Тема 11. Культура та побут східних слов'ян y Vl-Vllcm.

1. Історичні джерела про матеріальну та духовну культуру східних слов'ян.

2. Релігійні уявлення та міфологія східних слов'ян.

3. Мистецтво дохристиянської Русі.

Ключові терміни та поняття:-етнічна культура, східні слов'яни, етногенез, політеїзм, язичництво, Збруцький ідол, фібула.

Методичні вказівки

1. Приступаючи до вивчення теми, насамперед, зупиніться на проблемі українського етногенезу та основних його теоріях — автохтонній і міграційній. Далі відмітьте, що формування етнічної культури нерозривно пов'язане з формуванням самого народу. Культура ж , і як необхідний компонент, і як одна з властивих етносу особливостей, забезпечує його повноцінне функціонування.

До історичних джерел, які дають нам відомості про матеріальну і духовну культуру східних слов'ян можна віднести наступні: писемні, лінгвістичні, антропологічні, археологічні. Так, найраніші писемні відомості про слов'ян належать до перших століть нової ери. Вони згадуються римськими авторами Плінієм Старшим, Тацітом і Птолемеем під збірним іменем венедів. За Плінієм Старшим і Тацітом, венеди в перших століттях нової ери були самостійною етнічною групою на терені Європи поруч з такими етнічними спільнотами, як германці, фракійці, сармати, балти, угро-фіни. Більше того, базуючись на відомостях Таціта, який характеризує венедів як досить велику етнічну групу, можна вважати, що зайнята ними територія в перших століттях нової ери знаходилась десь між землями, зайнятими германцями, які були їх північно-західними і західними сусідами, балтів на півночі та фінів на північному сході, сарматів на південному сході та фракійців на півдні. У басейні Вісли поселяє венедів олександрійський географ Птоломей. Описуючи Сарматію в своїй праці „Географія", він серед інших народів називає венедів, які живуть над Венедською затокою.

Повніші відомості про слов'ян дають писемні, переважно візантійські, джерела VI і наступних століть, що обумовлюється збільшенням активності слов'ян на кордонах з Візантійською імперією. Готський історик Йордан у своїй праці „Гетика", написаній в середині VI ст. н. е. і присвяченій германському племені готів, характеризує ряд племен, серед яких називає венетів. „Ці венети ... походять від одного кореня і сьогодні відомі під трьома іменами: венетів, антів, склавинів". Йордан обмежує територію багатолюдного племені венедів північними схилами Карпат із півдня, а на заході - верхів'ям Вісли. На північ і на схід ця територія простягалася на далекі відстані, але її межі автору були невідомі.

Слід підкреслити, що дані Йордана не суперечать відомостям Плінія Старшого, Таціта і Птоломея. Останні також поміщали венедів у Європейській Сарматії переважно на схід від Вісли.

До свідчень про територію слов'янських венедів слід додати ще одне джерело - так звану Певтінгерову карту, що датується кінцем III - початком IV ст. На ній венеди-сармати позначені в двох місцях: у Дакії та в межиріччі Нижнього Дністра та Дунаю. Інтерпретація цього джерела викликала жваву дискусію. Майже в кожній праці, присвяченій давнім слов'янам, воно обов'язково згадується і по-різному тлумачиться.

Важливе місце в дослідженні слов'янського етногенезу належить лінгвістиці, її представники досить багато зробили для реконструкції загальнослов'янської мови, що існувала протягом багатьох століть. Успішно вирішили питання стосовно відношення слов'янської мови до інших індоєвропейських мов, чим довели, що слов'яни є окремою етнічною спільнотою серед індоєвропейських народів,

Антропологічні дослідження в галузі слов'янського етногенезу обмежені майже повною відсутністю джерел протягом цілих століть. Пояснюється це тим, що у V-VIII ст. більша частина лісостепового населення Східної та Центральної Європи спалювало своїх небіжчиків.

Завершуючи розгляд питання обов'язково зупиніться на археологічних джерелах. Саме археологія, що добуває і вивчає матеріальну культуру (житла, поховання, предмети побуту і праці, одяг, прикраси, створені відносно замкнутими групами людей), дозволяє відтворити життєві реалії, які в інших джерелах представлені лише в загальних рисах.

2. Друге питання розпочніть з того, що нині загальноприйнятою є думка про те, що у дохристиянські часи існували принаймні два етапи у розвитку язичництва. Перш ніж слов'яни почали будувати спеціальні святилища, ставлячи там зображення персоніфікованих богів, вони поклонялися різноманітним силам природи. Отже, релігія слов'ян мала в своїй основі культ природи. Так, важлива роль відводилась поклонінню горам, джерелам води, деревам, тваринам, де, на їхню думку, жили душі померлих.

Велику роль у міфологічних уявленнях слов'ян відігравала вода (річки, потічки, озера, джерела). Слов'янські святилища завжди розміщувалися біля води. Обожнюючи воду, людина приписувала їй особливу животворність. Весняні й літні народні свята завжди супроводжувались купанням або обливанням, що вказує на животворну, очищувальну силу води. Інша її властивість - спонукання родючості, запліднення.

Чи не найбільше слов'яни, як і інші народи, обожнювали вогонь, який пов'язувався із сонцем і блискавкою. Писемні джерела повідомляють, що люди здавна поклонялися Сварожичу - богу вогню, неба, сонця.

