107.Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.

Реальні факти, події, властивості не тільки пізнаються нами, але й оцінюються, викликаючи почуття участі, захоплення, любові чи, навпаки, презирства або ненависті. Ці різноманітні задоволення й складають те, що ми називаємо смаком, – як хороше, приємне, прекрасне, ніжне, благородне, величне, священне тощо.Ні в кого, мабуть, немає сумніву, що та чи інша річ має у наших очах певну цінність завдяки не лише своїй об’єктивній властивості, але й нашому ставленню до неї, яке поєднує у собі і сприйняття цих властивостей, і особливості наших смаків. Народна мудрість зафіксувала, наприклад, таку думку: «він милий не тому, що гарний, а гарний, тому що милий». Ось чому поширене твердження, що про смаки не сперечаються, є невірним, тому що про них люди сперечаються все життя, відстоюючи своє право на об’єктивність та пріоритет своїх смаків.Отже, наше ставлення до світу завжди має оціночний характер. І ця оцінка може бути об’єктивною чи суб‘єктивною, вірною чи невірною, неправдивою. У нашому світогляді наукове пізнання світу і ціннісне ставлення до нього знаходяться у нерозривній єдності.Отже, існування цінностей невіддільне від оцінки, завдяки якій людина актуалізує одні цінності, відкидає інші, встановлює їх ієрархію. Оцінка, таким чином, є визначенням суб’єктом соціальної значущості речей чи явищ для його життя і діяльності. Вона орієнтує людину у світі явищ, спрямовує її діяльність. Оцінка універсальна: вона робить вплив на всі види життєдіяльності людини, реалізується на чуттєвому і раціональному етапах, у формі емоцій і почуттів, уявлень, сприйняття, суджень, потягів, бажань, прагнень, переваг і, звичайно, діяльності.В античній, а потім і середньовічній філософії цінності не виокремлювалися від життя, розглядалися як притаманні йому. Починаючи від Сократа і Платона, основними питаннями теорії цінностей були переважно такі: «що є благо?», «справедливість»? Не випадково Платон у своєму вченні про ідеальну державу покладає в її основу принцип справедливості. Розбіжності були лише в питанні абсолютного чи відносного характеру вищих цінностей: від платонівського розуміння абсолютного характеру цінностей до розуміння їх як індивідуальних і відносних (загадаймо тезу «Людина є міра всіх речей»).У сучасній соціально-філософській та культурологічній літературі (адже конкретними дослідженнями цінностей займається і культурологія, і соціологія) існують різні точки зору на природу цінностей та їх розуміння. Зокрема, цінності розглядаються як річ, яка має певну користь і здатна задовольняти ту чи іншу потребу людини; як ідеал; як норма; як значущість чогось для людини, соціальної групи чи спільноти тощо. Але всі ці розуміння відображають певну, реальну сторону цінності, тому їх треба розглядати не як взаємовиключні, а як взаємопроникаючі.

108. Мораль і політика.

Суспiльна свiдомiсть охоплюе дiяльнiсть ycix сфер суспiльно­го життя. Вiдповiдно iснують такі форми суспiльної свiдомостi. Політична - сукупнiсть iдей, теорiй, настроїв, почуттiв, що вi­дображають вiдносини мiж владною соцiальною групою та іншими верствами суспiльства. Вона спрямовуе дiяльнiсть соцiальних групна завоювання та утримання полiтичної влади. Полiтична свiдомість складається з полiтичної iдеологiї та полiтичної психологiї. Правосвiдомiсть - сукупнiсть знань та уявлень про юридичнi закони, норми, права та вчинки людей. Вона сприяе створення державних законiв i збереженню правопорядку. Основою право­свiдомостi є право - система норм i правил поведiнки в суспiль­ствi, обов'язковi для виконання та зафiксованi в юридичних за­конах. Моральна свiдомiсть - одна з найдавнiших форм соцiаль­ної регуляцiiї поведiнки людей, що є сукупнiстю норм, правил, за допомогою яких вiдношення мiж людьми та їхні вчинки оцi­нюються з позицiї добра й зла, справедливостi та несправедливо­стi. Мораль, як i право, є системою норм поведiнки, але виконан­ня правових норм контролюється апаратом примусу, тоді якнагляд за виконанням норм моралi здiйснюе суспiльство загалом завдяки вихованню, традицiям, громадськiй думцi. Мораль регу­люе такi людськi вiдносини, на якi закони права не поширюють­ся, наприклад, дружба, кохания та iн.