54. Структура економіки сша та тенденції її розвитку.

Структура економіки США має досить типовий вигляд для постіндустріальних країн. Проте питома вага сфери послуг у виробленому ВВП (79,8 %) є майже рекордною в усьому світі (винятком є деякі малі країни Європи та острівні держави з рекре­аційним комплексом чи зі значними офшорними зонами). На промислове виробництво, яке на початку ХХ ст. явно домінувало у структурі економіки країни, зараз припадає близько 18 %, а на сільське господарство — не більше 2 % ВВП.

Сучасну модель економіки США не можна ідентифікувати тільки на одному рівні, скажімо віднести її до неоліберальної чи кейнсіанської, насамперед через те, що погляди американських економістів та урядовців на роль держави перебували у постійному русі, так само змінювалася внутрішня та зовнішня політика. Проте в умовах посилення процесів глобалізації світового господарства державне регулювання стає дедалі помітнішим. Так, в Економічній доповіді Конгресу США у 1998 р. було сформульовано щонайменше три ключові елементи подальшої стратегії розвитку країни: скорочення дефіциту бюджету, інвесту­вання у людський капітал, відкриття зарубіжних ринків.

З приходом до влади адміністрації Дж. Буша перелік державних пріоритетів було розширено, а саме: забезпечення сталих тем­пів економічного зростання, низького рівня безробіття та інфляції, зростання реальних доходів населення, бюджетного про­фіциту тощо. Амбітні цілі вимагають більшого ніж раніше втручання держави в економіку країни, яке нерідко трактується як створення оптимальних умов для розвитку національного бізнесу на внутрішньому та зовнішньому рівнях.

На думку російського дослідника економіки США В. Супяна (2002), упродовж наступних 10—15 років державне регулювання стосуватиметься щонайменше шести основних блоків проблем.

1. Подальша стабілізація економічного зростання, Серед бюджетних пріоритетів (які можна віднести до тактичних) слід назвати погашення чи принаймі зниження державного боргу та проведення податкової реформи.

2. Сприяння зростанню продуктивності праці через здійснення інноваційної політики,

3. Всебічний розвиток освіти і підвищення кваліфікації робочої сили, що впливає на економічне зростання, а також на покращання рівня життя американців, починається передусім зі шкільної освіти.

4. Забезпечення соціальної функції держави, яка включає в себе модернізацію діючих програм у галузі пенсійного та медичного страхування, допомогу у разі бідності та підтримку сімейних цінностей.

5. Реалізація позитивного ефекту від глобалізації американської економіки.

З позиції експертів МВФ в умовах сьогодення світ переживає інформаційно-технологічну революцію, яка відрізняється від технологічної революції за масштабами поширення у різних країнах світу та глибиною дії на різні сфери життя. У зв’язку з цим перед урядом стоїть двоєдине завдання: підтримка ефективного рівня конкуренції серед вітчизняних фірм та збільшення відкритості та свободи конкуренції на світовому ринку.

6. Покращання навколишнього середовища, удосконалення економічного регулювання, можливість впливу на клімат у зв’язку з глобальним потеплінням.

Основним напрямом реалізації цього завдання є подальше удосконалення природоохоронного законодавства та проведення комплексних наукових досліджень, пов’язаних з моніторингом навколишнього середовища.

55. Загальна економіко-географічна характеристика Канади.

Канада — друга за площею країна світу (9,8 млн км²) та третя після Росії та Китаю за розмірами суходолу. Вона відноситься до сімки найбільш розвинутих постіндустріальних держав, з сумарним щорічним ВВП, який перевищує 1,3 трлн. дол. Маючи відносно невелику кількість населення — 33,4 млн жителів, Канаді притаманні в цілому високі макроекономічні показники, особливо відносні.

Канада стала самоврядованим домініоном у 1867 р. і при цьому зберегла традиційні економічні та політичні зв’язки з Великобританією. Проте на сучасну економіку цієї країни впливають щонайменше три основні чинники: наявність великих природних ресурсів, сусідство з США, з якими країна має необладнану прикордонну лінію і разом з Мексикою ці три держави утворюють НАФТА, та системою соціальної організації суспільства, яка суттєво відрізняє її від США.

У цілому країна має структуру виробництва тотожну до більшості постіндустріальних країн. Взагалі сучасна Канада нагадує США передусім своєю ринковою економікою, системою виробництва, високими соціальними стандартами, хоча за розвитком сфери послуг, рівнем доходів населення вона поступається цій країні, проте співробітництво зі своїм єдиним сусідом вважає головним пріоритетом, тісна економічна співпраця з яким розпочалася ще у ХІХ ст.

Розподіл ВВП за секторами: с/г – 2%, промисловість – 28,4%, сфера послуг – 69,8%. Розподіл трудових ресурсів за секторами: с/г – 2%, промисловість – 13%, будівництво – 6%, сфера послуг – 76%, інші – 3%.

Загальний експорт країни:при цьому основними його статтями були: автомобілі та комплектуючі, газетний папір, целюлоза, деревина, сира нафта, машини, природний газ, алюміній, телекомунікаційне обладнання, електроенергія, пшениця. Найбільшими партнерами по експорту виступають США — 84 %, Японія — 3 %, Великобританія, Німеччина, Південна Корея, Нідерланди, Китай. Мексика посідає скромні позиції, незважаючи на членство в єдиному інтеграційному угрупованні.

У структурі канадського імпорту в основному переважають більш технологічні продукти — машини та обладнання, хімікати, споживчі товари, електроенергія². Географічна структура імпорту виглядає подібною до експортної: США — 77 %, Японія — 3 %, і далі — Великобританія, Франція, Мексика, Тайвань, Південна Корея. У недавньому минулому країна мала досить великий зовнішній борг — 253 млрд дол. (1996), що дорівнювало 35 % її щорічного ВВП. Проте, починаючи з кінця 1990-х рр. за аналогією зі США почала його активно зменшувати. Водночас Канада виступає потужним донором підтримки розвитку в інших країнах, її щорічний внесок у цю справу перевищує 2 млрд дол.