- •72 Валютна політика та їх вплив на міжнародну торгівлю
- •71 Валютні курси та їх вплив на міжнародну торгівлю
- •24 Вплив добровільного обмеження експорту на економіку малої країни
- •74 Вплив міжнародних кредитів і міжурядових позик на міжнародну економіку
- •22 Вплив імпортної квоти на економіку малої країни
- •21 Вплив тарифної квоти на економіку малої країни
- •44 Вплив транспортних витрат на міжнародну торгівлю
- •27Економічний аналіз впливу внутрішніх та експортних субсидій на малу країну
- •42 Економічний зміст та класифікація послуг
- •15 Економічні наслідки політики протекціонізму для малої країни.Графічна модель
- •61 Економічні наслідки міграції для країн експортерів та імпортерів робочої сили
- •65 Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості
- •66 Економічні наслідки інтеграції країн
- •68 Етапи становлення світової валютної системи
- •7Історія становлення світового ринку та його сучасні характерні риси
- •17 Класифікація інструментів регулювання міжнародної торгівлі
- •2) За характером інструментів, що використовуються:
- •3) За характером впливу на умови конкуренції:
- •4) Залежно від особливостей застосування заходів регулювання:
- •5) З погляду історичного розвитку форм протекціонізму та еволюції міжнародної торгівлі
- •20Класифікація нетарифних інструментів регулювання міжнародної торгівлі товарами
- •45 Класифікація та характеристика інструментів державного регулювання міжнародної торгівлі товарами
- •50 Методи зрівноваження платіжного балансу
- •9Міжнародний рух товарів,як ознака світового ринку
- •60 Наслідки міжнародної трудової міграції для країн імміграції та еміграції
- •43 Особливості міжнародної торгівлі послугами
- •23 Порівняльний аналіз впливу імпортного мита і квоти на економіку малої країни
- •67 Поняття світової валютної системи та її основні елементи
- •6 Проблеми участі України у міжнародному поділі праці
- •53 Причини та динаміка міжнародного переміщення капіталу
- •49 .Рахунок операцій з капіталом та фінансовий рахунок
- •11Регіональна структура світового господарства
- •75 Роль міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій у міжнародній економіці
- •26.Суть та характеристика впливу фінансових інструментів торгівельної політики
- •46 Сутність платіжного балансу та джерела інформації для його складання
- •10 Сучасне світове господарство:суть та характерні риси
- •47 Структура платіжного балансу
- •64 Суть і головні передумови міжнародної економічної інтеграції
- •57Суть і сучасні риси міжнародної трудової міграції
- •56 Cтан іноземного інвестування в Україні
- •76Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями
- •14 Типи зовнішньоторговельної політики держав
- •8Торгові і неторгові товари:суть та відмінності
- •32Теоретична модель міжнародної торгівлі «ціни-золото-потоки» д х’юма
- •33Теорія абсолютних переваг
- •34 Теорія порівняльних переваг
- •35 Теорія розміру країни
- •36 Теорія співвідношення факторів виробництва (Хекшера-Оліна)
- •37 Теорія вирівнювання цін на фактори виробництва
- •39 Теорія життєвого циклу товару
- •41 Теорія конкурентних переваг
- •5Форми і напрямки розвитку міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва
- •18Характеристика митно-тарифних інструментів регулювання міжнародної торгівлі товарами
- •25 Характеристика впливу на економіку вимог про вміст місцевих компонентів
- •28 Характеристика валютно-кредитних інструментів регулювання міжнародної торгівлі товарами
- •29 Характеристика впливу правових інструментів регулювання міжнародної торгівлі товарами
- •30Характеристика зовнішньої торгівлі україни
- •52 Характеристика форм міжнародного переміщення капіталу
- •63 Характеристика трудової міграції з України
- •70 Характеристика міжнародних валютних ринків
30Характеристика зовнішньої торгівлі україни
З позицій окремих країн участь в міжнародній торгівлі розглядається як зовнішня торгівля. Для України проблеми оптимізації зовнішньої торгівлі мають найважливіше значення, що обумовлено поряд причин: по-перше, національна економіка знаходиться у фазі глибоких ринкових трансформацій, в ході яких формується її структура і інституційне середовище, а участь в міжнародній торгівлі робить величезний вплив на інтенсивність і спрямованість перетворень; по-друге, за останні роки не було досягнуто високого рівня результативності зовнішньої торгівлі, закріпилася сировинна спрямованість експорту, посилилася залежність від імпорту енергоресурсів і високотехнологічних продуктів; по-третє, на початку 2008 року відбувся вступ до глобальної торгової інституційної системи – СОТ; по-четверте, Україна активно ініціює включення в євроінтеграційні процеси, не створивши для цього реальних економічних передумов і мотивів; по-п'яте, величезні проблеми зосереджені у сфері конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг на світових ринках і в цілому конкурентоспроможності національної економіки.
