- •2.Історичні типи світогляду. Їх співвіснування та взаємодія в сучасному світі.
- •3. Соціокультурні умови винекнення та розвитку філософії. Соціальні умови формування філософії
- •Духовні джерела філософії
- •7.Антична філософія
- •8. Зародження філософії в Стародавній Греції.
- •11 Філософія Сократа
- •12 Філософія Платона
- •13 Вчення платона про державу
- •14 Філософські погляди арістотеля. Вчення про матерію і форму.
- •15. Соціально-політичні погляди Арістотеля
- •16. Логіка Арістотеля
- •17. Особливості середньовіччя Аполегетика.
- •19. Схоластика. Фіософія Томи Аквінського
- •Докази існування Бога
- •20 Філософська основа гуманізму
- •21. Натурфілософія Ренесансу
- •22. Філософія Нового часу та її головні риси в контексті наукової революції XVII ст
- •24. Вчення про примари Бекона
- •25. Раціоналістичний метод у філософії р.Декарта.
- •26. Особливості сучасної філософії Заходу 19-20 ст.
- •27. Основні поняття філософії ф.Ніцше
- •31 Філософське мислення доби Київської Русі
- •32. Філософія г.Сковороди
- •33. Філософія в Києво-Могилянській академії
- •37. Уявлення про буття в історії філософії.
- •39. Поняття матерії. Місце матеріалізму в історії філософії.
- •43. Проблема пізнання в історико-філософському контексті
- •44. . Основні форми чуттєвого та раціонального пізнання
- •45. Інтуїція: особливості та умови формування
- •47. Структура та основні форми наукового пізнання
- •48 Поняття суспільство
- •50. Рушійні сили розвитку суспільства
- •52. Коеволюція в контексті взаємодії суспільства і природи
- •53. “Географічне середовище” та „географічний детермінізм” Поняття «географічне середовище»
- •54. Філософський зміст екологічної проблеми
- •56 Проблема походження людини
- •58. Єдність природного та соціального в людині
- •59. Індивід, індивідуальність, особа, особистість
58. Єдність природного та соціального в людині
За сучасними науковими поглядами, людина — це високоорганізована істота, яка має природну основу, але набуває і реалізує свою сутність тільки в суспільстві. Людина здійснює активну, цілеспрямовану, осмислену трудову, предметно-практичну діяльність, застосовуючи при цьому створювані нею ж знаряддя праці, техніку. Вона має свідомість і самосвідомість, мову, розум, волю, певною (історично зростаючою) мірою свободу, яка проявляється в здатності вибору й самовизначенні. Сучасна наука при визначенні природи, сутності людини вимагає виходити з наступних посилок: по-перше, визнати, що стійка природа людини як даність існує, по-друге, вона характеризується як мінливістю, так і сталістю, по-третє, вона проявляє себе через поведінку, дії людини в соціокультурних феноменах, створених людиною, по-четверте, вона виявляється у певних стійких, типових характеристиках, по-п'яте, вона являє собою єдність біологічного і соціального, фізіологічного і духовного. Розвиток зазначених ідей в даний час здійснюється за допомогою подолання двох основних крайнощів у трактуванні сутності людини: перша полягає в тому, що сутність людини бачиться в індивідуальності, неповторності, специфічності кожної конкретної людини, друга - в тому, що людина розуміється або як частина природи, або як частина суспільства, чи як і частина природи, й частина суспільства (у першому випадку сутнісне в людині витягується з внутрішньої її природи, у другому - з зовнішнього, навколишнього її світу). Зараз виникає системна теорія людини, яка синтезує всі переваги попередніх теорій і розвиває їх далі. У ній людина розуміється як складноорганізована істота, в якій є всі провідні якості. Вона вважає, що основними, сутнісними якостями людини є: - природність (вона показує зв'язок людини з навколишнім світом, наявність у нього цілісної системи біологічних якостей, зближують його з будь-яким живою істотою); - соціальність (вона означає зв'язок людини з навколишнім суспільним середовищем, наявність у нього цілісної системи соціальних якостей, що відрізняють його від будь-якого іншого живої істоти), - духовність (вона означає зв'язок людини з духовною культурою суспільства, наявність у нього цілісної системи духовних якостей, що додають йому неповторності, індивідуальність, унікальність). Всі ці якості дозволяють характеризувати людину як істоту: - високорозвинуту (вона є вищою стадією розвитку живих організмів (матерії) на землі); - діяльну (вона здійснює доцільну життєдіяльність по перетворенню навколишнього світу); - громадську (вона формує відносини з іншими людьми, будучи їх продуктом); - свідому (вона володіє мисленням, понятійною промовою, самосвідомістю); - колективну (вона може з'явиться тільки в колективі і реалізує зв'язок через нього); - складноорганізовану (вона є складною самоорганізованою і самоврядною системою різних якостей, здібностей і потреб, обумовлених як природою, так і соціальним середовищем); - духовну (вона має здатність цілеспрямовано усвідомлювати сутність світу, своє місце і роль в цьому світі, здатна до самопізнання і самореалізації). Сьогодні людина розуміється як тотальна цілісність, в якій біологічне і соціальне, тілесне і духовне, типове й неповторне, взаємопов'язані і взаємообумовлені.