Тема 20. Культурний розвиток Західної Європи в XIX ст.

1. Науково-технічний прогрес і формування нових світоглядних орієнтирів.

2. Основні художні течії XIX століття: класицизм, романтизм, реалізм.

3. Особливості розвитку європейської культури в кінці XIX століття: від натуралізму до символізму.

Ключові терміни та поняття: науково-технічний прогрес, класицизм, романтизм, реалізм, критичний реалізм, ампір, натуралізм, імпресіонізм, декаданс, символізм, примітивізм, модернізм.

Методичні вказівки

1. Приступаючи до вивчення теми, насамперед, відмітьте, що в історію світової культури XIX ст. увійшло як доба науково-технічного прогресу а також піднесення й розквіту літератури, образотворчого мистецтва, музики.

Аналізуючи розвиток культури за цей період, передусім варто зазначити, Що на нього вплинули значні світогляд та соціальні зміни. Поглиблювалась наукова революція, набирала оберти капіталізація суспільства, посилювались демократичні процеси в політичному житті. Висхідний розвиток більшості європейських країн сприяв поширенню прогресивних ідей. Історія людства бачилась як цілісний висхідний процес, на вершині якого знаходились цивілізовані країни Заходу. Пріоритет західної, європейської культури не підлягав сумніву. Філософи та історики першої половини XIX ст. прагнули з'ясувати закономірності різних періодів світової історії, намагалися перекинути місток між минулим, сучасним і майбутнім, використати так звані об'єктивні закони історії для розбудови нового „досконало" суспільства.

Далі підкресліть, що протягом XIX ст. високо розвинулася взаємодія науки і техніки з виробництвом. Розвиток промисловості і сільського господарства підштовхував науку до вивчення нових проблем, а в свою чергу на основі наукових відкриттів створювалися нові засоби виробництва. З особливою силою такий взаємовплив виявився в ході промислового перевороту. Його початковим моментом прийнято вважати винахід і широке застосування робочих машин у текстильному виробництві, що практично співпало за часом зі створенням англійським інженером Джеймсом Уаттом універсальної парової машини. Справжній переворот у промисловості настав і тоді, коли виник паровий молот і точні універсальні металорізальні верстати, тобто коли машини почали виробляти машини, виникло машинне виробництво.

Подальше вивчення теми пов'яжіть з такими технічними винаходами:

• застосування парових машин на транспорті (Р.Фултон, Дж. Стефенсон);

• виникнення автомобільного транспорту (Г.Даймлер, К.Бенц);

• винахід літальних апаратів (дирижаблі, аероплани) (брати Райт);

• підводне плавання;

• винаходи у сфері засобів зв'язку та інформації (телефон, телеграф, друкарські й набірні машини, газета як засіб масової інформації). Зверніть увагу, що збільшення можливостей і прискорення обміну різного роду інформацією, нарівні з розвитком промислового виробництва і створенням матеріального фундаменту прикладних наук, сприятливо позначилося на формуванні єдиної світової науки з експериментальною базою і теоретичними узагальненнями. У XIX ст. вперше виникла особлива система обміну інформацією і взаємодії вчених різних країн. Крім державних національних академій створюються численні незалежні наукові товариства й установи, здійснюються міжнародні наукові проекти

Обов'язково дізнайтесь який внесок у світову науку зробили такі вчені як Ю.Майєр, Дж.Джоуль, М.Фарадей, Д.Максвел, Г.Герц, Д.І. Менделєєв, Ч.Дарвін, Гегель, Конт, Спенсер, Маркс і Енгельс, Л.Пастер, В. Рентген, А.Ейнштейн, І.П.Павлов та ін.

