- •60. Проблема визначення предмету філософії.
- •61. Основні функції філософії.
- •62. Система філософії та її структурні складові
- •63. Історичні типи світогляду
- •64. Картина світу. Філософська картина світу.
- •65. Поняття "наука" (класифікація наук).
- •66. Наукове пізнання, його специфіка, рівні та форми організації
- •67. Сцієнтизм і анти сцієнтизм.
- •69.Принцип плюралізму в історії філософії.
- •70. Поняття буття, проблеми його філософського осмислення.
- •71. Поняття матерії.
- •72. Простір і час, основні характеристики
- •73. Рух, основні його форми і властивості.
- •74. Проблема матеріальної єдності світу.
- •75. Основні принципи діалектики. Категорії діалектики
- •76. Закон переходу кількісних і якісних змін.
- •77. Сутність закону єдності та боротьби протилежностей.
- •78. Закон заперечення заперечення у діалектиці.
- •79. Альтернативи діалектики.
- •80. Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика тощо).
- •83.Чуттєве пізнання, його форми.
- •86. Практика у процесі пізнання.
- •87. Емпіричні методи пізнання
- •88. Теоретичні методи пізнання.
- •89. Інтуїція, її різновиди.
- •90. Істина, як поцес.
- •91.Критерії істини.
- •92. Герменевтика, як метод філософії.
- •93. Філософська антропологія.
- •94. Сутність людини, сенс її життя.
- •95. Людина, як індивід, індувідуальність, особа та особистість.
- •96. Проблема свободи і відповідальності людини
- •97.Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •98. Ціннісні орієнтації особистості.
- •100. Суспільна та індивідуальна свідомість.
- •101. Суспільної свідомості, її структура.
- •104.Правова та моральна свідомість.
- •106. Взаємодія природи і людини.
- •107.Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •110. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •111.Роль народонаселення і природних умов в розвитку суспільства.
- •115. Поняття соціально-історичної практики.
- •116.Соціальне прогнозування: види,типи,методи.
- •117.Філософія культури.
63. Історичні типи світогляду
Свiтогляд - це система уявлень людини про світ, мiсце людини у cвіті, вiдношення людини до свiтy та до самої себе. Світогляд мiстить знання, переконання, цiнностi, iдеали, органiзованi у єдину систему, у центрi якої завжди перебувають уявлення людини про себе. За способом розумiння людиною свого мiсця світі можна виділити кілька основних тишв світогляду:
1.Міфологічний - це результат практично-духовної дiяльностi людини. У мiфологiчному свiтоглядi людина не вiдокремлює себе вiд речей природного світу, а окрема людина не вiдокремлює себе вiд суспiльства в цiлому. В мiфологiчному свiтоглядi не існує чiткоi" межi мiж мисленням та мовленням, свiдомiстю та рез.льнiстю, предметом та думкою про предмет.
2.Науковuй свiтогляд є теоретичною формою ставлення до світу. Cвіт у ньому об'єктивно розглядається таким яким він є незалежно вiд людини, а людина вбачається в ньому тiльки частиною світу - природи чи суспiльства. Теоретичне ставлення до світу дало змогу людинi поставити закони природи собi на службу i створити комфортний світ цивiлiзацiї.
3.Мистецтво є практично-духовною дiяльнiстю. Мистецький свiтогляд дає суб'єктивний образ свiтy, в якому художник досягає rapмонії зi cвітом тому навіть сучасне художне бачення свiту близьке до мiфологiчного.
4.Релiгiйний свiтогляд чiтко подiляє світ та людину, природнє та надприроднє, земне та потойбiчне. Люди на, створена за образом та подобою Бога, займае головне, центральне мiсце у створеному Богом світі. У релiгiйному свiтоглядi, через вipy в потойбiчне, надприродне Божественне начало, людина виробляє власне ставлення до свiтy, надає йому смислової завершеностi i таким чином досягає rapмонії з ним.
5. Фiлософiя є теоретичною формою ставлення людини до cвiту. Порiвняно з наукою її особливiсть поля гає в тому, що вона дає змогу об'єктивно, в теоретичнiй формi осмислити світ як світ людини, розглянути мiсце i становище людини у світi, її смисложиттєві проблеми.
64. Картина світу. Філософська картина світу.
Картина світу - складно структурована цілісність, що включає три головні компоненти - світогляд, світосприйняття та світовідчуття. Ці компоненти об'єднані в картині світу специфічним для даної епохи, етносу чи субкультури чином.Філософська картина світу :Філософія не зводиться до узагальнення конкретно-наукового знання й формування універсальних законів зв’язку й розвитку. Всі питання, до яких звертається філософія, розглядаються нею у світлі її центральної, вузлової проблеми — "людина і світ"; вона виражає не тільки загальне світорозуміння, а й світовідношення. Вже давно виникла ідея сутнісного співвідношення людини і зовнішнього щодо неї світу. Якщо Всесвіт — це Макрокосмос, то людина — це Мікрокосмос (малий космос), по-своєму надзвичайно глибокий і навіть у певному розумінні безмежний. Вони перебувають у взаємозв’язку. Ця ідея виражена в українській філософії (Г. С. Сковорода та ін.), для якої взагалі характерна ан-тропоцентрична, гуманістична спрямованість, відчуття живого зв’язку між людиною і світом.