53 Причини та динаміка міжнародного переміщення капіталу

Міжнародний рух капіталу—це переміщення капіталу між країнами у пошуку більш вигідної сфери застосування.Експорт капіталу—це одностороння міграція капіталу з однієї країни в інші з метою здобуття зиску. Експорт капіталу можна звести до трьох видів:Експорт підприємницького капіталу-це довгострокові закордонні інвестиції.Експорт позичкового капіталу-відноситься до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту.Міжнародна економічна допомога-це надання капіталу в грошовій чи товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення тобто безвідшкодності. За принадлежністю капітал, що експортується ділиться: 1.Приватний капітал—експортується у формі інвестицій та кредитів, рідше у формі допомоги. 2.Державний капітал—експортується у формі міжнародної економічної допомоги, а також кредитів, але він переслідує дещо інші цілі і має іншу тенденцію.

Що стосується цілей вивозу капіталу, то їх можна звести до таких чотирьох груп: -прагнення контролювати діяльність підприємств, частину місцевого ринку.-отримання підприємницького прибутку. -отримання процентів за позичковий капітал.-прегнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.Вивіз капіталу – це переміщення за кордон вартості в грошовій або товарній формах з метою отримання прибутку, або інших економічних та політичних вигод. Передумови вивозу капіталу: · інтернаціоналізація господарського життя;· відносне перенакопичення капіталу у національній економіці та відсутність умов його ефективного використання;· наявність дешевих ресурсів за рубежем: дешевої сировини, матеріалів, робочої сили;· Фактори, які сприяють вивозу капіталу: -МПП (міжнародний поділ праці) міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва; - наявність транснаціональних корпорацій (ТНК, які шляхом вивозу капіталу запроваджують дочірні підприємства та філії);- наявність СП (спільних підприємств);- міжнародні фінансові організації (МБРР, ЄБРР, МВФ) які сприяють і регулюють переливами капіталів і т.д.- економічна поведінка промислово розвинених країн та країн що розвиваються: одні прагнуть вивезти капітал за кордон, інші створюють сприятливий інвестиційний клімат для імпорту капіталу із-за кордону. Форми вивозу капіталу. Головною метою вивозу капіталу є:- отримання прибутку підприємством;- отримання процентів за надання капіталу в грошовій формі;- встановлення контролю за діяльністю імпортерів капіталу. Суб’єктами вивозу капіталу є: підприємці, ТНК, держава.Найпершими формами вивозу капіталу були – підприємницька та позичкова, які зародились ще в середині 19 – на поч. 20 ст. Вивіз приватного капіталу – це переміщення за кордон матеріальних та грошових цінностей, які належать приватним особам.Вивіз державного капіталу – це переміщення за кордон матеріальних цінностей та грошей, які належать державі.Вивіз підприємницького капіталу – це переміщення за кордон довгострокових інвестицій, з допомогою яких створюються за кордоном дочірні підприємства, філії, СП. Підприємці, які вивозять капітал, отримують два види доходів підприємницький доход і процент на вкладений капітал. Вивіз позичкового капіталу – експорт капіталу, який дають під проценти. До сучасних форм вивозу капіталу відносяться: прямі і портфельні інвестиції та міжнародний кредит.Прямі інвестиції – капіталовкладення в підприємства за кордоном з метою отримання підприємницького доходу та контролю над ними з боку інвестора. Портфельні інвестиції – це вкладання капіталу в іноземні цінні папери (акції) з метою отримання доходу (дивідендів) і встановлення можливого контролю за діяльністю підприємства, у яке вкладено капітал.Міжнародні кредити – це позики в грошовій або товарній формах, які надаються кредиторами однієї країни позичальнику іншої країни. Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях опосередковуючи перехід його з однієї форми в іншу(грошову у виробничу, виробничу у товарну, а товарну знову у грошову. 48 Рахунок поточних операцій

Рахунок поточних операцій (current account balance) складається з трьох розділів

Торговий баланс (експорт-імпорт товарів) та баланс послуг

Поточні доходи (оплата праці робітників та переказ прибутків від інвестицій) Поточні трансферти (безвідплатний переказ грошей та інших активів)

Рахунок поточних операцій узагальнює статистичні дані про рух товарів, послуг, доходів та поточних трансфертів. Баланс поточних операцій (сальдо рахунку) є підсумком торговельного балансу, балансу послуг, чистих доходів та чистих поточних трансфертів.

Товари. Рахунок "Товари" охоплює більшу частину поточних операцій, пов'язану з експортом та імпортом т. з. "видимих" товарів

До експорту (кредиту) й імпорту (дебету) належать операції, внаслідок яких право власності або розпорядження товаром у звітному періоді переходить від резидента до не­резидента (експорт) або навпаки (імпорт). Експорт та імпорт мають визначатися за однаковими цінами

Торговельний баланс є різницею між вартістю експортованих та імпор­тованих товарів. Торговельний баланс активний, якщо експорт товарів пе­ревищує імпорт, і пасивний, якщо імпорт перевищує експорт. Пасивний торговельний баланс називається також дефіцитним.

Послуги. Міжнародна торгівля послугами охоплює подорожі, послуги тран­спорту, зв'язку, банківських та небанківських фінансових установ, платежі за використання вироблених (будинки, споруди, технічні засоби) і невироблених матеріальних (земля, надра, природні угіддя) та нематеріаль­них активів (плата за використання авторських прав, патентів, ліцензій).

Доходи. Надходження, які розподіляють або перерозподіляють ВВП, ство­рений на території інших країн з допомогою праці й капіталу резидентів, належать до статті "доходи". Доходи, одержані резидентами від нерезидентів, відбиваються в кредиті, доходи, сплачені нерезидентам, — у дебеті рахунку "доходи". Сальдо доходів називається чистим зовнішнім доходом.

Поточні трансферти — це односторонні перекази, які збільшують мож­ливий використовуваний доход, обсяг споживання товарів та послуг отри­мувача, але зменшують відповідні можливості донора. За змістом трансферт є операцією, яка перерозподіляє первинний доход й створює потік вторин­ного доходу. Трансферти, одержані резидентами від нерезидентів, відо­бражаються в кредиті. Трансферти, надані нерезидентам, — у дебеті платіж­ного балансу. Поточні трансферти утворюються: сплатою податків на доход та власність, штрафів та санкцій, наданням гуманітарної і технічної допомоги товарами, приватними подарунками тощо. В структурі трансфертів виріз­няються міжурядові й приватні трансферти.