2. Для:початку відмітьте, що розвиток культури в Європі XIX ст. був пов'язаний із протиборством та послідовною зміною трьох художніх напрямів: класицизму, романтизму, реалізму. Щодо класицизму, то слід зауважити, що на рубежі XVIII та XIX ст. в європейській культурі складається новий тип класицизму, який відрізнявся за своїм змістом та ідейною спрямованістю від класицизму XVII ст. В творчості класицистів кінця XVIII початку XIX ст. переважали сюжети, в яких втілювалась ідея про необхідність підкорення приватних індивідуальних інтересів окремих осіб інтересам держави, суспільства, політичного або релігійного руху. Найвизначнішим художнім досягненням нового класицизму була творчість видатних німецьких поетів Йогана Вольфганга Тете („Римські елегії", „Егмонт") та Фрідріха Шиллера („Розбійники", „Заколот Фіаско", „Підступність та кохання"). Підкресліть, що в цих творах відчувається орієнтація на високі ідеали античності, які сприяли формуванню гармонійної, вільної, гуманної особистості. Проте піднесення класицизму було короткочасним.

Майже водночас з новим класицизмом виник, розвинувся й рішуче відтіснив його інший напрям - романтизм. Як система ідейно-художніх принципів, що протистояли класицизму, він домінував у культурному житті Європи в першій третині XIX ст. Ознаки романтизму:

• переважання суб'єктивного начала: акцент не на зображенні, а на вираженні почуттів, мрій, настроїв;

• заглибленість у внутрішній світ особистості;

• людина - найвища цінність, їй властива „внутрішня безкінечність", здатність до творення нових світів й одухотворення дійсності;

• світ - не статична довершена система, а живе й рухливе ціле;

• людина і світ сповнені нерозгаданих таємниць (звідси - стихія таємничого, містики, ірраціонального);

• утвердження високих ідеалів (свободи, кохання, гармонії зі світом та ін.);

• характерні художні прийоми романтизму: символіка, контраст, гротеск, іронія, алегорія та ін.);

• глибокий інтерес до проблеми національного духу та національної культури, а також до своєрідності різних історичних епох.

Прослідкуйте як у творчості окремих письменників та художників втілені вищеназвані ознаки. Так, настрої безнадії, „світової скорботи" притаманні героям французьких письменників Франсуа Шатобріана, Альфреда Віктора Віньї, Альфонса Ламартіна, ліричній поезії Генріха Гейне та ін. Тема злого та страшного світу з його сліпою владою матеріальних цінностей, ірраціональністю людської долі, одноманітністю повсякденного життя пройшла крізь всю історію романтичної літератури XIX ст., знайшовши найбільш яскраве, втілення в творах видатного англійського поета Джорджа Байрона, німецького письменника, композитора, художника Ернста Теодора Амадея Гофмана, американського письменника Едгара Аллана По, а також російського поета Михайла Лєрмонтова. Разом з тим романтикам було властиве почуття необхідності радикального оновлення світу, усвідомлення причетності людини до потаємного багатства та безмежних можливостей І світового буття.

Зображаючи повсякденне життя сучасного „цивілізованого" суспільства як безколірне та прозаїчне, романтики прагнули до усього незвичайного, їх приваблювала фантастика, минулі історичні епохи, народні легенди, екзотичний побут та звичаї далеких країн. Романтики відкривали читачеві глибину та красу духовного світу людини, безмежність проявів людської індивідуальності. Прагнення до сильних та яскравих почуттів, до потаємних рухів душі, потяг до інтуїтивного та підсвідомого - суттєві риси романтичного світогляду.

Принципи історизму та народності мистецтва романтики цілісно реалізували у створеному ними жанрі історичного роману. Твори американського письменника Джеймса Фенімора Купера, англійця Вальтера Скотта, француза Віктора Гюго становлять неперевершений здобуток світової літератури. Об'єктом уваги західноєвропейських романтиків були й історія та фольклор України. Зокрема, величний і водночас глибоко трагічний образ гетьмана Мазепи знаходимо в однойменних поемах Д.Байрона та В.Гюго.