Таким чином, особливості розвитку зовнішньої торгівлі України на сучасному етапі розглядаються широко. Проте важливість і багатоаспектна виникаючі в цій сфері питань вимагає подальших досліджень, поглиблення аналізу якісних і кількісних параметрів, структурних особливостей і географічних векторів розвитку торгових зв'язків. Зовнішня торгівля України як і раніше перевершує інші форми зовнішньоекономічних зв'язків.
Україна є членом ООН і входить до світового співтовариства. Це позначає, що вона визнає і виконує статут ООН, міжнародне право, які регулюють міждержавні відносини, в тому числі і економічні. Міжнародні економічні відносини мають для економічного розвитку України істотне значення. Але раціональне використання переваг міжнародних економічних відносин передбачає, щоб економіка України була інтегрована у світове господарство. Однак Україна перебуває на перехідній стадії розвитку економіки. Як суверенна держава вона ще не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з країнами світового співтовариства. Це стримує процес інтеграції національної економіки у світове господарства
52 Характеристика форм міжнародного переміщення капіталу
Міжнародний рух капіталу - однобічне переміщення за кордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди Форми міжнародного руху капіталуЗа джерелами походження:-офіційний (державний);- приватний (недержавний) капітал.Офіційний капітал – засоби із державного бюджету, що переміщаються за кордон чи ті, що приймаються з-за кордону за рішенням уряду чи міжурядових організаційПриватний капітал – це засоби приватних фірм, банків та інших недержавних організацій, які переміщуються за кордон чи приймаються з-за кордону згідно з рішеннями їхніх керівних органів та їхніх об'єднань.За характером використання коштів:підприємницький;позичковий (міжнародний кредит);міжнародна економічна допомога.Підприємницьким капіталом називають ті засоби, які вкладаються у виробництво з метою отримання доходу. Тоді як позичковий капітал вивозиться у вигляді множинних позик, що надаються державами, великими міжнародними банками та валютними фондами.Підприємницький капітал фактично означає створення власником капіталу підприємства за кордоном, і в залежності від ступеня контролю за діяльністю створених на території інших країн підприємств розрізняють прямі та портфельні інвестиції цього підприємницького капіталу.На відміну від підприємницького капіталу позичковий (кредитний) капітал – це надання довго- та короткострокових позик для отримання відсотка. Позичковий капітал вивозиться у вигляді будівництва за кордоном власних (або на паях) підприємств, шляхом придбання акцій закордонних підприємств, шляхом відкриття за кордоном власних філій або дочірніх підприємств. У міжнародних масштабах в якості позичкового капіталу в основному використовується офіційних капітал із державних джерел, хоч міжнародне кредитування із приватних джерел також досягає значних об’ємів.\За термінами вивезення капіталу:короткостроковий (до одного року);середньостроковий (від 1 до 5 років);довгостроковий (більше 5 років).
За типом фінансових зобов'язань:-кредитні операції;-інвестиційні операції.За цілями використання:прямі інвестиції;портфельні інвестиції.Взагалі, інвестицією називають всі види активів (засобів), що були вкладені в господарську діяльність з метою отримання прибутку.Прямими інвестиціями називається підприємницький капітал за кордоном, що забезпечує контроль на підприємствами, в які він вкладений . Портфельні інвестиції – це суто (винятково) фінансові активи у вигляді облігацій та акцій, які деномінуються в національну валюту.
