- •Філософія. Її предмет та функції (к)
- •11. Поняття про «логос» у філософських поглядах Геракліта Ефеського
- •12. Загальна характеристика соціальної філософії Геракліта Ефеського
- •13. Загальна характеристика італійської філософії, як етапного явища у становленні античної філософії (Піфагорійський союз, школа елеатів, Емпедокл).
- •14. Ксенофан, як продовжувач іоністської філософської традиції. Розуміння єдності світу у філософії Ксенофана.
- •15) Внесок Перменида … .
- •16) Діалектика як мистецтво міркування…
- •17. Особливості підходу Емпедокла до розв'язання проблеми першоначала.
- •18. Загальна характеристика філософського вчення Анаксагора. Астроном
- •Філософія
- •19. Загальна характеристика атомістичного вчення, як етапного явища у розвитку античної філософії. Левкіп, Демокріт.
- •Атомистический материализм
- •Принцип изономии
- •Космология
- •Религия
- •20. Особливості філософського вчення софістів. Етичний і соціальний релятивізм. Антропоцентризм.
- •21. Філософські погляди Сократа. Майевтика. Етичний антропологізм. Полеміка Сократа з софістами.
- •22. Система філософських поглядів Платона.
- •23. Загальна характеристика філософської спадщини Арістотеля.
- •26. Загальна характеристика вчення неоплатонізму
- •27. Особливрсті філософського вчення стоїцизму. Луцій Анней Сенека і Марк Аврелій, як найвидатніші представники стоїцизму.
- •28. Загальна характеристика середньовічної філософії. Основні теми, напрями і проблеми.
- •29.Проблема свободи волі у моральній філософії і теології доби Середньвіччя.
- •30. Загальна характеристика патрістики, як одного з основних напрямів середньовічної філософії. Основні ідеї і представники.
- •31. Загальна характеристика вчення Августина Блаженного, як найбільш яскравого представника патрістики. Співвідношення віри і розуму у поглядах Августіна.
- •32.Фома Аквінський, як видатний представник середньовічної схоластики. Основні складові томізму.
- •33.Зміст полеміки між номіналістами і реалістами.
- •34. Основна тенденція вчення Роджера Бекона.
- •35. Вчення Дунса Скота про матерію. Место философии д. Скота
- •Теология
- •Учение о человеке
- •36. Вчення Вільяма Оккама у середньовічній філософії.
- •37. Загальна характеристика філософської думки доби відродження.
- •38. Розуміння людини у філософських поглядах Піко Делла Мірандола.
- •39. Ренесанський антропоцентризм. Гуманізм.
- •41. Ідеї утопічного соціалізму т.Мора і т.Кампанелли.
- •42. Загальна характеристика філософії Нового часу. Емпіризм та раціоналізм, як напрями філософіі xviIст
- •43. Філософська спадщина ф.Бекона, як засновника емпіризму.
- •Теоретичне обгрунтування емпіризму
- •44. Філосовська спадщина р.Декарта, як засновника раціоналістичного напрямку у філософії. Принципи раціоналстичної дедукції Декарта. Теорія пізнання
- •Бог та метафізика
- •45.Філософська спадщина т.Гоббса.
- •46.Сенсуалістична теорія пізнання Дж.Локка
- •47.Давид Юм (Hume - г’юм) (1711 - 1776)
- •48. Особливості філософського раціоналізму б.Спінози.
- •49. Раціоналістчний … Паскаль кароче !
- •50. Вчення про монади у філософії Готфріда Лейбніца.
- •51.Загальна хара-ка ф-ії Просвітницва
- •52.Концепція географічного детермінізму культури Шарля Монтекс’є.
- •53.Просвітницький зміст філософської спадщини Вольтера. Філософія історії Вольтера.
- •54.Проблема суперечностей природи і цивілізації у філософському вченні ж.Ж.Руссо.
- •59. Особливості філософської системи ф. Шеллінга
- •61. Філософська система л.А. Фейєрбаха як завершальний етап періоду німецької класичної філософії.
- •62 Марксистська філософія. Основні складові і особливості сторичних трансформацій вчення.
