73. Роль та місце Росії у світовому співтоваристві.

Російська Федерація є найбільшою за територією державою світу, за кільк. нас. посідає 6 місце. Вона володіє найбільшими сумарними запасами природних ресурсів, особливо паливно-енергетичних. На території Росії є наявність майже всіх корисних копалин, значний виробничий потенціал всіх галузей важкої та легкої промисловості, наявність значного наук-техн потенціалу. Частка Р. у св прогнозних запасах нафти – 13-15%, природного газу – 42, вугілля-43. Р. замикає першу вісімку розвинутих країн світу за обсягом ВВП. Вона залишається провідною космічною державою, її ракетно-космічний комплекс визначається високим технологічним рівнем. Важливим чинником економічного потенціалу Р. є її людський потенціал. Вона володіє потужним військово-промисловим комплексом, котрий спів ставний з ВПК США.

Р. експотує понад 40% нафти, що видобувається в країні, 30% природного газу, 30% нафтопродуктів, 35% мінеральних добрив, 25% круглого лісу. Вона також експортує значну кількість руд чорних і кольорових металів. Вона здавна відома як постачальник на світові ринки і рибо продуктів, особливо ікри та інших делікатесів. Росія в цілому забезпечує себе основною с.г. продукцією. Вона є серед найбільших в світі виробників зерна пшениці, жита, проса, цукрового буряку, картоплі. За вивезенням деревини вона посідає 3 місце у світі. Також вона має величезні запаси водних ресурсів. За гідроенергетичним потенціалом вона посідає 2 місце у світі. Озеро Байкал зосереджує найбільший обсяг прісної води у світі. Та найважливіше на сьогодні значення мають її паливно-енергетичні ресурси.

Отже, особливостями цієї країни є те , що вона належить до найпотужніших країн світу за природно- ресурсним потенціалом, а також вона є практично лідером серед країн-членів СНД.

Питома вага Росії у світовому експорті – 1,3%, імпорті – 1,2%, зовнішня торгівля у ВВП-25%. На сьогоднішній день переважними торгівельними партнерами Росії є країни ОЕСР – більше 1/3 усього російського товарообігу. Структура Російського експорту: енергоресурси-54%, металопродукція-16%, машинобудування-8%, хімія-4%, лісова та целолозно-пеперова-3%, решта-16%. Рос імпорт: машини і обладнання-33%, продовольство та сировина-16%, імпорт промислової сировини і труб-8%, імпорт непродовольчих товарів-6%, інші-40%. Обсяги зовнішньоторгівельного обороту Росії – 150-160 млрд дол.

74. Економічні реформи в Росії у період переходу до ринкових відносин.

Необхідність у реформуванні радянської економіки тісним чином була пов’язана із нагальними потребами у суттєвих структурних змінах господарства Російської Федерації. Першим системним проектом була програма «500 днів» (1990 р.), авторами якої стали відомі російські економісти С. Шаталін та Г. Явлін­ський, вони ж сформулювали її головну мету — економічну свободу громадян і створення на цій основі ефективної господарської системи. Вперше було проголошено ряд фундаментальних принципів докорінного реформуванян: відкритість економіки, відмова від прямої участі держави у господарській діяльності, конкуренція виробників, вільне ціноутворення, формування ринків робочої сили і фінансів, забезпечення соціального захисту населення. Програма Шаталіна—Явлінського все ж таки являла собою досить ефемерну надію за 1,5 роки перейти до ринкової економіки, адже соціальний захист населення мало корелювався з високими темпами інфляції в країні, що слідували за фінансуванням ряду гуманітарних заходів, а необхідність у контролі за цінами формувала дефіцит товарів та послуг, зниження їх якості та виникнення наймасштабнішого за всю історію країни «тіньового ринку», питома вага в якому нерідко перевищувала позначку в 50 %.

Уже у квітні 1992 р. названа вище програма викликала значну критику з боку опонентів, адже планового і швидкого переходу до ринку не відбулося, а соціальна захищеність виявилася химерою. Наступними заходами став відхід від реформування і поява нової моделі підвищення ролі держави в економіці у перехідний період. Ця програма була запропонована Р. Хасбулатовим та об’єднанням «Громадянський союз». Основними напрямами її реалізації стали:

• введення державного регулювання заробітної плати та цін;

• дотування аграрного сектору економіки;

• збільшення централізованого фінансування діяльності соціального комплексу;

• індексація збережень населення;

• відмова від прискореної приватизації.

Такі заходи хоча й мали на меті стабілізувати російську економіку, проте фактично означали поновлення планової економіки, що знову ж таки вело до скочування на позиції кінця 1980-х рр.

У червні 1992 р. відомим російським економістом Є. Гайдаром був запропонований новий варіант трансформаційної програми відомий під назвою «Меморандум про економічну політику Російської Федерації», що був розроблений разом із західними економістами, які були експертами МВФ і сповідували монетаристські погляди. Головними пунктами гайдарівської програми стали:

• дерегулювання економіки, зняття адміністративного контролю за цінами та господарськими зв’язками (включаючи експорт­но-імпортні операції); розвиток торгівлі замість командного розподілу товарів та послуг;

• фінансова стабілізація країни, зміцнення рубля;

• приватизація, розвиток підприємництва, створення ринкового господарства та передумов для економічного зростання;

• активна соціальна політика;

• структурна перебудова економіки, її демілітаризація, підвищення конкурентоспроможності, інтеграція Росії до світового господарства;

• зниження витрат, стабілізація цін.