- •1. Сутність та структура світової економічної системи.
- •2. Передумови та причини формування світового господарства.
- •3.Критерії класифікації країн у системі світового господарства.
- •4. Загальні закономірності та тенденції розвитку світового господарства.
- •5. Фактори, що впливають на вибір моделі розвитку країни.
- •6. Макроекономічні моделі розвитку провідних країн світу.
- •7. Загальна характеристика країн з розвиненою економікою.
- •8. Загальна характеристика країн оеср.
- •9. Роль та значення оеср у системі світового господарства.
- •10. Економічний потенціал та динаміка зростання провідних країн світу.
- •11. Соціально-економічні проблеми розвинених країн та шляхи їх подолання.
- •12. Господарський механізм та його реалізація в провідних країнах.
- •13. Сутність та тенденції розвитку країн Західної Європи у другій половині XX ст.
- •14. Передумови виникнення та основні етапи розвитку європейської економічної інтеграції.
- •15. Загал. Х-ка та структура єс.
- •16. Структурні зміни в економіці єс та їх наслідки.
- •17. Розширення єс та його соціально-економічні наслідки.
- •18. Місце та роль єс у світовому господарстві.
- •19. Сучасний стан та тенденції економ. Розвитку кр. Єс.
- •20. Загальна характеристика країн, що розвиваються.
- •21. Критерії кваліфікації та структура країн, що розвиваються.
- •22. Економічний потенціал країн, що розвиваються.
- •23. Місце країн, що розвиваються, у системі світового господарства.
- •24. Економічні перетворення та перспективи піднесення країн, що розвиваються.
- •25. Загальна характеристика та особливості розвитку країн, що розвиваються.
- •26. Соціально-економічні проблеми країн, що розвиваються та шляхи їх подолання.
- •27. Загальна характеристика Японії.
- •28. Економічний потенціал Японії та динаміка її зростання.
- •29. Особливості економічного розвитку Японії у повоєнний період.
- •30. Економічна модель розвитку Японії.
- •31. Вплив валютно-фінансової кризи на економічне становище Японії.
- •32. Місце та роль Японії у світовій економіці.
- •33. Китайська модель ринкової економіки.
- •34. Загальна характеристика Китаю.
- •35. Економічний потенціал Китаю та його використання.
- •36. Макроекономічна модель розвитку Китаю.
- •37. Джерела піднесення та механізм перетворення економічної системи Китаю.
- •38. Зовнішньоекономічні зв’язки Китаю та їх роль у економічному піднесенні.
- •39. Економічний потенціал країн Центральної Азії та його використання.
- •40. Економіко-географічна характеристика країн Центральної Азії.
- •41. Місце та роль Центральної Азії у світовому господарстві.
- •42. Особливості економічних реформ в країнах Центральної Азії.
- •43. Соціально-економічна криза в країнах Центральної Азії у 90- ті роки XX ст.
- •44. Чинники стабілізації економічного розвитку країн Центральної Азії.
- •45. Економічні ознаки нових індустріальних країн . (нік)
- •46. Економічна модель та особливості розвитку нових індустріальних країн .
- •47. Фактори економічного зростання нових індустріальних країн .
- •48. Структура та загальна характеристика нових індустріальних країн
- •49. Вплив валютно-фінансової кризи 1990-х років на економічне становище нових індустріальних країн.
- •50. Місце та роль нових індустріальних країн у світовому господарстві.
- •51. Тенденції розвитку нових індустріальних країн у ххі ст.
- •52. Роль та місце країн Північної Америки у світовій економіці.
- •53. Особливості економічного розвитку сша у XX ст.
- •54. Структура економіки сша та тенденції її розвитку.
- •56. Сучасна макроекономічна модель розвитку сша.
- •57. Загальна характеристика та ознаки країн з перехідною економікою.
- •58. Сучасний стан та перспективи економічного розвитку Канади.
- •59. Причини та наслідки поглиблення трансатлантичного співробітництва між сша і Західною Європою.
- •61. Ринкова модель управління в країнах з перехідною економікою.
- •62. Трансформаційні процеси в країнах цсє.
- •63. Ефективність економічних моделей розвитку в окремих країнах.
- •64. Економічна криза в країнах Центральної і Східної Європи та шляхи її подолання.
- •65. Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн Центральної і Східної Європи на початку XXI ст.
- •66. Зовнішньоекономічна політика країн Центральної та Східної Європи.
- •67. Структура та особливості розвитку окремих країн Близького та Середнього Сходу.
