Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЕКЗАМЕН_З_ЕЗК.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
22.04.2019
Размер:
677.38 Кб
Скачать

43. Соціально-економічна криза в країнах Центральної Азії у 90- ті роки XX ст.

Соціально-економічна криза в країнах Центральної Азії пов’язана із розпадом Радянського Союзу. Через це більшість виробничих міжреспубліканських зв’язків було порушено. Це призвело до банкрутства багатьох підприємств, а як наслідок, і зростання безробіття.

Крім того, формування окремих самостійних систем, які раніше були підсистемами єдиного економічного радянського комплексу, не могло пройти безболісно для кожної окремо взятої країни. Цей комплекс характеризувався значним розвитком важкої промисловості, зокрема воєнного комплексу. Тому після одержання самостійності ці країни зіткнулися з недостатньою розвиненістю легкої промисловості. А недостатність іноземних інвестицій в ці країни призвела до затяжного і неефективного процесу перебудови всієї економіки.

Таким чином, всі ці фактори зумовили соціально-економічну кризу, подолання якої є тривалим і неефективним.

Оскільки всі країни Центральної Азії входили до складу колишнього СРСР, то економічні реформи в цих країнах були пов’язані з переходом від адміністративно-командної до ринкової економіки.

Основні риси економічних реформ в країнах Центральної Азії:

  1. ліквідована кооперація промислових підприємств з підприємствами інших пострадянських республік;

  2. скорочення обсягів виробництва;

  3. обвал цін;

  4. зростання рівня безробіття, пов’язане з руйнацією поділу праці, який існував за часів Радянського Союзу;

  5. відсутність іноземних інвестицій, що пов’язано з невеликою привабливістю регіону для іноземних інвесторів;

  6. скорочення внутрішнього попиту;

  7. на економіці цих країн відбилася світова валютно-фінансова криза;

  8. гальмує економічні реформи затяжний період соціально-економічної кризи.

44. Чинники стабілізації економічного розвитку країн Центральної Азії.

Для всіх країн характерний спад економіки, особ­ливо промисловості.

Регіон має значні запаси корисних копалин. Тут розробляються родовища га­зу, нафти, кам'яного вугілля, руд кольорових металів, особливо мідних та поліметалічних, ртуті, сурми, золота. Вони мають унікальне значення не тільки для регіону, але й для світового господарства.

Основна частина населення концентрується на півдні та в оазисах. Країнам регіону притаманний другий розширений тип відтворення. В ціломy більшість населення регіону - сільське, тільки в Казахстані переважає міське заселення. Ростуть нові промислові центри (Навої, Нурек). У країнах регіону є надлишок робочої сили, що завжди викликало проблеми зайнятості трудових ресурсів, підготовки й перепідготовки кадрів.

Особливості природних умов, значні запаси паливно-енергетичних рудних ре­сурсів, хімічної сировини в сполученні зі значними резервами трудових ресурсів мають вирішальне значення для стабілізації економічного розвитку країн регіону. У регіоні сформовані такі міжгалузеві комп­лексі, як паливно-енергетичний, виробництво конструкційних матеріалів з мета­лургійною спеціалізацією, аграрно-індустріальний, які визначають місце Цент­ральної Азії в територіальному поділі праці.

Легка промисловість базується на власній сировині. Основною є текстильна галузь: бавовняна, шовкова, вовняна. Особливого розвитку набула ланка первин­ної обробки сировини.

Регіон має значні запаси палива та енергії, які вміло використовуються у господарстві. Однією з провідних галузей у регіоні є хімічна промисловість, розвинуті галузі основної та гірничої хімії, що базуються на запасах Кара-Богаз-Голу (йод, бром то­що), виробництво мінеральних добрив. Набули розвитку се­реднє та точне машинобудування, особливо електротехнічна промисловість, що дає змогу задіяти в суспільному виробництві наявний надлишок робочої сили.