У галузі естетики романтизм протиставив класичному „наслідуванню природи" творчу активність митця, його право на перетворення навколишнього світу: художник створює свій особливий світ, більш прекрасний та правдивий, а тому більш реальний, ніж емпірична дійсність. Романтики вважали, що саме мистецтво становить потаємне єство, глибинній зміст та найвищу цінність світу. Вони пристрасно захищали право митця на творчу свободу, безмежну фантазію, відкидаючи нормативність в естетиці, регламентацію в мистецтві. Романтизм щодо цього багато в чому нагадує культуру бароко, яка теж виникла на ґрунті творчого переосмислення естетичних принципів іншої культури - ренесансу. Зокрема, в творчості одного із засновників французького художнього романтизму XIX ст. Ежена Делакруа відчувається близька спорідненість барочному стилю Рубенса.

Вагомим внеском у скарбницю світової художньої культури було й активне звернення романтиків до народної творчості, використання сюжетів, образів, мови, притаманних народним пісням, баладам, епосу. Саме за рахунок фольклору відбувалося збагачення національних літературних мов, посилювалась морально-виховна функція літератури. Зокрема, народна мораль та фольклорні сюжети становлять духовні засади безсмертних казок датського письменника Ганса Крістіана Андерсена, в яких романтика поєднується реалізмом, а лірика - з тонким гумором та іронією. Народна творчість була джерелом тем і образів для композиторів-романтиків: Франца Шуберта, Роберта Шумана, Фридерика Шопена.

Третім художнім напрямком XIX ст. був реалізм. Зверніть увагу, що хоча історія реалізму як художнього методу розпочинається ще в добу Відродження, однак відсутність чіткої естетичної програми довго не давала йому змоги оформитися в окремий напрям культурного життя, і лише в другій половині XIX ст. він поступово завойовує міцні позиції в літературі, образотворчому мистецтві, театрі, в музиці тощо. Сам термін „реалізм" входить у науковий обіг з 60-х років XIX ст., причому довгий час він розумівся виключно як відображення наявної дійсності і не відрізнявся від натуралізму. Лише поступово починає складатися погляд на реалізм (від лат. realis - речовинний, дійсний) як на такий напрям художньої культури, що являє собою об'єктивне відображення дійсності, пов'язане з соціально-історичним підходом до зображення людських характерів та умов життя. Реалізм виконував передусім критичну функцію відносно існуючих суспільних порядків. Приблизно з 40-х років XIX ст. в європейській літературі оформлюється напрям критичного реалізму. Провідним літературним жанром якого стає роман, що дає можливість відтворити широку панораму суспільного життя, дослідити психологію героїв у різних життєвих ситуаціях. Для багатьох реалістів критичне ставлення до дійсності було засобом поширення революційних ідеалів соціального та національного звільнення.

Поцікавтесь творами письменників-реалістів: Оноре де Бальзак („Людська комедія"); Л.Толстой („Війна і мир"); Стендаль („Червоне та чорне"); Ф.Достоєвський („Злочин і кара", „Брати Карамазови"); Ч.Діккенс („Давід Копперфілд", „Тяжкі часи") та ін. Реалізм у живописі проявився у творчості І.Сурікова („Бояриня Морозова"); В.Перова („Тройка"); І.Рєпіна („Не чекали") та ін. Культурні здобутки реалізму знаходять своє втілення і в тенденціях розвитку музики, особливо це помітно на прикладі діяльності П.Чайковського. Архітектурний стиль XIX ст. дещо відрізнявся від стилю попередніх десятиліть, а тому отримав назву ампір (від франц. слова „імперія"), адже зародився саме у Франції під час імператорства Наполеона.

3. Дане питання розпочніть з того, що натуралізм склався в останній третині XIX ст. як логічне продовження розвитку реалізму. Він прагнув до об'єктивного, точного і безпосереднього зображення реальності, людського характеру. Особлива увага зверталась на навколишнє* середовище, яке в більшості випадків розумілося як безпосереднє побутове оточення людини.