58Характеристика причин міжнародної трудової міграціїЯвище міжнародної міграції населення досить давнє і залишило помітний слід у розвитку людства. Більша частина населення деяких країн, наприклад: США, Канада, Австралія складається з нащадків колишніх емігрантів.Міграція трудових ресурсів - це переміщення людей у територіальному просторі з метою пошуку місця роботи.Міжнародна трудова міграція - це форма МЕВ, яка полягає у переливі трудових ресурсів з одних країн в інші і виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.Основні причини існування міжнародної трудової міграції: а) з боку країни, з якої йде міграція: велика_густота_населення; -масове_безробіття;-низький_життєвий_рівень_і_заробітна_плата;- виробнича необхідність(для спеціалістів, що працюють у слаборозвинених країнах),
б) з боку країн, які приймають міграцію: потреба_у_додаткові_висококваліфікованій_робочій_силі; -потреба_у_додатковій_дешевій_робочій_силі;- порівняно висока зарплата.Причини, які породжують міграцію робочої сили:
1. загальні (визначають тенденції розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин): інтернаціоналізація господарського життя; нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих країн; структурні зрушення в економіці, які обумовлюють витіснення робочої сили з одних галузей і додаткову потребу в ній інших; економічна політика ТНК, які концентрують трудомістські виробництва в одних країнах і наукомістські в інших; політична й економічна нестабільність в окремих країнах.
2. специфічні (пов'язані тільки з міграцією): відмінності між країнами в рівні заробітної плати і соціального забезпечення; нестача робочої сили певних спеціальностей і кваліфікацій; відносний надлишок робочої сили
59 Характеристика основних світових ринків і експортерів робочої силиМіжнародна міграція робочої сили набуває глобального характеру. У світі утворилися постійні ринки робочої сили.
Перший ринок традиційно належить США та Канаді, трудові ресурси яких склалися історично за рахунок іммігрантів. США і надалі залишаються країною, яка притягує емігрантів. Але в міграційних потоках, які скеровані в США і Канаду, знизилась частка мігрантів з Європи і зросла їх кількість із Латинської Америки та Азії (китайці, японці, індонезійці, філіппінці). Серед емігрантів, які виїжджають в США, значна частка вчених та висококваліфікованих спеціалістів. Так, серед членів Національної академії наук 23 %, а серед лауреатів Нобелівської премії в США 33 % — емігранти.
Другий ринок — країни Західної та Північної Європи. Велику роль у використанні іноземної робочої сили зіграло створення ЄС, одним з елементів якого є спільний ринок робочої сили. Основу міграційного потоку у високорозвинуті країни — Німеччину, Англію, Францію, Австрію, Нідерланди складають емігранти з Туреччини, Португалії, Польщі, Іспанії, Греції, Угорщини, Чехії, Словаччини, колишньої Югославії. Збільшується в країнах Західної Європи частка емігрантів з України, Росії, Білорусі, а також з Індії, Пакистану, Афганістану, В'єтнаму та інших країн, що розвиваються. Характерним для Західної Європи є також переїзд робітників з однієї високорозвинутої країни в іншу.
Третій ринок — район нафтовидобувних країн Близького Сходу. Основними країнами регіону, що приймають, є Об'єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Оман, Бахрейн, Саудівська Аравія. Питома вага іноземних робітників в цих країнах становить понад 50 %, в Катарі — 85 %, ОАЕ — 90 %. Переважну частину мігрантів забезпечують Єгипет, Ірак, Сирія, Йорданія, Палестина.
Четвертий ринок — Латинська Америка. Інтенсивними є міграційні потоки між латиноамериканськими країнами. Значна частина робочої сили переміщається з Колумбії, Парагваю, Чилі, Сальвадору в Аргентину, Бразилію, Венесуелу.Своєрідними центрами притоку іммігрантів за останні роки стали Ізраїль, Південно-Африканська Республіка, Південно-Східна Азія (Сінгапур, Гонконг, Японія), Австралія та Нова Зеландія