68. Тенденції соціально-економічного розвитку країн Близького та Середнього Сходу у XXI ст.

Близький і Середній Схід - регіон на заході Азії, до якого входять 16 держав із загальною площею в 6,8 млн км2 та населенням у 206 млн чоловік. Роль країн цього регіону в світовому господарстві визначається насамперед наявністю великих розвіданих запасів нафти (60% від світових) та природного газу (30%), їхньою часткою у видобутку цих вуглеводнів (відповідно 40% і 10%), а також значними золото-валютними запасами (понад 5% від світових).

Таким чином можна констатувати той факт, що впродовж багатьох десятиліть регіон Близького Сходу продовжує бути головною точкою зіткнення інтересів провідних країн світу та конструктивно впливати на розвиток та формування всього міжнародного життя. Це носить як і позитивний характер - не спостерігається відчуження та абстрагування від провідних тенденцій у світовій політиці, так і негативний – Близький Схід на сьогодні являється головним дестабілізатором в системі безпеки всього світу. Відкриття великих запасів нафти та газу в районі Перської затоки та висунення ідеї того, що в південних районах Іраку знаходяться ще невідомі величезні запаси нафти, виникнення різних проектів та стратегій по освоєнню паливно-енергетичних ресурсів і створенню маршрутів для їх доставки на світовий ринок, а також транспортних коридорів, що дозволяють з'єднати Європу з Близькосхідним регіоном, а вже далі з Азією, - все це привело до грандіозного підвищення стратегічного інтересу провідних держав до даного регіону на початку XXI ст. Набули ще більшого геостратегічного значення країни, що мають безпосередній вихід до Червоного моря, Перської затоки, Аденської затоки та Аравійського моря, так як Саудівська Аравія, Йемен, Оман, ОАЕ, Катар, Бахрейн, Іран та Кувейт. Саме ці країни завдяки своєму географічному положенню і політичному розвитку створюють істотний вплив на прокладку маршрутів нафто- і газопроводів, інших транспортних ліній в регіоні. Близький та середній Схід, або Ширший Близький Схід, перетворився сьогодні на один з ключових центрів формування нового геостратегічного балансу світу. Основою цього є, по-перше, подальше підвищення на довгострокову перспективу ролі зазначеного регіону у розвитку глобальної енергетичної системи. У Близькосхідному регіоні зосереджено 63% розвіданих світових запасів нафти та 37% запасів газу. За розрахунками центру стратегічних та міжнародних досліджень (Вашингтон, США) та Вашингтонського інституту близькосхідної політики, Близький та Середній Схід відіграватиме домінуючу роль на світовому ринку протягом щонайменше двох наступних десятиліть, незважаючи на всі можливі структурні зміни.

69. Ресурсний потенціал країн Близького та Середнього Сходу.

Близький і Середній Схід - регіон на заході Азії, до якого входять 16 держав із загальною площею в 6,8 млн км2 та населенням у 206 млн чоловік. Роль країн цього регіону в світовому господарстві визначається насамперед наявністю великих розвіданих запасів нафти (60% від світових) та природного газу (30%), їхньою часткою у видобутку цих вуглеводнів (відповідно 40% і 10%), а також значними золото-валютними запасами (понад 5% від світових).

Більшість країн Близького та Середнього Сходу високозабезпечені природними ресурсами, тому мають потужну експортну базу і ведуть активну зовнішню торгівлю. Безу­мовно, головне багатство регіону — паливні ресурси. До­стовірні запаси нафти на Близькому та Середньому Сході складають до 60 % від світових, але розподіляються між країнами досить нерівномірно, найбільші вони в Саудівсь­кій Аравії. На країни Близького та Середнього Сходу припадає третина світових запасів природного газу. Тільки у п'яти державах Аравійського півострова достовірні запаси газу 1992 р. складали 17102,4 млрд м³ (Саудівська Аравія — 5212, ОАЕ — 5663, Катар — 458,8 млрд м³).

В арабських країнах Перської затоки найнижчі витра­ти на видобуток і найвища у світі продуктивність праці в нафто- та газовидобувній промисловості, що є наслідком, головним чином, сприятливих природних умов. За підра­хунками фахівців, перший показник у 3,7—4 рази нижчий, ніж у США, а другий — відповідно в 4—6 разів вищий.

Крім палива, країни Близького та Середнього Сходу багаті й на інші корисні копалини. Наприклад, у Йорданії, Сирії, Ірані видобувають фосфати; ОАЕ — мідь; Саудівсь­кій Аравії — золото; Ірані, ОАЕ — сірку; Иємені — сіль; Йорданії — горючі сланці. Однак ці корисні копалини вико­ристовуються переважно для забезпечення внутрішніх по­треб згаданих країн. І тому, крім нафти та газу, близько-, середньосхідні країни експортують на світовий ринок до­сить невеликий перелік сировинних товарів і напівфабри­катів, а також обмежену номенклатуру промислової та сільськогосподарської продукції.

Великі розміри нафтових доходів, що одержували країни-постачальники вуглеводів, істотно підвищили роль Близького та Середнього Сходу у світовому господарстві. Більше десяти років вони активно виступали як власники значних валютно-фінансових ресурсів і як експортери ка­піталу в промислово розвинуті держави та країни, що роз­виваються. Через десятиріччя, внаслідок негатив­них тенденцій у розвитку їхньої зовнішньої торгівлі, ці по­казники знизились. У 1991 р. офіційні інвалютні резерви країн-експортерів нафти складали 5,5 %.