2. Планування виробничої програми підприємства. Ресурсне обґрунтування виробничої програми.

Виробнича програма підприємства (або план виробництва і реалізації продукції) - це завдання по випуску і реалізації продукції певної номенклатури і асортименту та належної якості на певний період (місяць, квартал рік).

Кожне підприємство розробляє самостійно свою виробничу програму, беручи до уваги таку інформацію:

• попит на продукцію, який є в даний час на ринку;

• портфель замовлень на продукцію від свої постійних споживачів;

• державні контракти і державні замовлення ;

• дані про власні потреби у продукції;

• величина продукції, що йде на експорт.

Виробничу програму складають у натуральних величинах і у вартісному виразі. Якісну сторону виробничої програми характеризує показник, який відображає питому вагу продукції, що відповідає міжнародним стандартам в загальному обсязі випуску продукції підприємством.

При розрахунку виробничої програми важливо прорахувати обсяг виробництва в точці беззбитковості, а також обсяг виробництва, який забезпечує отримання цільового прибутку;

Критична точка виробництва, інакше критичний обсяг виробництва (або точка беззбитковості) – це такий обсяг виробництва продукції, при якому доходи покривають витрати, але прибуток не утворюється. Його розраховують за формулою:

де N_{кр. беззб.} – критичний обсяг виробництва в точці беззбитковості, одиниць;

С_пост. – постійні витрати на виробництво продукції у розрахунковому періоді;

Ц – продажна ціна одиниці продукції;

С_зм. – змінні поточні витрати на виробництво одиниці продукції.

Критичний обсяг реалізації задля одержання наперед визначеної відносної величини прибутку розраховують за формулою:

де V_{кр. приб.} – обсяг виробництва, який забезпечує отримання цільового прибутку;

К_{п. в.} – частка постійних витрат у валових витратах на виробництво продукції;

К_пр. – коефіцієнт прибутковості, який бажано досягти (рентабельність).

Виробнича програма підприємства повинна бути пов’язана з наявними ресурсами підприємства (матеріальними, трудовими, фінансовими), а також з його виробничою потужністю, тобто після розрахунку планового обсягу випуску повинно бути зроблене ресурсне обґрунтування виробничої програми. Воно полягає в ув’язці виробничої програми з наявними ресурсами.

Обсяг виробництва валової чи товарної продукції може бути обчислений різними методами.

1) через величину ресурсів:

а) основних виробничих засобів:

ВП(ТП) = S × Фв,

де, S – середньорічна вартість виробничих засобів.

Фв – фондовіддача основних виробничих засобів,

б) трудових ресурсів:

ВП(ТП) = Ч × Пп., грн.

де, Ч -- чисельність працівників, чол.

Пп – продуктивність праці в плановому періоді,

2) виходячи із встановлених норм витрат ресурсів на одиницю продукції

, натуральних одиниць

де N – обсяг виробництва продукції в натуральних показниках;

М_рес. – обсяг матеріальних ресурсів, що будуть поставлені підприємству у плановому періоді;

Д – норма витрат ресурсу на одиницю продукції.

3) виходячи з наявної потужності підприємства:

ВП = Вп. × К _вик.

де, В _п. – середньорічна виробнича потужність;

К _вик. – коефіцієнт використання виробничої потужності.

Якщо запланований випуск продукції більший від максимально можливої потужності необхідно передбачити введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння, реконструкції або розширення підприємства.

3. Виробнича потужність підприємства, її визначення.

Виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції підприємством за певний час (зміну, добу, місяць, рік) у встановленій номенклатурі і асортименті при повному завантажені обладнання і виробничих площ.

Виробнича потужність визначається у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках. Потужність буває:

• проектна – це потужність, яка визначається в процесі проектування нового або реконструкції діючого підприємства; вважається оптимальною.

• поточна (фактично досягнута) -- визначається періодично в процесі виробництва. Обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) і середньорічну виробничу потужність.

• резервна потужність формується в певних галузях народного господарства для покриття пікових навантажень, наприклад, в електроенергетиці, газовій промисловості.

Потужність розраховують по конкретному виду обладнання, по цеху чи окремому підрозділу, а також в цілому по підприємству.

Виробнича потужність верстата, агрегата, обладнання обчислюється:

одиниць за період.

де, ВП_обл. – виробнича потужність обладнання.

Ф_q – дійсний фонд часу роботи обладнання, год.

Т – норма часу в годинах на виготовлення одиниці

продукції.

Виробнича потужність цеху (N) може бути обчислена двома способами:

І спосіб:

ІІ спосіб : N = a × n × T _max.

де, n – кількість одиниць обладнання

T_max. - фонд робочого часу обладнання

t - трудомісткість обробки одиниці продукції, нормо/годин.

a – продуктивність одиниці обладнання, штук/годину.

Виробничі потужності підприємства протягом року можуть змінюватись: вводитись нові чи навпаки списуватись. Тому розрізняють (обчислюють):

• вхідну (ВП вх.) потужність на початок року,

• вихідну (ВПвих.). на кінець року,

• середньорічну виробничу потужність.

Вихідна виробничу потужність (ВП вих.). на кінець року визначається таким чином:

Середньорічну виробничу потужність підприємства (цеху) розраховують таким чином:

де, К – кількість місяців експлуатації обладнання з повною потужністю протягом року.

Якщо невідомо час введення чи виведення потужності протягом року, то середньорічну розраховують використовуючи коефіцієнт перерахунку 0,45.

ВП = ВП_ВХ. + (ВП_ВВ. – ВП_ВИВ.) × 0,45

На величину виробничої потужності підприємства впливають такі фактори: асортимент і якість виготовлюваної продукції, кількість наявного обладнання, його продуктивність, режим роботи підприємства, кваліфікація робітників, структура основних фондів (активні чи пасивні) і інші.

Ефективність використання виробничої потужності оцінюють з допомогою коефіцієнта використання потужності (К _{вик п.}), коефіцієнта завантаження устаткування (К_зм.) або коефіцієнта змінності роботи обладнання (К _{заван.обл.})