У загальному культі природи у слов'ян найбільш широко був розповсюджений культ дерев, гаїв, священних тварин. Серед дерев для слов'ян найбільше значення мав дуб. Людей вражали його велич, міцність, тривалість життя. Лк і липа, дуб вважався „чистим" деревом. Яскравим підтвердженням поклоніння слов'ян дубу є археологічні дані. У 1909 та 1975 pp. з Десни та Дніпра було піднято два могутні стовбури дубів із всадженими у них кабанячими іклами. Ці знахідки вказують на тісний зв'язок культів священних дерев і звірів у давньослов'янській міфології.

Важливим джерело для вивчення міфології слов'ян є ідоли, які ставилися на святилищах. Вони виготовлялися переважно з дерева. Перун, поставлений Володимиром Великим у Києві, теж був дерев'яним, проте такі ідоли до наших днів не збереглися. До нашого часу дійшли тільки виконані з каменю. Здебільшого вони людиноподібні, в багатьох відносно добре модельовані голова, обличчя, руки і ноги. Найвідомішим з них є так званий Збруцький ідол, виявлений у р. Збруч біля с. Личківці Тернопільської області у 1848 р. Це чотиригранний стовп заввишки 2,67 м, розділений на три нерівні частини (пояси) по вертикалі. Він і є своєрідним зображенням цілого пантеону язичницьких богів. Крім чотирилікої голови, яка вінчає скульптуру, в середньому і нижньому її ярусах містяться зображення ще кількох божеств. Фактично композиція Збруцького ідола дає цілу систему уявлень про язичницьких богів, які порядкували не лише земним світом, а й небесним, а також підземним.

Слід підкреслити, що серед вчених немає єдиної думки щодо верховного божества слов'ян. Крім Перуна літописи згадують також Рода - божество всієї природи, слов'янських богів сонця - Сварога, Дажбога, Хорса. Стрибог був богом вітру, Велес - богом тварин, Симаргл - богом рослин. Поцікавтесь які ще боги входили до пантеону слов'янських богів, за що вони відповідали, коли і ким була проведена реформа язичництва.

3. Починаючи вивчення даного питання, слід чітко усвідомити, що давньослов'янська мистецька спадщина відіграла значну роль у формуванні рис мистецтва Київської Русі. Його пам'ятки - здобутки археологічних досліджень - приводять до висновку: в стародавніх слов'ян мистецтво було важливою потребою побуту, що виявилось в орнаментах посуду, одягу, зброї і навіть знарядь праці.

У зв'язку з цим важливо відзначити, що у східних слов'ян високого рівня досягли різні ремесла. В окремі галузі доволі рано виділилися залізодобувне і залізобетонне ремесла. Деревообробка, прядіння, ткацтво, гончарство, обробка шкіри, кості забезпечували слов'ян житлом, одягом, побутовими виробами. Орнаментальні речі хатнього вжитку східних слов'ян дійшли до нас у великій кількості. Особливо це стосується кераміки. Посуд оздоблювався різноманітними орнаментами у техніці гравіювання, карбування, штампування, рельєфу. Відомі також численні окраси давньослов'янського вбрання. Розкішними і своєрідними за формами були - фібули, різноманітні пряжки та інші оздоби.

Зверніть також увагу на те, що традиції дерев'яного будівництва сформувались у слов'ян ще за багато століть до Київської Русі. І на той час, як у Києві з'явились перші муровані споруди, давньоруські міста являли собою розвинені архітектурні організми. Це дуже важливо для розуміння співвідношення між розвитком дерев'яної та мурованої давньоруської архітектури. Останні дослідження в давньоруських містах, зокрема в Києві, на Подолі, де будівлі, що їх можна віднести до IX ст., відзначаються високою технікою зрубних конструкцій, свідчать про давні будівельні традиції. Ми можемо говорити, що давньослов'янські споруди мали розвинену композицію.

Обов'язково з'ясуйте, чи були в стародавніх слов’ян традиції образотворчого мистецтва. Поряд з тим, що образотворчі мотиви широко застосовувались в декоративно-вжитковому мистецтві, характер життєвого устрою патріархально-родового ладу дає можливість вбачати розвиток образотворчого мистецтва головним чином і язичницькому культі.

Запитання для самоконтролю знань:

1. Назвіть писемні джерела, які дають відомості про матеріальну і духовну культуру східних словян,

2. Яку роль у вивченні культури східних слов’ян відіграють археологічні знахідки?

3. Які боги входили до пантеону слов'янських богів, коли і ким була проведена реформа язичництва?

4. Що таке Збруцький ідол, яку цінність він представляє?

5. Яку роль у формуванні рис мистецтва Київської Русі відіграла давньослов'янська мистецька спадщина?

Тестові контролюючі завдання:

1. Одна із теорій етногенезу, яка стверджує, що слов'яни були незмінними жителями цієї самої території з часів неоліту.

а) міграційна; б) автохтонна.

2. Утворі якого античного автора зроблений перший опис України? а) Полібія „Історія"; б) Геродота „Скіфія"; в) Гомера „Одіссея".

3. Яка вітчизняна писемна пам'ятка подає широкі відомості про язичницький період українського етносу?

а) „Слово о полку Ігоревім"; б) „Велесова книга"; в) „Повість минулих літ .

4. Хто відкрив Трипільську культуру?

а) Вікентій Хвойка; б) Шліман; в) Картер; г) Шампольон.

5. Як називає річку Дніпро в своїй „Історії" Геродот?

а) Гіпаніс; б) Істр; в) Борисфен; г) Пантікап.

6. Бог сонця у східних слов'ян.

а) Перун; б) Дажбог; в) Сварог; г) Велес.