Зауважте, що натуралізм зародився і програмне оформився передусім у Франції. Велику роль у його формуванні відіграли досягнення природничих наук, зокрема фізіології. У філософсько-естетичному відношенні натуралізм грунтувався на позитивізмі О.Конта. Сама ж теорія натуралізму була розроблена видатним французьким письменником Емілем Золя в працях „Експериментальний роман", „Романісти-натуралісти" та ін. В середині 70-х років навколо Е.Золя склалася ціла натуралістична школа, яка проіснувала до кінця 80-х років.

Підкресліть, що натуралісти ставили перед собою завдання вивчати людину і суспільство так, як природознавець вивчає природу. Предметом спостереження проголошувалась „вся людина", про яку вони мали намір розповісти „всю правду". Художній твір розглядався як „людський документ", а основним естетичним критерієм вважалася повнота здійсненого в творі пізнавального акту.

Варто відмітити, що Е.Золя та його послідовники зробили значний внесок у втілення й художнє висвітлення теми життя соціальних низів, людей „дна", збіднілого люмпен-пролетаріату й робітничого класу. Вони першими звернулися до заборонених лицемірною мораллю сторін суспільної дійсності та розпочали художнє осмислення глибин підсвідомого в людській психіці, що пізніше опинилося в центрі уваги культури XX ст.

Найяскравішими представниками натуралізму були французи Е.Золя, брати Едмон і Жюль Ґонкури, німецький драматург Г.Гауптман, росіяни П.Боборикін, О.Амфітеатров, В.Крестовський.

Далі зупиніться на з'ясуванні такої культурної течії як імпресіонізм, прослідкуйте як вона виявила себе у живописі (Е.Мане, К.Моне, О.Ренуар, Е.Дега, К.Піссаро та ін.), літературі (А.Рембо, брати Ґонкури, А.Чехов, М.Коцюбинський та ін.), музиці (К.Дебюссі, М.Равель, ранній І.Стравінський). Обов'язково дізнайтесь про напрям, який дістав назву декаданс. Підкресліть, що декадентство виявило себе не лише в літературі, воно, широко представлене в живописі, скульптурі, музиці. Ще один напрям - символізм розгляньте на прикладі творчості Поля Ґогена. На завершення виясніть для означення яких мистецьких напрямків вживається поняття модернізм.

Запитання для самоконтролю знань:

1. Обґрунтуйте поняття „промисловий переворот".

2. Які наукові й технічні винаходи XIX ст. вам відомі?

3. Коли виник романтизм? У який період він розвивався?

4. Що взяли романтики від літератури Просвітництва і в чому вони пішли далі?

5. Які вічні питання хвилювали письменників-романтиків?

6. Назвіть представників західноєвропейського і українського імпресіонізму.

7. Що таке декаданс?

Тестові контролюючі завдання:

1. Виберіть з нижче наведених тверджень ознаки романтизму:

а)переважання суб'єктивного начала: акцент не на зображенні, а на вираженні .почуттів, мрій, настроїв;

б) ставили перед собою завдання вивчати людину і суспільство так, як природознавець вивчає природу;

в) утвердження високих ідеалів (свободи, кохання, гармонії зі світом та ін.);

г) характерні художні прийоми: символіка, контраст, гротеск, іронія, алегорія та ін.);

д) глибокий інтерес до проблеми національного духу та національної культури, а також до своєрідності різних історичних епох.

2. Твори „Розбійники", „Заколот Фіаско", „Підступність та кохання" належать німецькому поету

а) Шиллеру; б) Ґете; в) Байрону; г) Корнелю.

3. Термін, що характеризує тенденції в європейській літературі та мистецтві наприкінці XIX ст., які засвідчували переконаність у занепаді європейської культури; протест митця проти урбаністично-індустріальної цивілізації.

а) декаданс; б) пасьянс; в) альянс.