- •68. Тенденції соціально-економічного розвитку країн Близького та Середнього Сходу у XXI ст.
- •69. Ресурсний потенціал країн Близького та Середнього Сходу.
- •70. Структурні зрушення в економіці країн Близького та Середнього Сходу у 1970-ті – 1990-ті рр.
- •71. Місце країн Близького та Середнього Сходу у світовому господарстві.
- •72. Історико-економічна характеристика Росії.
- •73. Роль та місце Росії у світовому співтоваристві.
- •74. Економічні реформи в Росії у період переходу до ринкових відносин.
- •75. Економічний потенціал Росії та його використання.
- •76. Росія в системі міжнародного поділу праці.
- •77. Соціально-економічні проблеми Росії на межі століть та перспективи їх подолання.
- •78. Вплив валютно-фінансової кризи на економіку Росії.
- •79. Стан та перспективи розвитку економічних відносин України з країнами снд.
- •80. Основні форми економічного співробітництва України з іншими країнами.
- •81. Структура та динаміка зовнішньоекономічних відносин України з країнами єс.
- •82. Місце та роль України в снд.
- •83. Стан та перспективи співробітництва України і сша.
- •84. Перспективи розвитку економічних відносин України з країнами, що розвиваються.
- •1. Сутність та структура світової економічної системи.
30. Економічна модель розвитку Японії.
Для 50-70 рр. харак-на екстенсивна модель розвитку.
Орієнтація Японії на вертикальну інтеграцію країни в системі міжнародного суспільного поділу праці (Японія почала переробляти імпортну сировину, побудувала замкнений комплекс).
Експорт різної продукції у розвинені країни світу.
Скорочення витрат ресурсів.
Підвищення ефективності виробництва (запозичення і освоєння науково технічного досвіду).
Держава визначає основні пріоритети у розвитку промисловості, розвинена система державних замовлень, здійснення контролю за рівнем % ставок.
Наслідки моделі: Японія за 15 років стала абсолютним світовим лідером (приблизно на 15% економіка зросла). Японська економічна модель суттєво відрізняється від будь-якої у Європі чи у Північній Америці передусім за рівнем участі держави у диверсифікованому регулюванні соціальних, економічних та ментальних відносин. Разом з тим, вона не є повторенням кейнсіанської чи неокейнсіанської моделей перш за все тому, що основою підтримки макроекономічних пропорцій економіки є насамперед монетаристські принципи. З одного боку, Японія має один з найвищих у світі показник конкурентоспроможності власної продукції та послуг, з другого — її продуктивність праці суттєво відстає від американської, а у деяких випадках й від західноєвропейської. Контрастність порівнянь можна доповнити також рідкісним інноваційним динамізмом і наявністю малих підприємств, які не можуть являтися зразковими щодо механізації та автоматизації виробничих процесів, проте на відміну від західних товаровиробників мають усі можливості для швидкого переходу на випуск нової продукції. Разом з тим, серед усіх постіндустріальних країн світу Японія виділяється більшою тривалістю робочого дня. Середній японський працівник проводить на службі, за даними В. Ломакіна (1999), 57,7 годин на тиждень, тобто на 10 годин більше ніж американець чи європеєць. Суто японським є принцип пожиттєвого найму, за яким великі фірми можуть гарантувати зайнятість цінним працівникам упродовж усього їхнього трудового стажу. Саме цей принцип було покладено в основу національної виробничої філософії «наша фірма — наш дім», яка сформувала рідкісне ментально позитивне ставлення найманого робітника до місця своєї постійної роботи. Система оплати праці також є багато у чому унікальною, тому що ґрунтується на потрійному стимулюванні отримання доходів (тарифна ставка, премії, надбавка за додаткову працю).
Особливістю економічної моделі Японії є також високий ступінь вертикальної інтеграції корпорації. При цьому в країні виділяються два рівні: західний, побудований відповідно до американської чи європейської моделей, та суто японський, більш відомий під назвою Кейрецу, що являє собою угруповання середніх та малих компаній без участі фінансових установ. Провідним корпораціям, тобто тим, що стоять на вершині піраміди, притаманна виробнича функція з фінансовим управлінням усією групою, тобто відбувається формування холдингу та виробничої кооперації з усіма учасниками (малі, середні, великі підприємства).
Своєрідність формування та функціонування сучасної моделі Японії багато у чому зумовлена, з одного боку, історичною еволюцією її господарства, з другого — потужними трансформаційними реформами, які мали місце у повоєнний період.