33. Китайська модель ринкової економіки.

Головним змістом соціалістичної моделі ринкової економіки Китаю є: внутрішня єдність державної власності та ринкової економіки, ефективне макрорегулювання та макроконтроль з боку держави, базова роль ринкового механізму в розміщенні ресурсів, розподільча система, що визнає першочерговість ефективності і що турбується за справедливість. Ця модель включає слідуючі 8 аспектів.

Перший аспект. Трансформування господарчого механізму підприємств, і утворення системи сучасних підприємств.

Другий аспект. Формування та розвиток ринкової системи включає:

виконання ринком головної ролі в ціноутворенні;

здійснення тісних взаємовигідних економічних товарно-грошових зв’язків між містом та селом;

використання ринку для оптимального функціонування наявних людських і матеріальних ресурсів.

Третій аспект. Перебудова функцій урядових органів, утворення і удосконалення системи макроекономічних регулювань і контролю.

Четвертий аспект. Утворення системи розподілу особистих прибутків та систем державного забезпечення, яке, в свою чергу, повинно зменшити диференціацію суспільства та забезпечити соціальну стабільність.

П’ятий аспект. Стабільність базових виробничих відносин на селі, утворення ефективного сільського господарства, що відповідає соціалістичній моделі ринкової економіки.

Шостий аспект. Поглиблення реформи зовнішньоекономічної діяльності, яка вимагає:

продовження сфери зовнішньої прозорості;

утворенню механізму зовнішньоекономічних зв’язків та зовнішньої торгівлі;

стимулювання процесів взаємозв’язків та взаємодоповнення національної та світової економічної системи.

Сьомий аспект. Реформування науково-технічного прогресу, як головної ланки економічних реформ.

Восьмий аспект. Посилення правового регулювання економічних реформ, яке повинно закласти до кінця цього століття основи правової системи, яка б відповідала соціалістичній ринковій економіці.

Ці аспекти в цілому, на нашу думку, охоплюють головний спектр специфічних особливостей китайських реформ. Їх виконання дозволяє утворити в основному соціалістичну модель ринкової економіки.

34. Загальна характеристика Китаю.

За кількістю населення (1,27 млрд жит.) Китай посідає перше місце у світі, а за площею (9,6 млн км²) одне із перших. За виробництвом ВВП КНР у 1990-ті рр. вийшов на друге після США міс­це, проте суттєво відстає за відносним показником цього індикатора, щорічно виробляючи трохи більше ніж 4000 дол. на душу населення (ПКС) і посідаючи через це 104-е місце у світі за ІЛР (2001 р.). Сучасний товарообіг країни наближається зараз до 600 млрд дол., проте питома вага експорту товарів високих технологій не перевищує 20 %. Щорічно країна залучає у свою економіку 40—50 млрд дол. прямих іноземних інвестицій, які надходять переважно у вільні економічні зони та у вибрані галузі національної економіки. За обсягами зовнішнього боргу (понад 150 млрд дол.) країну можна вважати одним із «рекордсменів» планети, проте питома вага останнього не перевищує 10—15 % ВВП і є майже удвічі меншою за щорічний експорт країни, а відтак не може створювати загрозу національній економіці.

За класифікацією ООН КНР належить до групи держав, що динамічно впроваджує нові технології, проте за індексом технологічних досягнень країна посідає лише 45-е місце у світі (1999 р.). Досить «скромними» є позиції Китаю і щодо показника ділової конкурентоспроможності національної економіки — 47-е місце (2004 р.). Екстенсивний напрям економічного зростання, що був притаманний господарству країни у 1990-ті рр. перестав відігравати вирішальну роль у ХХІ ст. (хоча окремі галузі продов­жують зростати саме таким чином), це призвело до того, що держава почала втрачати темпи зростання конкурентоспроможності. За показником індексу конкуренції, що зростає, (методика WEF). КНР — потужна аграрно-індустріальна країна. Розвиваються традиційні галузі промисловості – текстильна, вугільна, чорна металургія, фосфорно-фаянсове виробництво, також створені нові галузі – нафтопереробна, газова, хімічна, авіаційна, космічна, електронна, машинобудування, приладобудування. Китай займає провідні позиції в світі з видобутку вугілля, цементу, виробництва мінеральних добрив, сталі, електроенергії. Розвинені сучасні види транспорту. Довжина (1996, тис. км) залізниць 72,9, автошляхів 1157. Гол. морські порти: Шанхай, Тяньцзінь з Сіньганом, Далянь, Гуанчжоу з Хуанпу, Чжаньцзян, Ціньхуандао, Ціндао. В країні діють бл. 500 внутрішніх і 60 міжнародних авіаліній.

Виробництво електроенергії - 1007 млрд кВт·ч (1995), головним чином на ТЕС. У 1995 в структурі енергобалансу в Китаї домінувало кам'яне вугілля (73%), за ним слідувала гідроенергія (19%), нафта (6%) і атомна енергія (1%). Згідно з офіційними даними, за 2002 р. споживання енергії в Китаї виросло на 20%. Китай і, в меншій мірі, Індія, згідно з більшістю прогнозів будуть задавати темпи зростання споживання енергії в світі в найближчі півстоліття. Китай випереджає всі країни світу за потенційними запасами гідроенергетичних ресурсів. За даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA), природний газ у 2003 покриває всього 2% потреб Китаю в енергоносіях. Китай до 2010 р. розраховує подвоїти споживання газу. Спостерігається зростаюча залежність країни від імпорту нафти з нестабільних країн близькосхідний регіону: незважаючи на високі ціни на цю сировину, тільки за перше півріччя 2003 обсяги китайського нафтоімпорту виросли на 33%.

РОЛЬ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ В КИТАЇ Іноземні інвестиції в економіку Китаю включають зовнішні позики та прямі інвестиції закордонних бізнесменів. Крупномасштабне залучення іноземного капіталу з метою сприяння господарському будівництву Китаю почалось у 1979 р. та є одним із головних елементів сучасної стратегії банківських установ на іноземному та змішаному капіталі, в значному масштабі залучався іноземний капітал для забудови житлових районів і будівництва відкритих зон. Широке залучення іноземних інвестицій спрямоване на досягнення певної мети: 1) використання найновіших досягнень НТП для подолання відставання від розвинених держав світу, мобілізація допоміжних ресурсів для структурної перебудови економіки; 2) підвищення кваліфікації національних кадрів; 3) збільшення валютних надходжень; 4) розширення каналів отримання інформації про важливі для країни напрями розвитку науки й техніки, а також передового управління виробництвом. Певний інтерес для іноземних інвесторів у Китаї багато в чому визначається дешевизною робочої сили, багатими природними ресурсами, обширним китайським ринком, пільговим оподаткуванням, невисокою ставкою плати за земельні та виробничі площі. Вартість робочої сили в Китаї значно нижча, ніж у сусідньому Гонконзі

GDP - $8.883 trillion

GDP - real growth rate - 10.2%

GDP - per capita (на душу) - $6,800

GDP - composition by sector:

agriculture: 12.5% industry: 47.3% services: 40.3%

Labor force - 791.4 million

Labor force - by occupation:

agriculture: 49% industry: 22% services: 29%

Exports – $752.2 billion Exports - partners: US 21.4%, Hong Kong 16.3%, Japan 11%, South Korea 4.6%, Germany 4.3%

Imports - $631.8 billion Imports – partners: Japan 15.2%, South Korea 11.6%, Taiwan 11.2%, US 7.4%, Germany 4.6%