови буття: система най-загальніших понять буття, за допомогою яких здійснюється осягне-ння дійсності.Існує два заперечення доцільності введення в філос. категорії буття:
- категорія буття не говорить нічо-го про конкретні ознаки речей і тому її слід вилучити з розгляду;
- поняття буття визначається через поняття існування і повторює його, то і в цьому випадку вона теж непотрібна.
Очевидна необгрунтованість цих точок зору. Буття – це категорія, яка призначена для того, щоб фіксувати всезагальні зв’язки світу, а не кон-кретні ознаки речей. Філ.категорія буття включає в себе не тільки вка-зівку на існування, але й фіксує більш складний комплексний зміст цього іс-нування.
Розрізняються основні форми буття:
1) буття речей (тіл), процесів, які ще поділяються на: буття речей, про-цесів, стан природи, буття природи як цілого; буття речей і процесів, виро-блений людиною;2) буття людини, яке поділяється на буття людини у світі речей і спе-цифічне людське буття;
3) буття духовного (ідеального), яке існує як індивідуальне духовне і об’єктивне (позаіндивідуальне) ду-ховне;4) буття соціального, яке поділя-ється на індивідуальне (буття окремої людини в сусп. та в істор.процесі) і суспільне буття.Головні сфери буття – природі, сус-пільство, свідомість та розмаїття явищ, подій, процесів, які входять у ці сфери, об’єднанні певною загаль-ною основою.