5. Фактори, що впливають на вибір моделі розвитку країни.

Класична, традиційна економічна наука виділяє такі головні фактори виробництва, як земля, праця, капітал. Останнім часом до них додають менеджмент, технології та ін. Наведені чинники є очевидно визначальними, провідними. Вони порівняно легко піддаються кількісному аналізу. Водно¬час суттєвий вплив на економічний розвиток справляють по¬літичні та економічні інституції, форми і типи власності та су¬спільних відносин, релігійні та культурно-ментальні особливості різних націй і народів. Неабияке значення мають рівень суспільного поділу і кооперації праці й виробництва, а також розвинутість від¬повідних економічних форм, у яких реалізуються виробничо-гос¬подарські процеси.

Для аналізу економічних явищ у короткочасному періоді ви¬рішальну роль відіграє перша група чинників. Динаміка еконо¬мічного розвитку в усій її багатоманітності передбачає урахування факторів, що сприяють чи не сприяють їх більш ефективному використанню. Ці фактори (інституції, релігія, культура тощо) створюють загальні передумови, своєрідне середовище для реалі¬зації головних чинників економічного розвитку. Вплив сукупності факторів економічного розвитку на зростання валового націо¬нального продукту країни можна виразити такою формулою:

У = f(Р,R,Т,Х),

де У — валовий національний продукт; f— функція; Р — кіль¬кість населення; R —капітальні ресурси; Т —техніка, технологія; X — суспільні інституції.

Згідно з класичною економічною теорією одним з найголовніших засобів господарського розвитку є земля з усіма її особ¬ливостями (родючість, кліматичні умови, рельєф місцевості, географічне положення тощо). За всіх технічних, технологічних, інституціональних та інших змін, що відбулися в розвитку людських цивілізацій, земля й досі залишається чи не найважливішим і чинником економічної еволюції, про що свідчать доволі гострі дискусії з приводу земельних реформ у транзитивних країнах і зокрема в Україні. Водночас слід відзначити, що земля є, можливо, найбільш консервативним, традиційним фактором економічного розвитку.

Найдинамічніші, революційні зміни в економіці пов'язані з розвитком техніки і технологій, які зрештою значною мірою визначають верхню межу господарських досягнень та багаторазово підвищують продуктивну силу людської праці. Сукупність суспільних інституцій різного рівня в поєднанні з базовими цінностями забезпечує безперервність і стабільність господарської еволюції, а інстшуціональні інновації щодо організації ринку, емісії грошей та ін. за своїм впливом на економічний розвиток порівнянні з технічними та технологічними інноваціями.

Початок 90-х років нинішнього століття ознаменувався пильною увагою до ще одного фактора економічного розвитку — до навколишнього природного середовища, до довкілля. Доведено, що довкілля справляє суперечливий вплив на господарське зростання на всіх його фазах і стадіях. Однак наявність такого впливу безперечна, тому можна доповнити формулу економічного розвитку ще одним чинником — довкіллям (N):

Y = f(Р,R,Т,Х,N).

Таким чином, сукупність факторів економічного розвитку охоплює основоположні природні чинники, що складають його фундамент, та цілий ряд засобів і форм, створених людством у процесі своєї еволюції. Завдяки їхній оптимальній взаємодії країни і цілі регіони домагаються вражаючих результатів в економічному розвитку. І навпаки, розладнаність механізмів, що поєднують природні й набуті фактори господарського розвитку, спричинює серйозні економічні ускладнення і кризові процеси, що періодично спалахують у тих чи інших секторах світової економіки.