- •Смерть Гетьмана
- •34.Утворення Української козацької держави — Гетьманщини
- •37.Основні напрями державної політики гетьмана Івана Виговського
- •38. Козацька Україна в період гетьманування Юрія Хмельницького.
- •40. Запорозька січ у складі Гетьманщини, Гетьман Сірко
- •41. Гетьман Дорошенко у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність Української держави
- •42. Соціально-економічний та політичний розвиток Гетьманщини.. Многогрішний Самойлович
- •43.Мічце і роль Мазепи… мазепа будівничий української культури.
- •44. Спроба відновлення держави після смерті мазепи. Пилип орлик і його конституція
- •46. К.Розумовський – останій український гетьман
- •47.Останя ліквідація гетьманства у другій половині 18 ст
- •48.Гайдамацькі рухи на Правобер укр.. Коліївщина
- •49. Адміністративно територіальний устрій та регіональний поділ укр. Земель у складі Рос та Австр імперії 18-19ст
- •50. Початок націон відродження у надддніпрян укр., роль Котляревського
- •51. Місце і роль Києво-Мофодівського товариства. Т.Шевченко
- •52. Реформи 60-70рр
- •53. Громади та їх діяльність, антонович.
- •55. Укр. Націон рух на зах зем… москвофіли народовці
- •56.Утвореня укр. Політ партій в зах укр.. Франко
- •57. Створення і діяльність партій 19-20 ст. Грушецький
- •58. Укр. В період першої російської революції
- •59. Столипінська реформа…
- •60.Україна в період Першої світової війни
- •62. Стосунки цр з Тимчасовим Урядом. І-іі універсал
- •63. Ііі універсал. Зміст соціальної економічної політики
- •64 Перша рядян.-україн. Війна, 4 універсалБрестейський мир
- •65. Державний переворот прихід гетьмана Скогопадського ….
- •67. Утворення опозиції Скоропадському, утвор Директорії , внутр. І зовн політ Петлюри
- •68. Листопадова революція. Зунр її внут і зовн політика Петрушевич
- •69. Злука унр і зунр
- •70. Встановлення влади більшовиків. Суть політики «військового комунізму»
- •72 Політика українізації та її наслідки
- •73. Індустріалізація в срср
- •74 Колективізація її наслідки
- •75 Голомор 1932-1933рр та його наслідки
- •76.Становлення тоталітарного режиму. «великий терор»
- •79.Початок радян-німецької війни. Окупаційний режим
- •80. Рух антинацистського опору в Україні…
- •81. Радянізація західноукраїнських земель після другої війни. Боротьба оун-упа… Операція «Вісла
- •82. Післявоєна відбудова..
- •83. Хрущовська відлига
- •85 Винекнення дисидентського руху
- •86. Перебудова в срср…
- •87.Формування багатопартійної системи в Україні 1990 р
- •89. Основні напрямки зовнішньої політики в роки незалежності
- •90. Конституційні традиції в україні, прийняття конституції
- •1.Трипільці найдавніші хлібороби на укр. Землях
- •2. Кочові племена Північного Причорноморя. Велика скіфія
- •2. Таври
- •5. Сармати
- •3.Антська держава
- •4. Східні словяни на передодні утвююю Соціа-екон та політ устрій
- •5. Винекнення Київського князівства та його розвиток. Теорії виникнення.
- •6. Роль князів Олега та Ігора
- •7. Князювання Ольги…
- •8. Правління Святослава
- •13 Бородьба за престол після Володимира Великого
- •14 Діяльність Ярослава Мудрого, Руська правда
- •14. Соціально-економічний розвиток та політична система к.Р. 10-11ст
- •15. Любецький з’їзд …
- •16.Відновлення могутності к держави за прав Володимира мономаха і мстислава великого
- •17. Політична роздробленість… історичне знач к.Русі
- •18. Монгольська навала…
- •19. Галицьке і Волинське князівства їх обєдн за романа митиславовиа
- •20. Роль Данила Гальцького…
- •21. Галицько-Волинська держава за наступників Данила Романовича
- •22. Входження укр.. Земель до Складу Великого князівств. Литовського
- •23. Кревська унія
- •24.Люблінська унія…
- •25. Берестейська церковна унія..
- •27. Винекнення укр. Козацтва…
- •84. Розвиток економічно та політ кризи період застою
- •30. Козацько-селянські повстання у 20-30х
- •33. Богдан Хмельницький…
- •29. Укр козацтво проти агресії туречинни і кримського ханства
60.Україна в період Першої світової війни
Для України XX століття було найтрагічнішим за всю її історію. І це не перебільшення чи художній образ, а констатація факту: адже внаслідок політики геноциду, що її проводили колонізатори, внаслідок двох світових війн, чиї фронти прокотилися по Україні, та революцій українці зазнали колосальних втрат. У процентному відношенні вони близькі до рівня втрат, яких зазнали інші народи — жертви геноцидів XX ст.: білоруси, євреї, вірмени, ассірійці. Якщо ж урахувати репресії, депортації, політику денаціоналізації, то стає зрозумілим, чому нині, на початку XXI ст., українців не набагато більше, ніж на початку XX ст. І це при тому, що рівень народжуваності в Україні на початку XX ст. був одним з найвищих у світі!
