47. Фактори економічного зростання нових індустріальних країн .

Поліпшення економічної ситуації в НІК викликано такими причинами:

Фактори, які посприяли успішному економічному розвитку НІК, починаючи з 60-80-х рр.:

• зовнішні:

1. НІК опинилися в зоні політичних та економічних інтересів США і Японії;

2. населення переконали у перевагах капіталізму;

3. значна частка зовнішніх інвестицій (Тайвань – 24 млрд. дол. США, Південна Корея – 70 млрд. дол. США);

4. структурна перебудова економіки розвинутих країн у той період;

5. поширення транснаціональних корпорацій розвинених країн у НІК.

• внутрішні:

1. відносна політична стабільність;

2. законодавство НІК дозволило використовувати ТНК США і Японії дешеву робочу силу, дешеву сировину, достатньо міцні внутрішні ринки, без перешкод вивозити вироблену продукцію;

3. достатньо вдала економічна стратегія, яка включала: імпортозаміщення, нарощування виробничих потужностей базових галузей, створення підприємств трудомісткої продукції масового споживання (НІК Південно-Східної Азії) та високотехнологічної, капіталомісткої продукції (НІК Латинської Америки), створення власної науково-дослідної бази;

4. розвиток продуктивних сил: великі капіталовкладення в оновлення засобів виробництва, здійсненні за рахунок високої норми внутрішніх заощаджень;

5. інвестування величезних коштів у розвиток початкової та середньої освіти, наукового потенціалу;

6. вдале поєднання ринкового механізму і державного регулювання;

7. пішли шляхом справедливого соціального розподілу, що призвело до посилення мотивації населення і виробників.

48. Структура та загальна характеристика нових індустріальних країн

До НІК належать низка країн Азії і Америки, що характеризуються високими темпами економічного зростання. Ця група почала виокремлюватися з країн, що розвиваються у 60-80 рр. ХХст.. перші, які потрапили в цю групу – 4 країни з Пд-Сх. Азії «країни-дракони» – Гонконг, Пд. Корея, Сінгапур і Тайвань. До цих країн приєдналися ще 4 країни «азійські тигри» – Індонезія, Філіппіни, Малайзія і Таїланд. До цієї групи відносяться також 4 країни Латинської Америки .- Аргентина, Чілі, Бразилія і Мексика.

Критерії зарахування країн до нових індустріальних досить умовні: ВНП на душу населення повинен бути не менше 8000 дол., частка переробної промисловості у ВНП більше 20 %, високі темпи зростання економіки (4-6 % на рік), середній річний рівень інфляції не повинен перевищувати 5 %, питома вага промислової продукції у ВВП більше 30 %, готова продукція в експорті не менше 50 % тощо. Привертають увагу й такі характеристики нових індустріальних країн, як динамічні макроекономічні та внутрішньогалузеві структурні зрушення, зростання професійного рівня робочої сили, інтенсивна участь у МПП, широке використання іноземних інвестицій та ін.

У цілому на НІК припадає 13 % населення світу, 12 % світового ВВП, 17 % світового експорту, 12 % промислового і 15 % світогосподарського виробництва. Їх середній показник ВВП на душу населення складає 17000 долари США, при цьому максимальний — на Тайвані (20900 дол.) і найменший — у Малайзії (3300 дол.). Цей показник у 3 рази вищий, ніжу країнах, що розвиваються, і в 2,5 рази нижчий, ніж у розвинутих.

За темпами середньорічного приросту ВВП НІК Латинської Америки випереджали розвинуті країни й ті, що розвиваються, у 70-ті роки, а НІК ПСА — у 60-90-ті роки. В даний час темпи їхнього зростання сповільнилися, але перевищують темпи зростання світової економіки в 1,2—1,5 раза.

На НІК ПСА припадає 7 % населення світу, тут виробляється 6 % світового ВВП, здійснюється 14 % світового експорту, виготовляється 6 % промислової і 11 % сільськогосподарської продукції світу.

НІК ПСА першими стали успішно нарощувати обсяги промислового виробництва, і в першу чергу, не видобувних (вони бідні за корисними копалинами), а обробних галузей, що створюють наукомістку експортоорієнтовану продукцію. У сільському господарстві проводилися успішні реформи, державні програми були спрямовані на підготовку національних кадрів усіх рівнів кваліфікації.