- •Зміст ірраціоналістично-песимістичної філософії а. Шопенгауера.
- •65Ідеї християнського екзистенціалізму с. К’єркегора
- •66. Некласичний тип філософствування як етапне явище в історії філософії
- •71) Неопозитивізм, постпозитивізм. Загальна характеристика. Структуралізм і пост структуралізм. Загальна характеристика.
- •72) Філософська думка в Україні. Загальна характеристика.
- •75. Діалектика (закони діалектики) та її альтернативи.
- •76. Сутність та структура пізнавального процесу. Проблема пізнання у філософії. Нету
- •77. Практика, як спосіб освоєння світу.
- •78. Соціальна філософія та філософія історії, як складові філософського знання.
- •Загальна характеристика філософського вчення й.Г. Фіхте.
16) Діалектика як мистецтво міркування…
Учнем Парменіда був Зенон із Елеї (його акме припадає на 460 рр. до н.е.). Із багатьох праць Зенона ("Суперечки", "Проти філософів", "Про природу") залишились тільки деякі фрагменти. Зенона називають вина-хідником діалектики, яка постає у нього як мистецтво міркування і су-перечок. Міркування Зенона дістало назву епіхейрема ("епіхерема"), тобто стислий умовивід, а також апорія -- непрохідність, безвихідне станові; ще. За допомогою апорій (епіхерем) Зенон доводив одиничність буття ,що одне і те ж подібне і неподібне, одне і множина, перебуває у ста спокою і рухається. Увесь хід думок Зенона говорить, що буття у нього просторовим явищем, що існуючим, у його розумінні, є те, що має велї чину або просторовий об'єм.
Сучасником Зенона був Емпедокл (бл. 484--424 рр. до н.е.) -- авт( філософських поем, оратор, ритор, лікар, інженер, самобутній поет філософ. Емпедокл приймає як першоначала світу всі чотири традицій стихії: землю, воду, повітря й вогонь. Ці першоначала у Емпедокла переходять одне в одне, вони пасивні. А тому, за Емпедоклом, джерелі Всесвіту є боротьба двох психічних начал: Любові і Ненависті. Любові космічна причина єдності і добра. Ненависть -- причина роздрібненої і зла.
17. Особливості підходу Емпедокла до розв'язання проблеми першоначала.
Основу учения Эмпедокла составляет концепция о четырёх стихиях, которые образуют «корни» вещей, так называемое архе. Этими корнями являются огонь, воздух, вода и земля. Им соответствовали Зевс, Аид, Нестис (сицилийское божество воды) и Гера. Они заполняют всё пространство и находятся в постоянном движении, перемещаясь, смешиваясь и разъединяясь. Они неизменны и вечны.
Прочие Боги также были производными этих 4 «корней». Наиболее равномерно эти 4 «корня» вещей распределены в крови человека. «Корни» вещей являются «пассивными» началами.
Эмпедокл отвергает мысль о рождении и смерти вещей. Последние образуются посредством смешения и соединения стихий в определенных пропорциях. Так, кость состоит из двух частей воды, двух частей земли и четырёх частей огня.
Источником движения, происходящего в природе, являются не сами «корни», так как они неизменны, а две противоположные силы — Любовь (Филея), олицетворяющая единство и добро, и Ненависть (Нейкос), олицетворяющая множество и зло. Они являются «активными» началами. «Липкая Любовь» имеет все свойства влаги, а «губительная Ненависть» — свойства огня.
Итого было 4 фазы : 1) акосмическая — господство и победа Любви (Сфайрос); 2)космическая — переход от Любви к Ненависти; 3) акосмическая — господство и победа Ненависти; 4)космическая — переход от Ненависти к Любви. Человечество жило в 4 фазу.
Концепция Эмпедокла сводится к следующей схеме. В мире существует единство и множество, но не одновременно, как у Гераклита, а последовательно.
В своей философии Эмпедокл высказывал много гениальных мыслей, но в то время, когда жил Эмпедокл, они не могли быть подтверждены эмпирически. Так, он писал, что свету требуется определённое время для своего распространения, тоесть скорость света является очень большой, но все же конечной величиной.