Перша світова війна 1914—1918 pp. і національні революції, каталізатором яких стала Україна, відкрили у світовій історії новітню добу, що триває й нині. Вона була війною імперіалістичною, зумовленою глибокими суперечностями (економічними, політичними, військовими) між двома протилежними блоками: Антантою (Англія, Франція, Росія, ін.) та Троїстим союзом, який згодом став Четверним, або ж Центральним блоком (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія, Болгарія). Так, Росія прагнула загарбати Галичину й Буковину, знищити тут «український П'ємонт», заволодіти Стамбулом (Константинополем), узяти під одноосібний контроль протоки Босфор та Дарданелли і під звуки переможних сурм придушити революцію у власній країні. Австро-Угорщина мала схожу мету, зокрема хотіла захопити деякі території на Балканах і частину земель Правобережної України. Те, що деякі країни, наприклад Бельгія та Чорногорія, вели справедливу війну, суттєво не впливало на загальний несправедливий з обох боків характер цієї кривавої бійні. Ситуація, в якій опинилася Україна, як і деякі інші країни (зокрема Польща), була особливо тяжкою, оскільки напередодні війни українські землі перебували під владою двох ворожих одна одній імперій (Російської та Австро-Угорської). Внаслідок цього українці мусили проливати кров у абсолютно непотрібній їм війні, за чужі інтереси, та ще й воювати між собою. Крім того, до лав військ воюючих коаліцій їх було мобілізовано непропорційно більше, ніж представників інших народів. У складі російської армії воювало 3,5 млн українців, у складі австрійської — понад 300 тис.
Кілька разів наприкінці XIX — на початку XX ст. світ стояв на грані війни, але приводом до неї судилося стати вбивству ерцгерцога Франца-Фердинанда 28(15) червня 1914 р. у боснійському місті Сараєво. Замах учинив 19-річний босняк, студент Гаврило Принцип, член нелегальної організації «Молода Боснія». Остання прагнула звільнити Боснію, анексовану в 1908 p., від австрійського панування. Це вбивство болісно сприйняли в Австро-Угорщині. За спиною змовників стояла Сербія, насамперед деякі праворадикальні офіцерські організації, а за нею — Російська імперія. Австро-Угорщина, покаравши смертю й тюремним ув'язненням організаторів замаху (Г. Принцип у зв'язку зі своїм неповноліттям був засуджений до 20 років тюремного увя'знення і невдовзі помер від туберкульозу), поставила Сербії гострий ультиматум. Сербія, спираючись на поради з Петербурга, погодилася з дев'ятьма пунктами ультиматуму, відхиливши два з них. У свою чергу, Австро-Угорщина за порадою з Берліна не погодилася укласти мир і 28(15) липня оголосила Сербії війну. Наступного дня цар Микола II підписав указ про загальну мобілізацію, який не був відкликаний, незважаючи на вимоги Німеччини. 1 серпня (19 липня) Німеччина оголосила війну Росії, а через день — її союзниці Франції. Згідно із задумом начальника німецького генштабу графа Шліффена («план Шліффена») німецькі війська не стали йти на потужні укріплення франко-німецького кордону, а обійшли їх і через територію Бельгії рушили на Париж. Після блискавичного розгрому Франції військова машина Німеччини мала бути розвернута проти Росії. У відповідь на дії Німеччини Англія оголосила їй війну. 6 серпня (24 липня) Австро-Угорщина оголосила війну Росії.
Учасники війни сподівалися, що вона буде швидкоплинною та маневреною і закінчиться за кілька місяців, максимум за рік, як переважно відбувалося у війнах XIX ст. Проте з маневреної війна поступово перейшла у виснажливу, окопну й охопила весь світ. 10 серпня 1914 р. війну Німеччині оголосила Японія, яка вирішила захопити німецькі колонії на Далекому Сході. Італія не підтримала своїх союзників, а у 1915 р. навіть виступила на боці Антанти. Зате Центральний блок підтримала Османська імперія (жовтень 1914 p.), яка розгорнула військові дії насамперед на Балканах та Закавказзі, а також Болгарія (1915 p.). Усього в цій війні взяло участь 38 держав, більшість з яких вступили в неї в останній період на боці Антанти.
Українці в ході цієї війни були розділені. Керівники українського руху, щоб не стати об'єктом додаткових репресій, мусили заявити про свою лояльність до імперій, під владою яких вони перебували.