49. Вплив валютно-фінансової кризи 1990-х років на економічне становище нових індустріальних країн.

Бурхливе зростання азіатських НІК спричинило у 1997 р. виникнення кризових явищ у фінансово-кредитній сфері. Вона почалася в Індонезії, потім у Тайвані, Малайзії, Південній Кореї. За перші 7 місяців 1998 р. обсяг промислового виробництва у Таїланді впав на 21%. В Індонезії падіння ВВП за перший квартал 1998 р. становило 8%, національна валюта країни втратила до цього часу 80% своєї вартості стосовно долара, в кінці року інфляція становила 85%. У країні спостерігалося значне зниження доходів.

Механізм, який пояснює причини виникнення кризи, описує така схема: значне зростання економік Південно-Східної Азії супроводжувалося ще значнішим збільшенням позик. Обсяг незабезпечених кредитів виявився настільки значним, що став небезпечним для фінансового стану багатьох навіть потужних банків і економік загалом. Уряд оголосив про девальвацію національних валют. Це спричинило відплив коштів з фінансових ринків. Закордонні інвестори почали активно продавати місцеві цінні папери, що ще більше погіршило стан цих держав. Основні висновки, які винесли економісти з цієї кризи:

1. Значну небезпеку представляє так званий «капіталізм для своїх», для обмеженого кола компаній і банків.. загальним правилом економічного життя має бути відкритість фінансових ринків, конкуренція, а не олігополія. Потрібні абсолютно продумані, зрозумілі правила щодо банківської звітності та банківського регулювання, має реально працювати закон про банкрутства банків, необхідна достатня інформованість про стан фінансово-кредитної системи.

2. Фінансовий стан економіки потребує глибокого вивчення та аналізу.

3. Небезпечним є різке збільшення кредитів, що спричиняє зростання імпорту, а це викликає погіршення платіжного балансу країни. Наслідком цього може стати відплив іноземних інвестицій та погіршення загального фінансового стану країни.

4. Центральна влада повинна точно інформувати про реальний стан економіки та ті заходи, які збирається вживати уряд з того чи іншого приводу.

5. Уряд повинен підтримувати власні видатки на можливо мінімальному рівні.

6. За умов глобалізації економіки інвестори дуже уважно спостерігають за ситуацією на ринках, що виникають, і у країнах, куди вони могли б вкласти кошти. Глобалізація економіки тільки тоді забезпечує перевагу вигод над витратами для усіх суб’єктів світового господарства, коли останні на підставі аналізу факторів ризику реформують власні економіки швидше й ліпше, хоча і це не гарантує жодній з країн захисту від економічних потрясінь.

50. Місце та роль нових індустріальних країн у світовому господарстві.

На НІК Південно-Східної Азії (ПСА) припадає 7% населення світу, тут виробляється 12% світового ВВП, здійснюється 17% світового експорту. Ці країни першими стали нарощувати обсяги промислового виробництва обробних галузей. У сільському господарстві проводилися успішні реформи, державні програми були спрямовані на підготовку національних кадрів усіх рівнів кваліфікації.

Базою індустріалізації послужила текстильна та взуттєва промисловості, що виробляли дешеву за вартістю і якістю продукцію, розраховану на покупця. Ця ніша на світовому ринку в той час ніким не була зайнята і НІК зміцнилися в ній, постійно вкладаючи гроші у модернізацію існуючих виробництв і впровадження наукомістких галузей. Головну роль у становленні НІК зіграла держава. Нею здійснювалася політика меркантилізму: економія валютних засобів, протекціонізм, обмеження імпорту і заохочення експорту. Держава шляхом продуманої політики пільгового оподаткування скорочувала розвиток одних виробництв і сприяла розвитку інших. Держава постійно регулювала перерозподіл коштів між пріоритетними і допоміжними галузями.

Незважаючи на високий рівень внутрішнього накопичення, для розвитку новітніх виробництв були потрібні значні інвестиції. Для їх активного залучення використовувалися такі форми, як спільне підприємництво, консультаційні послуги, технічне сприяння, кредити закордонних банків.

У даний час експортоорієнтована модель розвитку, що дала такі високі результати, багато в чому себе вже зжила. При існуючому рості зарплати і рівні кваліфікації товари цих країн стають неконкурентоспроможними на світовому ринку. Обсяги виробництва знижуються, відповідно знижуються прибутки. Тому НІК продовжують модернізацію і перехід на нові технології, наукомістке і нематеріальне виробництво.

Фінансово-економічна криза 1997-98 рр. викинула НІК на декілька років назад. Її основні причини: була викликана незбалансованістю галузевої структури виробництва; інвестиції направлялися в ті галузі, у яких очікувався прибуток; темпи росту економіки були занадто високими і призвели до дисбалансу в зовнішньоекономічних зв’язках.

Міжнародна конкуренто здатність НІК Азії почала знижуватися через появу більш дешевої продукції з Китаю та В’єтнаму. Певну роль у територіальному розростанні кризи відіграв «ефект зараження», що був викликаний схожістю їхніх господарських структур і взаємозалежністю. Загальні збитки від кризи оцінюються у 2 трлн. доларів.